ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21277/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які полягають у застосуванні із 12.03.2022 га з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 01 січня 2018 року при нарахуванні підполковнику ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат та зобов'язання НОМЕР_1 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату підполковнику ОСОБА_1 з 12.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 03.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період із 12.03.2022 по 03.05.2023 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України та знаходився на всіх видах забезпечення . Наказом № 464-ОС від 31.05.2023 року начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного РУ ДПС України, його було виключено зі списків особовою складу та всіх видів забезпечення з 03.05.2023 року. Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата йому грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Поряд з тим Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-ХІ “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Закон України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Закон України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” не містять застережень щодо застосування у 2020-2023 роках як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
На думку позивача, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є протиправним також з огляду на те, що 29 січня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103). Отже, зміни внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, а тому з 29 січня 2020 року - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, у період проходження військової служби (12.03.2022 по 03.05.2023) відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові види), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та з 29 січня 2020 року діє попередня редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт. Поряд з тим пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж положення пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, то, на думку відповідача, немає правових підстав обчислення грошового забезпечення з урахуванням всіх його складових за спірні періоди, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до Постанови №704 на підставі заяви позивача.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 у спірний період - з 12.03.2022 по 03.05.2023 - проходив військову службу у Військова частині НОМЕР_2 , що також підтверджується особистими картками грошового забезпечення за 2022 - 2023 роки . Наказом № 464-ОС від 03.05.2023 начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного РУ ДПС України було виключено зі списків особовою складу та всіх видів забезпечення з 03.05.2023 року
Зі змісту наказу від № 464-ОС від 03.05.2023 слідує, що ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік виплачувалася, а при звільненні належить виплатити, зокрема, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 37 календарних днів та за 2023 рік за 45 календарних днів. Також виплаті підлягає компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки загальною тривалістю 28 календарних днів та одноразова грошова допомога при звільненні.
Як видно з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , із березня 2022 року по березень 2023 року за займаною посадою заступника начальника відділу професійної підготовки встановлено посадовий оклад у розмірі 5920,00 грн., а з квітня 2023 року - 7010,32,00 грн. ОСОБА_1 встановлено оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн.
Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2022-2023 роки ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення в травні 2022 року в сумі 25831,90 грн., в лютому 2023 року - в сумі 41145,00 грн. Крім того, в травні 2022 року була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2115,00 грн., в квітні 2023 року - в сумі 2115,00 грн.
З картки грошового забезпечення за 2023 рік встановлено, що позивачу була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки в сумі 112463,00 грн. та компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій в сумі 38402,00 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Також пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 12.03.2022 по 03.05.2023 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток при звільненні без урахування під час обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року).
Відповідно до статті 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Однак Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-ХІ “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Закон України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Закон України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, у 2020 - 2023 роках не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 щодо застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29 січня 2020 року (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді (у 2022 - 2023 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
ОСОБА_1 у період з березня 2022 року по травень 2023 року посадовий оклад визначено у розмірі 50920,00 грн. та оклад за військовим званням 1410,00 грн. виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.
Натомість статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 грн; статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн.
Пунктом 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306; далі - Інструкція №558, зі змінами), установлено, що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за наявності вислуги років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №558).
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (пункт 1 глави 2 розділу ІІІ Інструкції №558).
За змістом пункту 1 глави 14 розділу III цієї Інструкції начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Отже, щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розмір останніх впливає на правильність розрахунку місячного грошового забезпечення у цілому.
Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначені у розділі IV Інструкції №558.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення також залежить від місячного грошового забезпечення, зокрема, від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки визначене абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Розмір, підстави, порядок виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII регламентовано главою 9 розділу V Інструкції №558.
Розмір та порядок виплати підйомної допомоги визначається Інструкцією про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 19 серпня 2016 року №848 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2016 року за №1249/29379).
Отже, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, а також допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога на оздоровлення в травні 2022 року в сумі 25831,90 грн., в лютому 2023 року - в сумі 41145,00 грн. Крім того, в травні 2022 року була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2115,00 грн., в квітні 2023 року - в сумі 2115,00 грн., грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки в сумі 112463,00 грн. та компенсація за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій в сумі 38402,00 грн., одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 23041,20 грн.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Виходячи зі змісту позовних вимог та їх обґрунтування, цей спір зумовлений протиправними діями відповідача при обчисленні у 2022 - 2023 роках посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, що є складовою місячного грошового забезпечення, основою для розрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також виплати одноразової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористанні дні щорічної основної та додаткової відпусток (як учаснику бойових дій) - основна вимога.
Заявляючи похідну вимогу, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату зазначених видів грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням -- прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати (тобто, на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року).
Похідна вимога зобов'язального характеру про перерахунок та виплату тих чи інших видів грошового забезпечення означає, що такі були нараховані (виплачені), однак у неналежному розмірі.
З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, наведені вище правові висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах) суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року, січень 2023 року як розрахункової величини при виплаті грошового забезпечення (додаткових щомісячних, одноразових, а також при звільненні зі служби) у період з 12.03.2022 по 03.05.2023. Задоволення основної вимоги (про визнання дій протиправними) передбачає задоволення у таких межах і похідної вимоги (про зобов'язання вчинити дії). Тобто, підлягає перерахунку за період з 12.03.2022 по 03.05.2023 місячне грошове забезпечення, а також виплачена позивачу сума грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у 2022-2023 роках), грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, одноразова грошова допомога при звільненні, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснено нарахування, оскільки при їх обрахунку використано посадовий оклад та оклад за військовим званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи 14321759) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року по 03 травня 2023 року місячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 12 березня 2022 року по 03 травня 2023 року, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року їх виплати (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук
25 жовтня 2023 року