Справа № 183/5043/23
№ 1-кп/183/1388/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в режимі відеоконференції з Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області кримінальне провадження №62023050020000118 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації, стрільця-санітара 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 2-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
12 березня 2022 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 2 старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-санітара 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 2-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та, відповідно до вимог ст. ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи зобов'язаним суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
В березні 2022 року військову частину НОМЕР_1 , в тому числі й старшого солдата ОСОБА_5 було залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Луганській області.
29 травня 2022 року перебуваючи у м. Сєвєродонецьк Луганської області, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відмовився від несення обов'язків військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, старший солдат ОСОБА_5 , діючи на власний розсуд, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та тимчасово ухилитися від військової служби.
З цією метою 29 травня 2022 року старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, в умовах воєнного стану, порушив вимоги зазначеного вище законодавства та самовільно, в умовах воєнного стану, залишив місце служби - АДРЕСА_2 .
Далі, старший солдат ОСОБА_5 , діючи з метою ухилитись від військової служби, без дозволу (наказу) командування, прибув до місця власного проживання, де залишився та займався справами, не пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби до моменту, поки 16 грудня 2022 року самостійно не з'явився до військової частини НОМЕР_1 , та повідомив про себе командуванню.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Вказав, що в кінці травня 2022 року дійсно самовільно залишив військову частину через те, що йому подзвонила матір та повідомила, що захворіла. Він попросив у командира відпустку, однак його не відпустили. Після чого, він здав зброю та залишив військову частину. В середині грудня 2022 року самостійно повернувся до військової частини. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_5 скоєно злочин, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у самовільному залишенні військовослужбовцем військової частини, без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану (крім строкової служби), доведена в повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 5 ст. 407 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин.
Однак, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності; з'явлення із зізнанням.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, у лікарів на обліку не перебуває, за місцем мешкання, попередньої роботи та служби характеризується виключно позитивно, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей по захисту незалежності й територіальної цілісності України, є учасником бойових дій,бажає і надалі проходити військову службу в лавах ЗСУ, а командир військової частини НОМЕР_1 , в сою чергу, клопоче перед судом про призначення ОСОБА_5 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі для можливості подальшого виконання старшим солдатом ОСОБА_5 військових обов'язків, бойових завдань, пов'язаних із захистом незалежності та територіальної цілісності країни, відсічі та стримуванні збройної агресії російсько-терористичних військ.
Тому, з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, наявності кількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу за вказаний злочин, а також, призначивши остаточне покарання із застосуванням ст. 58 КК України, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді службового обмеження буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_5 замінити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі на службове обмеження на строк 1 (один) рік з відрахуванням 20 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1