Справа №752/8660/22
2-а/760/794/23
26 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Митрофанової А.О.,
за участю секретаря судового засідання Костюк В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив скасувати постанову серії ЕАР №5603456 від 12 липня 2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400грн за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відносно нього інспектором батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим сержантом поліції Трохимчук В.В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також зазначив, що особа, що розглядала справу не представилась, оскаржувана постанова не містить відомостей ані щодо порядку сплати суми штрафу, ані щодо порядку її оскарження.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити, скасувати оскаржувану постанову.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року справу передано до Солом'янського районного суду м. Києва.
13 березня 2023 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2023 року справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, вказаною ухвалою витребувано у Департаменту патрульної поліції постанову серії ЕАР №5603456 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 12.07.2022 року відносно ОСОБА_1 .
01 серпня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21 серпня 2023 року до суду на виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року від Департаменту патрульної поліції надійшов лист, з якого вбачається, що оригінал постанови направлено для примусового стягнення до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зберігання копій постанов не передбачено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
08.09.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначаючи, що 12.07.2022 року під час вільного патрулювання працівники поліції у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» здійснили зупинку транспортного засобу YAMAHA JOG д.н.з. НОМЕР_1 . Під час розгляду справи працівники поліції попросили пред'явити посвідчення водія відповідної категорії на підставі п.2.4. ПДР України, проте, позивач не надав для ознайомлення документи, передбачені п.2.1. ПДР України. Для всебічного та об'єктивного розгляду справи працівники поліції через систему Інформаційний портал Національної поліції України встановили, що у водія відсутнє посвідчення водія відповідної категорії.
Тому, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному i об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, Інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн., що відповідає санкції даної статті. Після чого ОСОБА_1 було ознайомлено з винесеною постановою, повідомлено порядок її оскарження, а також зазначено наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.
13.09.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови та копії постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08.09.2023 року.
13.09.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповідь з головного сервісного центру МВС від 19.09.2023 року.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 інспектором батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим сержантом поліції Трохимчук В.В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 12.07.2022 року о 16 год. 44 хв. ОСОБА_1 в м. Київ по проспекту Науки, 35к4, керуючи транспортним засобом YAMAHA JOG д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.126 КУпАП.
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС №31/20981-20900-2023 від 19.09.2023 року, станом на 19.09.2023 року в Єдиному державному реєстрі МВС інформація стосовно видачі посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Постановою старшого державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 08.09.2023 року, виконавче провадження з примусового виконання постанови №5603456 від 12.07.2022 року про стягнення 6800 грн. закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності ст. 68 Конституції України.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно Закону України «Про Дорожній рух», основними обов'язками водія транспортного засобу є: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 16).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно п. 2.4. ПДР, після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу зобов'язаний пред'явити документи зазначені в п. 2.1. ПДР.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом.
За таких обставин, посвідчення водія може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Позивач в позові не оспорює факту непред'явлення водійського посвідчення відповідної категорії, а оспорює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України, підстави звільнення від доказування є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення встановленої ст. 279, 283 КУпАП, проте не доводить дані обставини, на яких ґрунтується його позовні вимоги.
Разом з тим, слід зазначити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу, що позивачем не оспорюється факт керування ним 12.07.2022 року о 16:44 у м. Київ по проспекту Науки, 35к4, транспортним засобом YAMAHA JOG д.н.з. НОМЕР_1 , також не оспорюється факт відсутності у нього на той час при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У ході судового розгляду справи позивачем також не доведено наявність у нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Крім того, як вже було зазначено, що відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 19.09.2023 року, станом на 19.09.2023 року в Єдиному державному реєстрі МВС інформація стосовно видачі посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Разом з тим, позивач не надав жодних документів, які б підтверджували, що транспортний засіб, яким керував позивач не є механічним транспортним засобом, ні характеристики на даний ТЗ.
Крім того, з відповіді Головного сервісного центру МВС вбачається, що у позивача взагалі посвідчення водія відсутнє на будь-який транспортний засіб.
Таким чином, позивач, не маючи при собі (або взагалі) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідно до останнього інспектором патрульної поліції правомірно було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 ст. 258 КУпАП.
Положеннями ст. 268 КУпАП закріплено перелік прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про керування транспортним засобом ОСОБА_1 за відсутності в нього права керування таким транспортним засобом.
Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що судом встановлено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Митрофанова