ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2023 р. справа № 300/3769/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області) згідно якого просить суд:
- визнати протиправною відмову щодо перерахунку пенсії з 23.12.2022 із урахуванням періодів роботи в Республіці Туркменістан 06.04.2004 - 19.12.2004, Республіці Білорусь 01.08.2011 - 14.01.2013 та російській федерації на підставі довідок про заробітну плату та трудовий стаж та з урахуванням заробітної плати з 24.01.1997 по 23.12.2002 на підставі довідок про грошове забезпечення;
- зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 23.12.2022 із урахуванням періодів роботи в Республіці Туркменістан 06.04.2004 - 19.12.2004, Республіці Білорусь 01.08.2011 - 14.01.2013 та російській федерації на підставі довідок про заробітну плату та трудовий стаж та з урахуванням заробітної плати з 24.01.1997 по 23.12.2002 на підставі довідок про грошове забезпечення;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області 100000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 23.12.2022 отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, при призначенні пенсії позивачу не було враховано всі періоди страхового стажу та заробітну плату, у зв'язку з чим останній неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявами про врахування стажу та відповідними довідками про заробітну плату, в чому йому неодноразово відмовляли. Однак, на думку позивача, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Так, стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, враховується при встановленні права на пенсію, а обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, па території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають. Крім того, всі періоди страхового стажу та сплата страхових внесків за періоди роботи підтверджується поданими довідками, а у випадку виникнення підстав вважати, що дані довідки недостовірні, Головне управління не позбавлено можливості витребувати додаткові документи для підтвердження або спростування таких даних. Також, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача 1 йому завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
У періоди з 13.07.2023 по 16.08.2023, 18.08.2023 по 22.08.2023 та з 05.10.23 по 19.10.2023 суддя Микитин Н.М. перебувала у відпустці.
17.07.2023 позивачем з метою усунення недоліків позову подано відповідну заяву, яка була передана судді 17.08.2022, зважаючи на вихід судді Микитин Н.М. з відпустки 17.08.2023, згідно наказу №163-В, відтак питання про відкриття провадження в даній адміністративній справі розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.09.2023. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зокрема, зазначивши, що вимога позивача врахувати заробітну плату з 24.01.1997 по 23.12.2002 зазначену в довідках в даному випадку заявлена передчасно, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача (після проведення перевірки первинних документів на підставі яких довідки видані) у зазначеній частині будуть порушені. Також в Головного управління правові підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.04.2004 по 19.12.2004 в ХО “Петро Газ Азія” (Туркменістан), з 27.01.2005 по 13.08.2006 в російській федерації в ООО “КНГ-Сервіс”, з 01.08.2011 по 27.04.2012, з 08.05.2012 по 14.01.2013 в Білорусії, згідно записів трудових книжок відсутні, а також взяти до уваги при обчисленні розміру пенсії заробітну плату згідно довідки № 297 від 28.03.2019 виданої ХО “Петро Газ Азія”, довідки № 139 від 05.03.2019, та № 220 від 20.04.2018 виданих ООО “КНГ-Сервіс” оскільки документи, що підтверджують сплату страхових внесків відсутні. При цьому, можливості для направлення запитів щодо підтвердження стажу з території РФ та Білорусі немає. Питання направлення запитів може бути вирішено після припинення або скасування воєнного стану на території України з урахуванням можливостей поштового зв'язку. Звернув увагу суду на те, що заява позивача від 26.05.2023 про перерахунок пенсії та додані до неї документи розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області про що було прийнято рішення № 091630014062 від 02.06.2023 про відмову у перерахунку пенсії через відсутність проведення перевірок первинних документів на підставі яких видано довідки. Крім того, представник відповідача 1 вказує, що позивачем не надано будь-яких доказів - фактичних даних, на підставі яких можна встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 26.09.2023 у даній справі витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії всіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )(том І а.с.177-178).
Клопотанням від 04.10.2023 відповідачем 1 виконано вимоги ухвали суду та подано копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (том І а.с. 204-205, том ІІ а.с. 1-110).
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та на підставі заяви від 17.01.2023 (том 2, а.с.1) отримує з 23.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно рішення від 06.02.2023 №091630014062 страховий стаж складає 32 роки 1 місяць 1 день (том ІІ, а.с.1-3).
Серед іншого до заяви за призначенням/перерахунком пенсії від 17.01.2023 ОСОБА_1 подано також довідку про заробітну плату № 220 від 20.04.2018 щодо роботи у ТОВ «КНГ-Сервіс» російська федерація(том ІІ а.с. 10).
27.02.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, надавши паспорт, військовий квиток, довідку про заробітну плату у ВАТ «Оріана» за період страхового стажу до 01.07.2000 №14, №15, довідку про зміну назви організації (том ІІ, а.с.44-46).
Рішенням відповідача 1 від 08.03.2023 №091630014062 здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж склав 33 роки 5 місяців 8 днів (том 2, а.с.61-62).
Згідно листа № 1219-745/А-02/8-0900/23 від 01.03.2023, відповідачем 1 надано позивачу відповідь, відповідно до якої зазначено, що призначенні пенсії за віком до страхового стажу не зараховано періоди роботи, які не підтверджено сплатою страхових внесків до відповідних фондів СНД:
- 06.04.2004-19.12.2004, робота в ХО "Петро Газ Азія" (Туркменістан), відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 (записи 33-34);
- 27.01.2005-13.08.2006, робота в російській федерації в ООО "КНГ-Сервіс", період якої зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 (запис розміщений між записами 36 і 37);
- 01.08.2011 по 14.01.2013, робота в Білорусії, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 (записи 1-6) та з трудовою книжкою НОМЕР_4 (записи 12-15) (том І, а.с.87-90).
26.05.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, та надав довідки про заробітну плату № 39 видану управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 15.12.2017 за період з 01.01.1995 по 31.12.1996; № 62 видану 2 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 видану управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000, № 179/1/3389 видану ГДА Міноборони від 09.05.2023 за період з 01.05.2000 по 31.07.2002, № 7 видану головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуації у Закарпатській області від 28.04.2023 за період з 01.08.2002 по 31.12.2002, № 139 видану ТОВ «КНГ-СЕРВІС» від 05.03.2019 за період роботи січень 2005 по вересень 2006 (том ІІ а.с.90-92, 100-109).
Розглянувши заяву від 26.05.2023 про перерахунок пенсії Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області Рішенням № 091630014062 від 02.06.2023, відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зазначено, що надані довідки про заробітну плату № 39 від 15.12.2017 за період з 01.01.1995 по 31.12.1996; № 62 від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000 буде прийнято до розгляду після проведення перевірки первинних документів на підставі яких довідки видані (том ІІ, а.с.110).
Не погодившись із не зарахуванням періодів роботи в Республіці Туркменістан 06.04.2004 - 19.12.2004, Республіці Білорусь 01.08.2011 - 14.01.2013 та російській федерації на підставі довідок про заробітну плату та трудовий стаж та з урахуванням заробітної плати з 24.01.1997 по 23.12.2002 на підставі довідок про грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Обґрунтовуючи відмову в зарахуванні при призначенні пенсії позивачу до його страхового стажу періоди роботи з 06.04.2004-19.12.2004 в ХО "Петро Газ Азія" (Туркменістан), відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , з 27.01.2005-13.08.2006 роботи в російській федерації в ООО "КНГ-Сервіс", зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 , з 01.08.2011 по 14.01.2013 роботи в Білорусії, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 та з трудовою книжкою НОМЕР_4 , у листі № 1219-745/А-02/8-0900/23 від 01.03.2023 відповідачем 1 роз'яснено, що призначенні пенсії за віком до страхового стажу не зараховано вищенаведені періоди роботи, оскільки такі не підтверджено сплатою страхових внесків до відповідних фондів СНД (том І, а.с.87-88).
Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача 1, зазначеним в листі № 1219-745/А-02/8-0900/23 від 01.03.2023, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За змістом частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судому постанові від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків.
Згідно відомостей, які містяться в трудових книжках ОСОБА_1 , останній працював з 06.04.2004-19.12.2004 в ХО " ОСОБА_2 " (Туркменістан), відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 (трудова книжка НОМЕР_2 записи 33-34), з 27.01.2005-13.08.2006 робота в російській федерації в ООО "КНГ-Сервіс" (запис в трудовій книжці НОМЕР_2 розміщений між записами 36 і 37);, з 01.08.2011 по 14.01.2013 робота в Білорусії, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_3 (записи 1-6) та з трудовою книжкою НОМЕР_4 (записи 12-15) ( том І а.с.14-49, 65-67).
Суд зазначає, що вищенаведені трудові книжка позивача містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи, накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу та зроблені чітко та без виправлень, що не заперечується відповідачем 1.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудових книжках ОСОБА_1 , відповідачем 1 суду не надано.
Крім того, спірні періоди роботи позивача підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №28 видана ООО «КНГ-Сервіс» (російська федерація)від 06.03.2019 про уточнення характеру та умов праці, яка була направлена відповідачу 1 супровідним листом № 13/10 управлінням пенсійного фонду російської федерації в м. Нягані Ханти-Мансійського автономного округу, №447 видана ООО «КНГ-Сервіс» (російська федерація) від 13.08.2006, №220 від 20.04.2018, довідкою про заробітну плату №297 в ХО " ОСОБА_2 " (Туркменістану) від 15.04.2019, довідкою про роботу в ОАО «Батаєво» Республіка Білорусь №1 від 05.01.2018, №2 від 05.01.2018, довідками про роботу в КП «Жалкомхоз» Республіка Білорусь №34 від 01.12.2017, №53 від 12.11.2012 та страховим свідоцтвом державного соціального страхування Республіки Білорусь (том І, а.с.51-62, 68-72).
Жодних документально обґрунтованих сумнівів щодо правомірності видачі таких довідок та достовірності зазначеної в них інформації відповідач 1 суду не надав.
На думку суду, відсутність інформації від пенсійних органів Російської Федерації, Республіки Білорусь та Туркменістану інформації щодо підтвердження страхового стажу позивача, не є підставою для неврахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу ОСОБА_1 .
Так, записи в трудових книжках серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_3 серії НОМЕР_2 та вказані вище довідки про заробітну плату, надані позивачем, підтверджують факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та факт сплати роботодавцями за відповідні періоди роботи податків та обов'язкових платежів згідно законодавства відповідної країни.
Водночас, суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для перерахунку їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Враховуючи наведене, на підставі вищезазначених міжнародних угод, відповідачем 1 безпідставно не взято до уваги спірні періоди робіт позивача: з 06.04.2004-19.12.2004 в ХО "Петро Газ Азія" на території Туркменістану, відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 записи 33-34, з 27.01.2005-13.08.2006 робота на території російській федерації в ООО "КНГ-Сервіс", період якої зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 запис, розміщений між записами 36 і 37, та з 01.08.2011 по 14.01.2013 робота в Білорусії, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 № 1-6 і з трудовою книжкою НОМЕР_4 записи 12-15.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України 17.01.2023, відтак звернення позивача за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.
Таким чином, беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з 23.12.2022 періоди роботи в Республіці Туркменістан 06.04.2004 - 19.12.2004, Республіці Білорусь 01.08.2011 - 14.01.2013 та російській федерації на підставі вищенаведених довідок про заробітну плату та трудовий стаж, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Стосовно позовної вимоги щодо врахування заробітної плати зазначеної у довідках № 62 видану 2 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 видану управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000, № 179/1/3389 видану ГДА Міноборони 09.05.2023 за період з 01.05.2000 по 31.07.2002, № 7 видану головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуації у Закарпатській області 28.04.2023 за період з 01.08.2002 по 31.12.2002, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та зазначалось вище, 26.05.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, та надав довідки про заробітну плату № 39 від 15.12.2017 за період з 01.01.1995 по 31.12.1996; № 62 від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000, № 179/1/3389 від 09.05.2023 за період з 01.05.2000 по 31.07.2002, № 7 від 28.04.2023 за період з 01.08.2002 по 31.12.2002 (том ІІ а.с.90-92).
Розглянувши заяву від 26.05.2023 про перерахунок пенсії Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області Рішенням № 091630014062 від 02.06.2023, відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зазначено, що надані довідки про заробітну плату № 39 від 15.12.2017 за період з 01.01.1995 по 31.12.1996; № 62 від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000 буде прийнято до розгляду після проведення перевірки первинних документів на підставі яких довідки видані (том ІІ, а.с.110).
Однак, суд критично оцінює такі доводи відповідача 1 та зазначає наступне.
Положеннями частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно абзаців 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону №1058 для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В силу правового регулювання підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку №22-1).
Відтак, особа, яка бажає перерахувати призначену пенсію за віком, подає до органу, що призначає пенсію, довідку про заробітну плату, видану підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, або якщо підприємство, установа чи організація ліквідовані або припинили своє існування, довідку видану їх правонаступником чи архівною установою. При цьому законодавцем надано органу, що призначає пенсію право у разі необхідності перевіряти обґрунтованість видачі довідки про заробітну плату.
Водночас, в силу зазначених приписів Порядку № 22-1 працівник пенсійного органу під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів та відповідність оформлення таких вимогам законодавства з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, а тому сумніви останнього щодо обґрунтованості видачі документів, зокрема, довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні такої при призначенні (перерахунку) пенсії.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».
Вказана позиція в подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Разом з тим, у матеріалах пенсійної справи наявні докази здійснення відповідачем 1 перевірки достовірності даних вказаних в довідках : № 39 від 15.12.2017 за період з 01.01.1995 по 31.12.1996, № 23 від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000, № 62 від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999, про що свідчать акт перевірки відомостей про суми нарахованої заробітної плати та грошового забезпечення від 09.08.2023 № 09000-1102-1/5708 та акт складений за результатами проведення перевірки достовірності та обгрунтованості видачі довідки для призначення пенсії від 27.06.2023 № 1300-6004-1/7992, якими встановлено відповідність заробітної плати у вказаних довідках первинним документам бухгалтерського обліку, втім вказано на необхідність видачі нових довідок встановленої форми Додатком 5 до Порядку № 22-1 (том ІІ, а.с. 57-58, 93-94).
Також, судом встановлено відсутність доказів здійснення відповідачем 1 перевірки достовірності даних вказаних у довідках № 179/1/3389 від 09.05.2023 за період з 01.05.2000 по 31.07.2002, № 7 від 28.04.2023 за період з 01.08.2002 по 31.12.2002, зокрема шляхом направлення відповідних запитів.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на страхувальника.
Як зазначено вище, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Крім того, стосовно тверджень відповідача 1 про те, що з урахуванням введеного в Україні правового режиму воєнного стану органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року суд зазначає, що обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідача 1. Позаяк відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, саме на Пенсійний фонд України (а не громадянина, який претендує на призначення пенсії) покладено виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції в тому числі і щодо виконання Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року та Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, для встановлення права на пенсію.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком із врахуванням даних вказаних в довідках № 62 від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000, № 179/1/3389 від 09.05.2023 за період з 01.05.2000 по 31.07.2002, № 7 від 28.04.2023 за період з 01.08.2002 по 31.12.2002, з підстав не проведення перевірки первинних документів на підставі яких довідки видані.
З приводу дати, з якої ГУ ПФУ в Івано-Франківській області слід зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати з 24.01.1997 по 23.12.2002 на підставі довідок про грошове забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Суд зазначає, що 26.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 із заявою про перерахунок пенсії (довільної форми) в якій просив зарахувати при визначенні індивідуального коефіцієнту заробітної плати, заробітну плату з 01.01.1997 по 31.12.2002 на підставі довідок про грошове забезпечення (том І а.с. 91-94). Серед додатків до заяви зазначено:
«12. Копія довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № __ від 19.01.2018 видана 2 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій за періоди роботи з січня 1997 по травень 1999;
13.Копія довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №2 від 05.02.2018 видана Управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації за періоди роботи з червня 1999 по травень 2000;
14. Копія архівної довідки № 179/1/1893 від 13.02.2018 видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України про заробітну плату з травня 2000 по липень 2002».
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на вищевказану заяву ОСОБА_1 надало відповідь від 23.05.2023 № 4494-3959/А-02/8-0900/23 у якій відмовило у перерахунку пенсії заявнику із врахуванням довідок виданих 2 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області та управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області, оскільки прізвище в таких довідках ( ОСОБА_3 ) не збігається з прізвищем ( ОСОБА_4 ) яке зазначено у паспорті(том І а.с. 85-86).
Вказана відмова відповідача 1 спонукала позивача повторно звернутись до вищевказаних установ для отримання нових довідок із правильним зазначенням його прізвища.
Тож, повторно із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 26.05.2023, та надав довідки про заробітну плату № 39 видану управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 15.12.2017 за період з 01.01.1995 по 31.12.1996; № 62 видану 2 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25.04.2023 за період з 01.01.1997 по 31.05.1999; № 23 видану управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 30.05.2023 за період з 01.01.1999 по 31.05.2000, № 179/1/3389 видану ГДА Міноборони від 09.05.2023 за період з 01.05.2000 по 31.07.2002, № 7 видану головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуації у Закарпатській області від 28.04.2023 за період з 01.08.2002 по 31.12.2002 (том ІІ, а.с.90-92).
Надаючи оцінку відповіді-відмові Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оформлену листом від 23.05.2023 № 4494-3959/А-02/8-0900/23 щодо зарахування довідок про заробітну плату ОСОБА_1 за період 01.01.1997 -31.12.2002 з підстав розбіжності у написанні прізвища у довідках « ОСОБА_3 », яке не збігається з прізвищем заявника « ОСОБА_4 » вказаного у паспорті, то суд вказує на таке.
Суд повторно вказує на те, що частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відтак, за умови здійснення відповідачем 1 перевірок поданих у квітні 2023 року ОСОБА_1 довідок про заробітну плату за період 01.01.1997-31.12.2002 такий недолік як описка однієї букви написанні прізвища « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 » в поданих довідках могла бути встановлена та виправлена самостійно пенсійним органом за умови використання наявних у нього повноважень щодо проведення перевірки таких документів первинним, що не призвело б до надмірного затягнення поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі.
Твердження відповідача 1 про те, що позивач звернувся 26.04.2023 із заявою про перерахунок пенсії, яка не відповідає додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, суд вважає безпідставним, оскільки це є надмірним формалізмом.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 160/7699/18.
Щодо доводів позивача про долучення таких довідок до заяви про призначення пенсії 17.01.2023, то суд бере до у ваги, що у розписці-повідомлення до такої заяви № 896 від 17.01.2023 у переліку документів доданих до заяви під порядковим номером 6 «Довідка про джерела доходів з 01.07.2000» зазначено № документу 220, що свідчить про долучення ОСОБА_1 довідки виданої ТОВ «КНГ-Сервіс» 20.04.2018. Також під порядковим номером 10 «Трудова книжка або документи про стаж» вказано кількість «3» та вказано № документів : БТ-ІІ № 0218386, АФ № 125633, ПК № 1697266, що відповідає номерам трьох трудових книжок ОСОБА_1 . Відтак, позивачем не доведено долучення будь-яких довідок про заробітну плату за період з 24.01.1997 по 23.12.2002 до заяви про призначення пенсії 17.01.2023.
Відтак, оскільки довідки про заробітну плату за період з 24.01.1997 по 23.12.2002, долучені позивачем до заяви про проведення перерахунку пенсії від 26.04.2023, що визнається та не заперечується сторонами, зважаючи на приписи частини 4 статті 45 Закону №1058, суд дійшов висновку, що пенсія ОСОБА_1 підлягає перерахунку з урахуванням заробітної плати за період з 24.01.1997 по 23.12.2002, з 01.05.2023, відтак в частині вимог позивача про здійснення перерахунку пенсії з врахуванням вказаного заробітку з 23.12.2022 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області 100000 грн, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Так, відповідно до положень частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Окрім цього, правове регулювання відшкодування моральної шкоди також здійснюється частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд враховує роз'яснення, надані у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином сам факт порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.
Суд зазначає, що до позовної заяви ОСОБА_1 долучив копії лікарняних листів №7794971-2014705452-1 за період з 08.05.2023 - 12.05.2023, №7879629-2014860469-1 за період з 15.05.2023 - 17.05.2023, №7879629-2014899470-1 17.05.2023 - 19.05.2023 та копії протоколів звернення (том І, а.с.104-109), в яких міститься інформація про погіршення стану здоров'я позивача, що пов'язано з відчуттям тривоги, нервуванням, напруженості.
На переконання суду, в спірному випадку, наявний причинний зв'язок між погіршенням стану здоров'я позивача і протиправними діями відповідача 1 при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Так, внаслідок дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо розгляду заяв про перерахунок пенсії, які в судовому порядку визнані протиправними, позивач змушений звертатися до суду за захисту своїх прав на отримання пенсії в належному розмірі.
Вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди з суб'єкта владних повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого.
При цьому, суд звертає увагу на те, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Так, будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Однак, суд зазначає, що позивач не обґрунтував чому саме такий розмір моральної шкоди в сумі 100000,00 грн підлягає відшкодуванню.
Враховуючи те, що відповідачем 1 вчинено протиправні дії щодо неодноразової відмови у зарахуванні стажу та довідок , які подавались ОСОБА_1 для здійснення перерахунку пенсії, про що свідчать відповіді-відмови відповідача 1 від 01.03.2023, 04.05.2023, 16.05.2023 та 23.05.2023, що призвело до порушення прав позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, суд вважає, що останньому заподіяна моральна шкода, яка пов'язана із моральними стражданнями, оскільки позивач відчув певні негативні емоції та дискомфорт, що погіршили стан його здоров'я, і, незважаючи на свій поважний вік, позивач змушений був захищати свої права в суді.
Крім того, звертає увагу, що стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області стосується порядку виконання судового рішення.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача буде стягнення з відповідача 1 на користь позивача 5000,00 грн. моральної шкоди.
Таким чином, позов в цій частині позовних вимог належить задовольнити частково, та суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до відповідача 2.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що позивач згідно з квитанцією №0.0.3055975537.1 від 19.06.2023 (том І, а.с.1), підтвердив сплату судового збору на суму 1073,60 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 858,88 грн, що пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 23.12.2022 із урахуванням періодів роботи в Республіці Туркменістан 06.04.2004 - 19.12.2004, Республіці Білорусь 01.08.2011 - 14.01.2013 та російській федерації на підставі довідок про заробітну плату та трудовий стаж.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії, із урахуванням заробітної плати за період з 24.01.1997 по 23.12.2002 на підставі довідок про грошове забезпечення з 01.05.2023.
3обов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 23.12.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, із зарахуванням до загального трудового стажу періодів роботи в Республіці Туркменістан 06.04.2004 - 19.12.2004, Республіці Білорусь 01.08.2011 - 14.01.2013 та російській федерації на підставі довідок про заробітну плату та трудовий стаж.
3обов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.05.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням заробітної плати з 24.01.1997 по 23.12.2002 на підставі поданих довідок про заробітну плату.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, м. Івано-Франківськ, 76018);
Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)
Суддя Микитин Н.М.