Справа № 530/473/22 Номер провадження 22-ц/814/3035/23Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
24 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,
секретар: Андрейко Я.Г.
розглянув в відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_8
на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року, постановлене суддею Должко С.Р.
по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_8 про встановлення факту проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу та факту перебування на утриманні, -
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім?єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2018 року до дня його смерті та перебування на його утриманні.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 18.06.2018.
Вказала, що з вересня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 вона проживала разом з ОСОБА_2 як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, повторно шлюб не реєстрували за відсутності потреби. За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту.
ОСОБА_2 був військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 року № 340 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 року № 310-РС на посаду старшого водія - оператора ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 , з 25.11.2020 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до інформації зазначеної в сповіщенні сім'ї від 29 квітня 2022 року № 1в/1/520 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год 00 хв. під час проходження військової служби та виконання бойового завдання її чоловік, старший солдат ОСОБА_2 загинув.
Зазначила, що встановлення факту проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу та факту перебування на утриманні чоловіка необхідне заявниці для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_8 про встановлення факту проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу та факту перебування на утриманні задоволено.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Богданівка Волноваського району Донецької області однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період часу з вересня 2018 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Богданівка Волноваського району Донецької області.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ІНФОРМАЦІЯ_8, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, тому за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Кулик В.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність між учасниками справи публічно-правового спору.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 червня 2018 року (а.с. 12).
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 13).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 року № 340 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 року № 310-РС на посаду старшого водія-оператора ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 25.11.2020 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Укладений контракт про проходження військової служби строком на три роки з 25.11.2020 року по 24.11.2023 року (а.с.15).
Відповідно до інформації зазначеної в сповіщенні сім'ї від 29 квітня 2022 року № 1в/1/520 виданого Полтавським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год 00 хв. під час проходження військової служби та виконання бойового завдання її чоловік, старший солдат ОСОБА_2 загинув (а.с.16).
Заявниця вказала, що з вересня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 вона проживала разом з ОСОБА_2 як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту та перебувала на його утриманні.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на його утриманні, ОСОБА_1 вказувала на те, що встановлення даного факту є необхідним для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред'явила до суду за правилами окремого провадження.
Суд першої інстанції, встановлюючи факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю без шлюбу з вересня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та її перебування на утриманні ОСОБА_2 , виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заявниці.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
ІНФОРМАЦІЯ_8 є спеціально уповноваженим суб'єктом на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) Велика Палата Верховного Суду у пункті 33 постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність».
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого військовослужбовця (про що заявниця вказала у заяві), і не пов'язаний з цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до висновків Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 343/1548/22, у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу для отримання соціальної виплати. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції, зазначеного не врахував та помилково розглянув справу в порядку окремого провадження, чим порушив норми процесуального права.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_8 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн.
Керуючись ст. ст. 255, 374, 377, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_8 задовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_8 про встановлення факту проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу та факту перебування на утриманні закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутись з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_8 судові витрати у розмірі 1488,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин