ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26 жовтня 2023 року о/об 09 год. 30 хв.Справа № 280/6723/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шевченко С.О., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (вул.Мандрика, буд.7, м.Покровськ, Покровський район, Донецька область, 85302; код ЄДРПОУ 40109058)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; 2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
У позові зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у ГУНП в Донецькій області та відповідно до Витягу з Наказу №78о/с від 06.02.2017 позивача звільнено зі служби. Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 від 24.06.2015 позивачу надано статус учасник бойових дій. При цьому, за період проходження служби у відповідача, а саме з 2015 року по 2017 рік включно позивачу не була нарахована та виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції. Додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена ст.162 розділу III «Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» Закону України «Про відпустки», тому вона не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. Додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток, у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, подовжити у разі хвороби працівника та ділити на частини. ОСОБА_1 під час проходження служби в поліції з питання надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій у 2015, 2016, 2017 роках не звертався. Отже, саме основна та додаткова щорічні відпустки, а також додаткова відпустка працівника, який має дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи, підлягають поділу на частини та грошовій компенсації. Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки» не передбачена.
Відповідач проти позовної заяви заперечував.
Ухвалою судді від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України.
Згідно з Посвідченням серії НОМЕР_3 , виданому 24.06.2015, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У Витязі із Наказу (по особовому складу) від 06.02.2017 за №78о/с зазначено: «… 7.Відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» та наказу Національної поліції України від 29.11.2016 №1245дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області» звільнити зі служби в поліції: за п.4 ч.1 ст.77 (у зв'язку із скороченням штатів) капітана поліції ОСОБА_1 (М-209768) - командира батальйону дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 07 лютого 2017 року. Вислуга років на 07 лютого 2017 року у календарному обчисленні складає - 19 років 04 місяці 22 дні. …».
Відповідач листом від 31.05.2023 за №40аз/26/02-2023 на звернення позивача відмовив у нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015-2017 роки.
Не погодившись із викладеним відповідачем у листі від 31.05.2023 за №40аз/26/02-2023 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Судом досліджено документи наявні у даній справі.
При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.
Відповідно до ч.2 ст.92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пп.1 п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Таким чином, на позивача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. (…).
Як зазначено у ст.16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, згідно з п.17 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Як зазначено у п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.
Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби в органах Національної поліції України.
Відповідач протилежного не довів.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом періоду служби поліцейського, в якому у нього виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.
Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яка може бути реалізована в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання поліцейським додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п.17 і п.18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16-2 Закону України «Про відпустки».
У випадку звільнення поліцейських зі служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, підзаконні акти не можуть суперечити законам. У разі наявності суперечностей між нормами права підзаконного акту та закону, то застосуванню підлягають норми права передбачені законом, який має вищу юридичну силу.
Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Враховуючи наведене, посилання відповідача на неможливість проведення позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за минулі періоди часу є безпідставними.
Аналогічне застосування норм права здійснено: Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 21.08.2019; Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 у справі №200/18480/21 (адміністративне провадження №К/990/36642/22).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (вул.Мандрика, буд.7, м.Покровськ, Покровський район, Донецька область, 85302; код ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 26.10.2023.
Суддя О.О. Прасов