ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26 жовтня 2023 року Справа № 280/566/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1. Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5)
2. Служба судової охорони (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20.01.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, 2. Державної судової адміністрації України, 3. Служби судової охорони, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000 тисяч гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і до закінчення воєнного стану в Україні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000 тисяч гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і до закінчення воєнного стану в Україні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , як співробітник Служби судової охорони, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, має право на одержання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно. Дії Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати такої винагороди вважає протиправними. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 25.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
02.02.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. №5079), до якої додано клопотання про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву (у новій редакції), в якій уточнено склад учасників справи, а саме Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області визначено в якості відповідача, а Державна судова адміністрація України та Служба судової охорони - в якості третіх осіб.
Ухвалою суду від 07.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 24.02.2022 по 17.12.2022 повернуто позивачу.
Ухвалою суду від прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 280/566/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період, починаючи з 18.12.2022 і до закінчення воєнного стану в Україні; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
21.02.2023 від представника Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області надійшло клопотання (вх. №7589) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом зразкової справи №260/3564/22.
Того ж дня до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7590), в якому відповідач зазначив, відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1051/0/15-19 (із змінами) Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба. Вказує, що у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 після її прийняття, Головою служби судової охорони не затверджувались. Отже, зазначені обставини зумовили неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Вказує, що обґрунтованість дій територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області відповідає вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України. Крім того, нарахування та виплата додаткової винагороди під час дії воєнного стану відноситься до дискреційних повноважень відповідного територіального органу Служби судової охорони. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 06.03.2023 зупинено провадження в адміністративній справі №280/566/23 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (№ Пз/990/4/22).
Від Державної судової адміністрації України надійшли пояснення на позовну заяву (вх. від 12.04.2023 № 14847), відповідно до яких на сьогоднішній день у ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до постанови від 28.02.2022 № 168. Зауважує, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду Державного бюджету від 19.04.2022 № 301-р, від 29.04.2022 № 341-р та від 03.06.2022 № 442-р зобов'язано Міністерство фінансів України здійснити видатки за рахунок коштів резервного фонду Державного бюджету для виплат відповідно до постанови від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди, а саме: Головному управлінню розвідки Міністерства оборони, апарату Міністерства внутрішніх справ, адміністрації Державної прикордонної служби, Національній гвардії, Державній службі з надзвичайних ситуацій та Національній поліції. Стверджує, що на виконання вимог абзацу другого пункту 1 постанови від 28.02.2022 №168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, ДСА України звернулася з листом до Служби судової охорони щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників Служби судової охорони для можливості виплати додаткової винагороди. Однак, як вбачається зі змісту відповіді Служби судової охорони, остання зазначає про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі Служби судової охорони. Вважає, що ДСА України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань Служби судової охорони для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони, встановленої постановою від 28.02.2022 № 168. З урахуванням вищезазначеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Від Служби судової охорони пояснень на позовну заяву не надходило.
Ухвалою суду від 26.10.2023 поновлено провадження у справі.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області від 29.10.2020 № 232 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу та призначено на посаду провідного спеціаліста (оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області з 29.10.2020.
На адвокатський запит представника позивача відповідач листом від 16.11.2022 № 39.06-141 повідомив, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим накази про виплату співробітникам додаткової винагороди не видавались.
Вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.
У частині першій статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон України № 1402-VIII) визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону України № 1402-VIII).
Відповідно до частин першої, третьої статті 162-1 Закону України № 1402-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Право на соціальний захист співробітників Служби судової охорони визначене статтею 165 Закону України № 1402-VIII.
Відповідно до вказаної статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади, згідно з додатком 1; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 2; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 3; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 4; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 5.
Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що:
розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою;
порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
На виконання вимог статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» розроблено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі Порядок № 384), який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.
Відповідно до пунктів 3-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.03.2022.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX.
Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX.
Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX.
Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 продовжений строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217 до пункту 1 Постанови № 168 внесені зміни, згідно з якими виключено в абзаці першому слова “(крім військовослужбовців строкової служби)”.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до Постанови № 168 внесені зміни, згідно з якими абзац перший після слів “та поліцейським” доповнено словами “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”,”.
При цьому, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
У подальшому, в абзац перший пункту 1 Постанови № 168 неодноразово вносились зміни.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 01.07.2022 № 754, яка набрала чинності 08.07.2022 (далі - Постанова № 754), внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, а саме в абзаці першому:
слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;
після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
У пункті 2 Постанови №754 зазначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 07.07.2022 № 793, яка набрала чинності 19.07.2022 (далі - Постанова № 793), внесено зміни, серед іншого, у пункт 1 Постанови №168, а саме в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
У пункті 2 Постанови № 793 зазначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці першому слова “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),” та “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)” виключено.
Ці зміни застосовуються з 01.09.2022.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, зокрема, у першому реченні абзацу першого слова “військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,”, “співробітникам Служби судової охорони,” виключено.
Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 набрала чинності 21.01.2023.
У цій справі судом встановлено, що позивач проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області.
Зважаючи на викладене, суд формує висновок про те, що у період з 18.12.2022 (тобто з дати, з якої суд розглядає позовні вимоги) по 20.01.2023 включно (тобто до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, якою співробітників ССО виключили з Постанови № 168) позивач мав право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Проте, фактично єдиною підставою невиплати такої додаткової винагороди, на яку посилається відповідач, є відсутність бюджетних асигнувань.
Разом із тим, з цього приводу суд звертає увагу на наступне.
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).
У такий спосіб, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер (у спірних правовідносинах таким законодавством є Порядок №168), а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Також, у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Отже, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не може бути підставою позбавлення його права на отримання такої та не може легалізовувати дії відповідача щодо відмови у її виплаті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» підлягають визнанню протиправними.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22, про те, що: «…зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
68. Указане підтверджується:
- пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад встановлені чинним законодавством строки;
- пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;
- пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов'язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв'язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров'я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.
69. Ураховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000 на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів….».
Звідси, зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. на місяць, за період з 18.12.2022 по 20.01.2023 включно забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
При цьому, як вже зазначалося вище, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, яка набрала чинності 21.01.2023, співробітників ССО виключили з Постанови № 168, а отже позовні вимоги за період, починаючи з 21.01.2023 задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання розподілу судових витрат в частині сплати судового збору судом не вирішується.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А; код ЄДРПОУ 43544663) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А; код ЄДРПОУ 43544663) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. на місяць, за період з 18.12.2022 по 20.01.2023 включно.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 26.10.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко