ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
26 жовтня 2023 року Справа № 160/24594/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 26.09.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у виготовленні та наданні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області нової довідки про розмір його грошового забезпечення, розрахованого відповідно до вимог ст.ст.9, 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн.), встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до додатків 1, 14 до постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для проведення з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області нову довідку про розміри його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 р. та 01.01.2023 р. відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн.), встановленого законом на 01.01.2022 рік шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн.), встановленого законом на 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до додатків 1, 14 до постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії у розмірі, визначеному згідно із Додатками 1 до телеграми Міністра оборони України №248/1210 від 04.03.2022 року у 2022 році та Додатку 1 до доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року та 1 лютого 2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, щодо виготовлення та направлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року для перерахунку пенсії з 01.02.2022 р., з обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів, що підтверджують причини такого пропуску.
24.10.2023 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку яка обґрунтована тим, що право на здійснення перерахунку пенсії в контексті спірних правовідносин у силу вимог частини 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ не може бути обмежено будь-яким строком. Тому і строк звернення до суду з позовними вимогами стосовно складання відповідних довідок про розмір його грошового забезпечення (станом на 01 січня відповідного року ) для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ не застосовується. Також позивач вказує на неоднакові підходи суду касаційної інстанції у складі різних колегій суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду під час вирішення питання щодо того, чи підлягає застосуванню до правовідносин (щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії) шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, з огляду на положення частини 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ. З підстав наведеного, позивач просить вважати поважною причину пропуску процесуального строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з позовом.
Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.
Згідно із вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так, позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2023 року, в якому заявлено позовні вимоги щодо оскарження відмови відповідача, які полягають у ненаданні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року.
Матеріали справи містять заяву позивача до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, датовану 14.06.2023 року, в якій він просить скласти та направити до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області довідку про розмір його грошового забезпечення. В свою чергу ухвалою суду від 29.09.2023 року запропоновано позивачу разом із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду надати докази, що підтверджують причини такого пропуску в частині позовних вимог щодо виготовлення та направлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року для перерахунку пенсії з 01.02.2022 р.
З наданої позивачем заяви встановлено, що він просить вважати поважною причину пропуску процесуального строку, проте на підтвердження причин пропуску такого строку не надано до суду жодного доказу.
В свою чергу суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Наведене застосування норм права відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22 (ЄДРСР 110187784).
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, що позивачем, не наведено поважних причин пропуску строку, не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з позовом, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду по адміністративній справі №160/24594/23 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмову відповідача у виготовленні та наданні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області нової довідки про розмір його грошового забезпечення, розрахованого відповідно до вимог ст.ст.9, 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн.), встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн.) згідно із додатками 1, 14 до постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 рік для проведення з 01 лютого 2022 року перерахунку основного розміру пенсії та зобов'язання вчинити певні дії в цій частині - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма