ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
"26" жовтня 2023 р. справа № 300/6202/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 24.10.2023 в адміністративній справі №300/6202/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Ушакова Т.Є. (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської республіки Ірану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.09.2023 відкрив провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.38-42).
02.10.2023 від відповідача до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2023 клопотання представника відповідача про залучення третьої особи до участі у цій справі - задовольнив та залучив Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20001792) до участі у справі № 300/6202/23, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представником позивача 25.10.2023 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення та заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язанні з рішенням першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської республіки Ірану ОСОБА_1 .
В обґрунтування цієї заяви представником заявника зазначено, що невжиття такого заходу забезпечення позову, призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також істотно ускладнить їх ефективний захист та поновлення, оскільки дія оскаржуваного рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання, прийняття його до виконання навчальним закладом, вже призвели до реальних негативних наслідків у вигляді порушення законного права позивача на освіту та створили для позивача надмірний тягар. Разом з цим, представник позивача зазначила про те, що наявність оскаржуваного рішення тягне за собою необхідність вчинення позивачем ряду дій, які позбавляють його можливості законно перебувати в Україні та здійснювати судовий захист своїх прав. У той же час, питання правомірності оскаржуваного рішення судом ще не розглянуто, а відтак, на думку представника позивача, рішення відповідача, правомірність якого не перевірена і не встановлена, діє на коло суб'єктів і створює наслідки, в тому числі, вкрай негативні для позивача.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову зазначені представником позивача.
Суд зауважує, що оспорюване позивачем рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування посвідки на тимчасове проживання прийняте 06 липня 2023 року, свідчить про те, що обов'язок позивача зняти з реєстрації місце проживання, виїхати за межі України та здати до територіального органу ДМС посвідку вже сплинув у липні 2023 року. При цьому, з даним позовом до суду позивач звернувся 08.09.2023, із заявою про забезпечення позову 25.10.2023.
Також заявником не надано доказів вчинення відповідачем дій пов'язаних з оскаржуваним у даній справі рішенням першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської республіки Ірану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, посилання позивача на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості здійснення позивачем захисту своїх прав, не є обставиною, яка зумовлює необхідність забезпечення позову, оскільки позивач скористався своїм правом на правову допомогу, і в його інтересах діє адвокат Ушакова Т.Є. згідно договору про надання правової допомоги №306/23 від 31.08.2023, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1456277, повноваження якої як представника не є обмеженими.
Водночас, суд звертає увагу на те, що посилання на негативний вплив рішень суб'єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 по справі №640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.35).
Так, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відтак, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.
Отже, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення з дії оскаржуваного рішення та заборони відповідачу та іншим осіб вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, та не допустити негативних наслідків.
З огляду на викладене заява позивача про забезпечення позову від 24.10.2023 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 24.10.2023, в інтересах якого діє адвокат Ушакова Тетяна Євгенівна про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської республіки Ірану ОСОБА_1 та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з рішенням першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 06.07.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської республіки Ірану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений вище строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали суду).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.