РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
26 жовтня 2023 р. Справа № 120/8594/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830023237 від 25.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.05.2023.
Позов обґрунтовує тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до якої додав довідку КП «Вінницька транспортна компанія» за період роботи з 07.09.1989 по 28.05.2021, однак відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Ухвалою суду від 21.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
12.07.2023 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що Законом №1058 у п.8 ч.2 ст. 114 визначено правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах водіям пасажирського транспорту та великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Зокрема, передбачено, що водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. Страховий стаж позивача становить -т 29 років 2 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пільгової пенсії за віком.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
17.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За результатом розгляду заяви відповідач прийняв рішення №023830023237 від 24.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, визначеного п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в приватного підприємця з 25.10.2001 по 31.12.2002, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1989, оскільки в трудовій книжці відсутня інформація про реєстрацію договору в центрі зайнятості. З 01.01.2003 страховий стаж обчислено згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 31.08.1989 та свідоцтва № НОМЕР_3 від 16.06.1989, оскільки даний період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Слід надати уточнюючу довідку із зазначенням інформації про період та форму навчання, а також про присвоєння кваліфікації.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.
Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIVІ під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).
Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регулюються положеннями Закону № 1058-IV.
При вирішенні питання про наявність в позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.
Безспірно, в силу вимог ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті
Так, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
Отже, необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно вищевказаної норми, є сукупність таких обставин як:
- характер виконуваної роботи, а саме: водії міського пасажирського транспорту;
- наявність віку не менше 55 років;
- наявність 30 років страхового стажу, з яких 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Згідно рішення №023830023237 від 24.05.2023, позивач досяг необхідного віку - 55 років з 21.02.2023; страховий стаж становить - 29 років 2 місяці 12 днів; стаж заявника, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення - 11 років 8 місяців 22 дні.
Отже, для визначення підстав для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії, суду необхідно встановити наявність у позивача необхідного страхового стажу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Із копії трудової книжки позивача від 01.09.1989 серії НОМЕР_1 встановлено наступні періоди роботи позивача:
- запис №1 - з 01.09.1985 по 31.08.1989 навчання у Вінницькому СПТУ-18;
- запис №2 - з 13.05.1986 по 25.05.1989 служба у лавах Радянської армії;
- запис №3 - 05.09.1989 прийнято в тролейбусне депо на посаду водія тролейбуса 3 класу;
- запис №4 - 01.05.1994 присвоєно другий розряд 1 класу водія тролейбуса;
- запис №5 - 31.07.1997 присвоєно перший клас водія тролейбуса;
- запис №6 - 28.05.2001 звільнено за славним бажанням, ст. 38 КЗпП України;
- запис №7 - 25.10.2001 приватний підприємець ОСОБА_2 , прийнятий на роботу водієм мікроавтобуса за трудовим договором №1125, зареєстрованим у Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці;
- запис №8 - 31.03.2003 звільнений з роботи за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Суд звертає увагу, що право на пільгове пенсійне забезпечення в розумінні п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV виникає не у всіх водіїв автобусів, а виключно у водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв). Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт як водія міського пасажирського транспорту.
На підтвердження роботи водієм міського пасажирського транспорту позивачем надано Довідку, що уточнює особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії і підтверджує постійну зайнятість на роботі з шкідливими умовами, видану КП «Вінницька транспортна компанія» від 08.05.2023 №366, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у Вінницькому трамвайно-тролейбусному управлінні і за період з 07.09.1989 по 28.05.2001 виконував пасажирські перевезення на маршрутах міськелектротранспорту за професією - водій тролейбуса міськелектротранспорту (КП 8323.2), що передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» розд. ІІ ст. 13 п. «з» та п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»; всього пільгового стажу 11 років 8 місяців 22 дні.
Втім, згідно оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що позивачу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 31.08.1989, а саме з 01.09.1985 по 31.08.1989.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту").
Крім того, за змістом норми, яка міститься в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців, і те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Як встановлено судом, 31.08.1989 позивач закінчив навчання у Вінницькому професійно-технічному училищі №18, а з 05.09.1989 прийнятий в Тролейбусне депо на посаду водія тролейбуса 3 класу.
Оскільки перерва між днем закінчення позивачкою навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача з 01.09.1985 по 31.08.1989 повинен бути зарахований до страхового стажу позивача, не зважаючи на те, що період навчання перетинається з періодом проходження військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 683/1774/16-а та від 09.07.2020 у справі № 308/13118/16-а.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1985 по 31.08.1989 в ПТУ №18, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830023237 від 24.05.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, при зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1985 по 31.08.1989, у ОСОБА_1 будуть наявні всі умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах а саме: 1) характер виконуваної роботи, а саме: водії міського пасажирського транспорту; 2) наявність віку не менше 55 років; 2) наявність 30 років страхового стажу, з яких 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 83 Закону № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача вперше із заявою про призначення пенсії 17.05.2023, а досяг пенсійного віку 21.02.2023, тому ОСОБА_1 має право на призначення їй пенсії з дати досягнення пенсійного віку, тобто з 21.02.2023.
Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (у тому числі до стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії) період навчання з 01.09.1985 по 31.08.1989 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.02.2023.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830023237 від 24.05.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (у тому числі до стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії) період навчання з 01.09.1985 по 31.08.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.02.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна