Рішення від 16.10.2023 по справі 918/743/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Справа № 918/743/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях,

Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"

про визнання незаконним й скасування наказу в частині та зобов'язання повернути протирадіаційне укриття,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Котяй І.В.;

від відповідача-1 - Качан О.М., довіреність № 5 від 21.02.2023 р.

від відповідача-2 - Голуменков В.В., ордер серія АА № 1264048 від 14.08.2023 р. (в режимі відеоконференції).

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 16 жовтня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2023 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Регіональне відділення, відповідач-1), Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (далі - Товариство, відповідач-2), в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області, в частині передачі в складі будівлі аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, 272 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям № 67772;

- зобов'язати Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 67772 площею 272 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху будівлі аптеки № 1, що розташована на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне.

Крім того прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений за подання позову судовий збір.

До позовної заяви від 20.07.2023 року № 50-56-5829вих-23, в підтвердження сплати судового збору керівником Рівненської окружної прокуратури додано платіжну інструкцію від 14 липня 2023 року № 1204 про сплату судового збору в сумі 5 368 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що згідно даних відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради та наявної у відділі облікової документації фонду захисних споруд цивільного захисту, розташованих на території Рівненської міської територіальної громади, а також облікової картки захисної споруди цивільного захисту та паспорту протирадіаційного укриття № 67772 встановлено, що за адресою: м. Рівне, майдан Незалежності, 3, розташоване протирадіаційне укриття, розрахунковою місткістю 300 осіб та площею 272 кв.м., що вбудоване в 5-поверхову будівлю.

Зокрема, листом від 07.06.2023 року № 05-1486 виконавчим комітетом Рівненської міської ради підтверджено, що у книзі обліку протирадіаційних укриттів, за адресою: м. Рівне, майдан Незалежності, 3, розташоване протирадіаційне укриття № 67772, балансоутримувачем якого є Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація".

Однак, відповідно до даних, які містяться у матеріалах технічної інвентаризації КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані приміщення на праві приватної власності належать Товариству з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

На виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 року за № 827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", Рівненською обласною радою 25 лютого 1995 року прийнято рішення № 25, яким затверджено переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками. Зокрема, одним із додатків даного рішення затверджено "Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994 року" (далі - Перелік). До даного Переліку обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".

Крім того, радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області в управління об'єкти комунальної власності області, включені до даних переліків.

В подальшому на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 21.03.1995 року № 88 від 21.03.1995 була проведена інвентаризація та здійснена оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація". Зокрема, інвентаризацією, відповідно до документу "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв за станом на 1 січня 1995 року", закріплено, що до складу цілісного майнового комплексу Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", окрім іншого входила будівля аптеки № 1, розташована за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне.

Результати проведеної інвентаризації та оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", затверджено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 244 від 28.04.1995 року, яким також було затверджено статут утвореного Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація".

Пунктом 1.1 Статуту закріплено, що Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація" засноване на частині майна Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області шляхом перетворення об'єкту, що перебував у державній власності у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про заходи забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів від 26.11.1994 року за № 699/94".

Крім того відповідно до п. 3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" є правонаступником майнових прав і обов'язків Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" в частині державного майна, що ввійшло до статуту товариства.

30 квітня 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області видано наказ № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", яким передано у власність Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" майно згідно доданого переліку, у якому, окрім іншого, будівля аптеки № 1, розташована за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне, інвентаризаційний номер 39147.

24 травня 1999 року на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області за № 334 від 30.04.1999 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про право колективної власності на приміщення аптеки № 1 загальною площею 3 763,3 кв.м., до складу якого, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, входить адмінкорпус "А-5", підвал "Пд", навіс "а", вхідний ганок "а1", вхід в підвал "а2", вхід в підвал "а3", приямок "а4", приямок "а5", приямок "а6", вхідний ганок "а7", вхідний ганок "а8", вхідний ганок "а9", вхідний ганок "а10", вхідний ганок "а11".

Згідно технічного паспорту об'єкту нерухомості № 39147, будівля аптеки № 1 має загальну площу 3 763,3 кв.м. складається з п'яти поверхів та підвального приміщення літ. "Пд" площею 592,6 кв.м.

В свою чергу, відповідно до інформації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист за № 6205-3537/62-06/2 від 03.08.2022 року), у електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне обліковано протирадіаційне укриття № 67772, балансоутримувач - Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

Згідно наданих представником Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" доповнень до протоколу огляду від 30.09.2022 року, підвальні приміщення аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, Товариством з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" було набуто у приватну власність від Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація", як правонаступник останнього і дані приміщення ніколи не мали статусу захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Разом з тим, 18.11.2005 року було заповнено паспорт протирадіаційного укриття № 67772, який підписаний директором Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" та завірений печаткою товариства, 20.07.2022 року саме комісією Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" була проведена оцінка стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 67772, про що складено відповідний акт, а 20.06.2022 року оновлено облікову картку захисної споруди цивільного захисту, що вказує на обізнаність представників Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" щодо наявності у підвальному приміщенні аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, протирадіаційного укриття № 67772.

Як зазначив прокурор, аналізуючи норми законодавства, чинні як на момент прийняття Рівненською обласною радою рішення № 25 від 25.02.1995 року, так і на момент видачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області наказу № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація", захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну. Однак, всупереч викладеного, захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 67772) державної власності була приватизована, а тому, на думку прокурора, вбачаються правові підстави для визнання недійсним спірного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація" в частині включення до площі підвальних приміщень площі протирадіаційного укриття, що становить 272 кв.м., оскільки вказаний наказ № 334 виданий з порушенням вимог Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за № 2545-ХІІ, Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на момент виникнення правовідносин) та став підставою для передачі протирадіаційного укриття № 67772 у власність Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація". Крім того прокурор зазначив, що одержане Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація" в приватну власність протирадіаційне укриття, розташоване в підвальному приміщені аптеки № 1, що знаходиться на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, загальною площею 272 кв. м., підлягає поверненню державі.

Ухвалою суду від 26 липня 2023 року позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 20.07.2023 року № 50-56-5829вих-23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 вересня 2023 року.

18 серпня 2023 року від відповідача-1, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив поновити процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позовної заяви прокурора. Регіональне відділення вважає позовні вимоги безпідставними та незаконними. Зокрема відповідач-1 зазначає, що у 1995 році приватизацію державного та комунального майна здійснював лише Фонд державного майна та його регіональні відділення (представництва). При цьому, як зазначає вфдповідая-1, у випадку приватизації комунального майна приватизація здійснювалася на підставі інформації та документів отриманих віл органів місцевого самоврядування. Регіональне відділення звертає увагу, що прокурором не долучено до матеріалів справи інвентаризаційної справи будівлі чи будь-яких інших матеріалів інвентаризації, складених за результатом технічної інвентаризації у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року № 127, на підставі яких можливо встановити існування протирадіаційного укриття всередині такої будівлі. Також відповідач-1 зазначає, що у позовній заяві наявні розбіжності у площах, зокрема прокурор зазначає, що підвал приміщення аптеки становить 592,6 кв.м., в свою чергу з технічного паспорту вбачається, що площа підвалу складає 611,5 кв.м., при цьому просить повернути у державну власність 272 кв.м. Крім того відповідач-1 звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній будь-який акт введення в експлуатацію будівлі, в якому було в зазначено про наявність в такій будівлі протирадіаційного укриття. Відповідач-1 вважає, що листи ГУ ДСНС України та облікові картки не є первинними документами, на підставі яких можна встановити приналежність спірного майна до протирадіаційного укриття. Як зазначає відповідач-1 з матеріалів справи не вбачається, що Регіональне відділення володіло чи могло володіти інформацією щодо спірного протирадіаційного укриття, так як за усіма приватизаційними документами вказаний об'єкт відображений як підвал приміщення. Відповідач-1 вважає, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 30.04.199 року № 334 є правомірним та відповідав чинному законодавству на момент його винесення, а тому твердження прокурора про те, що Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області було відомо про наявність протирадіаційного укриття є необґрунтованими та надуманими. Крім того як зазначає відповідач-1, приватизація майна відбувалася на підставі документів наданих обласними та районними радами. Таким чином, відповідач-1 вважає, що Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація" набуло право власності на спірний об'єкт на законних підставах і в передбаченому законом порядку за результатами приватизації. Також відповідач-1 зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності.

23 серпня 2023 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання в порядку ст. 169 ГПК України, в якому просив долучити до матеріалів справи та дослідити в ході судового розгляду копію облікової карточки протирадіаційного укриття № 67772, розташованого в місті Рівне на майдані Незалежності.

Ухвалою суду від 4 вересня 2023 року клопотання представника відповідача-1, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, яке міститься у відзиві на позовну заяву, задоволено та поновлено відповідачу-1, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Долучено до матеріалів справи відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на позовну заяву. Долучено до матеріалів справи копію облікової карточки протирадіаційного укриття № 67772, розташованого в місті Рівне на майдані Незалежності. Одночасно вказаною ухвалою строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів з ініціативи суду до 24 жовтня 2023 року включно та відкладено підготовче засідання на 2 жовтня 2023 року.

6 вересня 2023 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання в порядку ст. 169 ГПК України, в якому просив долучити до матеріалів справи та дослідити в ході судового розгляду копію облікової карточки протирадіаційного укриття № 67772, розташованого в місті Рівне на майдані Незалежності.

27 вересня 2023 року від представника відповідача-2, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", на електронну адресу суду надійшла заява від 26.09.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати представнику Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", адвокату Голуменкову Вячеславу Володимировичу, можливість приймати участь у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 02.10.2023 року о 10:20 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27 вересня 2023 року заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" від 26.09.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/743/23, призначене на "02" жовтня 2023 року на 10:20 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

2 жовтня 2023 року від представника відповідача-2, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", на електронну адресу суду надійшло клопотання від 01.10.2023 року про залишення позову без розгляду, в якому просить позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про визнання незаконним й скасування наказу в частині та зобов'язання повернути протирадіаційне укриття залишити без розгляду. Зокрема відповідач-2 посилається на п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, та яка не мала права його підписувати. На переконання відповідача-2, так як спірні правовідносини стосуються виключно функціонування захисної споруди цивільного захисту, то у даному випадку позивачем у справі має бути прокурор в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту. Як зазначає відповідач-2, прокурор у справі не може особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, з огляду на те, що в Україні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, згідно Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052, є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС).

Згідно п. 3 зазначеного положення, основними завданнями ДСНС є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Також, у п. 4 вказаного положення зазначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту; реалізує державну політику з питань радіаційного і хімічного захисту населення, координує та контролює здійснення заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення радіаційних аварій та надзвичайних ситуацій, пов'язаних із виливом (викидом) небезпечних хімічних речовин: виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління.

Згідно з зазначеним положенням не передбачено у ДСНС повноважень, в разі встановлення порушень, що створюватимуть загрозу життю та здоров'ю людей, звертатися до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді усунення порушень вимог законодавства з питань, що впливають на функціонування захисних споруд цивільного захисту.

У випадку, коли орган державної влади не спроможний здійснити захист інтересів держави у суді через відсутність у нього відповідних повноважень, то прокурор здійснює захист цих інтересів держави у суді (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, законом визначена умова (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), коли прокурор може звертатися до суду з позовною заявою з метою захисту інтересів держави, а саме, коли прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомить відповідний орган державної влади про представництво інтересів держави у суді з відповідного питання.

Разом з тим, у додатках до позовної заяви не значиться документ, зміст якого свідчить, що позивач до звернення до суду з даним позовом, попередньо повідомив ДСНС про здійснення представництва інтересів держави у суді для усунення порушень вимог законодавства, що перешкоджають належному функціонуванню захисної споруди цивільного захисту.

Водночас, факт відсутності повідомлення позивача до ДСНС про намір здійснити представництво інтересів держави у суді з відповідного питання вказує, що позивач, подаючи даний позов до суду, не підтвердив перед судом наявність у нього підстав для здійснення у даній справі представництва інтересів держави у суді.

Якщо позивач фактично не підтвердив наявність у нього підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді у даній справі, оскільки не повідомив ДСНС про намір здійснити представництво інтересів держави у суді щодо повернення державі протирадіаційного укриття, то значить, позивач не міг звертатися до суду з даною позовною заявою, оскільки не набув статусу позивача.

Якщо позивач не набув статусу позивача, то значить прокурор у даній справі не мав права підписувати позовну заяву.

Ухвалою суду від 2 жовтня 2023 року долучено до матеріалів справи копію облікової карточки протирадіаційного укриття № 67772, розташованого в місті Рівне на майдані Незалежності. Одночасно вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2023 року.

5 жовтня 2023 року від позивача на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про фонд державного майна" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Свої повноваження Фонд державного майна України здійснює безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва). Відповідно, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави є Регіональне управління Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. Разом з тим, оскільки саме цей орган вчинив дії у вигляді видачі наказу про передачу державного майна у власність ВАТ "Рівнефармація", який є незаконним та порушує інтереси держави (в частині передачі підвальних приміщень, 272 кв.м. з яких є протирадіаційним укриттям № 67772), то в даному спорі Регіональне відділення визначено відповідачем та пред'явлено до останнього вимоги. Як зазначено позивачем, аналіз норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що у завданнях, покладених на Державну службу України з надзвичайних ситуацій відсутні такі завдання даного суб'єкта, як забезпечення контролю за збереженням державного майна (в тому числі збереження державної форми власності останнього) чи повернення у державну власність державного майна - об'єкту цивільної оборони (цивільного захисту), що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства. Реалізація державної політики у сфері цивільного захисту з організації здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку зовсім не передбачає обов'язку ДСНС вживати заходи у разі вибуття об'єктів цивільного захисту (цивільної оборони) з державної у приватну власність чи навпаки. Обов'язки з Державної служби України з надзвичайних ситуацій зводяться до обліку фонду захисних споруд, контролю за фактичною наявністю об'єкта за адресою, зазначеною у облікових документах, придатністю та готовністю об'єктів цивільного захисту (цивільної оборони) до укриття населення.

12 жовтня 2023 року від представника відповідача-2, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", на електронну адресу суду надійшла заява від 11.10.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати представнику Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", адвокату Голуменкову Вячеславу Володимировичу, можливість приймати участь у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 16.10.2023 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" від 11.10.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/743/23, призначене на "16" жовтня 2023 року на 12:30 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

У судовому засіданні 16 жовтня 2023 року позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Регіонального відділення у судовому засідання 16 жовтня 2023 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник Товариства у судовому засідання 16 жовтня 2023 року також позов заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників Регіонального відділення та Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст. ст. 4, 53, 55 ГПК України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній вимозі самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається правовий режим власності.

У державній власності, відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Державне майно може бути приватизоване. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

В свою чергу, основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про цивільну оборону України", цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Відповідно до норм Положення про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 року за № 299, завданням Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації, окрім іншого, є укриття населення в захисних спорудах, що досягається, зокрема, завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.

Саме у зв'язку з метою організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру, законодавством протирадіаційні споруди віднесено до об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а, відповідно, які не підлягають приватизації.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується право власності та належна організація і забезпечення цивільного захисту. В свою чергу, захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян, що беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Пунктами 4,5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року по справі № 806/2361/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правовідносини, пов'язані з використанням державного майна, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а тому неправомірне, всупереч закону набуття речових прав на нього не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю.

Згідно із ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.

Також, відповідно до положень Конституції України, державна політика повинна спрямовуватися на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

У зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року на 30 діб введено воєнний стан, який продовжений з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб на підставі указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023.

Тому, на даний час особливо актуальним є питання належного використання захисних споруд цивільного захисту.

Враховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров'я під час військової агресії.

Таким чином, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду на захист державних інтересів з метою усунення порушень закону шляхом визнання укладеного договору недійсним.

Згідно абз. 3, 4 п. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 року у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 року у справі № 908/1664/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фонд державного майна" (далі - Закон), Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України (ст. 6 Закону).

Відповідно, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, проте саме цей орган вчинив дії у вигляді видачі наказу про передачу державного майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Рівнефармація", який є незаконним та порушує інтереси держави (в частині передачі підвальних приміщень, 272 кв.м. з яких є протирадіаційним укриттям № 67772).

Враховуючи те, що захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях), не узгоджується з інтересами зазначеного органу за основною вимогою про визнання незаконним та скасування спірного наказу в частині, а тому останнє не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.

Відтак, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій Регіонального відділення, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, вбачається, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Таким чином, оскільки Регіональне управління Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях визначено відповідачем у цій справі та до останнього пред'явлено вимоги, наявні підстави для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача.

Щодо клопотання представника відповідача-2, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", від 01.10.2023 року про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року за № 1052, державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; 3) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах; 4) виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки. Крім того, на ДСНС покладено інші завдання, зокрема: організовує та забезпечує керівництво Кабінету Міністрів України єдиною державною системою цивільного захисту; формує проекти планів у сфері цивільного захисту державного рівня на мирний час та в особливий період, подає їх Міністрові внутрішніх справ для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України, організовує планування заходів цивільного захисту центральними та місцевими органами виконавчої влади; проводить підготовку органів управління функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок; вносить національному органу стандартизації в установленому порядку пропозиції щодо необхідності створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту; організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту та інші завдання (п. 4 Положення).

Відповідно до Порядку створення утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою КМУ від 10.03.2017 року за № 138, фонд захисних споруд - сукупність усіх захисних споруд та інших споруд, що можуть бути використані для укриття населення. Створення фонду захисних споруд здійснюється шляхом реалізації положень розділів (схем) інженерно-технічних заходів цивільного захисту містобудівної та проектної документації об'єктів будівництва у частині будівництва (пристосування) захисних споруд та споруд подвійного призначення з обов'язковим взяттям на облік завершених будівництвом сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення; комплексного освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення в ньому споруд соціально-побутового, виробничого та господарського призначення, що можуть бути використані для укриття населення як споруди подвійного призначення та найпростіші укриття; взяття на облік як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів об'єктів іншого призначення, які експлуатуються, зокрема підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і підземних порожнин; прискореного будівництва, створення та облаштування об'єктів фонду захисних споруд в умовах особливого періоду та воєнного стану; завчасного придбання (виготовлення) та утримання захисних споруд, зокрема блок-модульного типу, відповідно до ДСТУ 9195:2022. Інше завдання, яке поставлено перед ДСНС це організація здійснення заходів щодо утримання захисних споруд, чим відповідно до вищевказаного Порядку являється комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням. Пунктом 23 Порядку закріплено, що ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд. Разом з тим, електронний облік захисних споруд є спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для збирання, обробки та зберігання інформації про захисні споруди незалежно від форми власності і формується на підставі даних документального обліку захисних споруд.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, дає підстави стверджувати, що завданнях, покладених на Державну службу України з надзвичайних ситуацій відсутня такі функції чи завдання даного суб'єкта, як забезпечення контролю за збереженням державного майна (в тому числі збереження державної форми власності останнього) чи повернення у державну власність державного майна - об'єкту цивільної оборони (цивільного захисту), що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства. Реалізація державної політики у сфері цивільного захисту з організації здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку зовсім не передбачає обов'язку ДСНС вживати заходи у разі вибуття об'єктів цивільного захисту (цивільної оборони) з державної у приватну власність чи навпаки. Обов'язки Державної служби України з надзвичайних ситуацій зводяться до обліку фонду захисних споруд, контролю за фактичною наявністю об'єкта за адресою, зазначеною у облікових документах, придатністю та готовністю об'єктів цивільного захисту (цивільної оборони) до укриття населення.

Рівненською окружною прокуратурою у позовній заяві було визначено у спірних правовідносинах орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави, - Регіональне управління Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Разом з тим, оскільки саме цей орган вчинив дії у вигляді видачі наказу про передачу державного майна у власність ВАТ "Рівнефармація", тому Регіональне управління Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях прокурором визначено відповідачем у цій справі та пред'явлено до останнього вимоги.

Тому прокурор і звернувся з даним позовом як самостійний позивач.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок прокурора, який здійснює представництво інтересів громадянина або держави у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень, інтереси яких має намір представляти.

Водночас, у прокурора, який вживає заходи представницького характеру без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та набуває статуту позивача, даний обов'язок відсутній.

Виходячи із аналізу норм права, які регулюють дані правовідносини, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання представника відповідача-2, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", від 01.10.2023 року про залишення позову без розгляду.

Згідно даних відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради та наявної у відділі облікової документації фонду захисних споруд цивільного захисту, розташованих на території Рівненської міської територіальної громади, а також облікової картки захисної споруди цивільного захисту та паспорту протирадіаційного укриття № 67772 встановлено, що за адресою: м. Рівне, майдан Незалежності, 3, розташоване протирадіаційне укриття, розрахунковою місткістю 300 осіб та площею 272 кв.м., що вбудоване в 5-поверхову будівлю.

Листом від 07.06.2023 року № 05-1486 виконавчим комітетом Рівненської міської ради підтверджено, що у книзі обліку протирадіаційних укриттів, за адресою: м. Рівне, майдан Незалежності, 3, розташоване протирадіаційне укриття № 67772, балансоутримувачем якого є Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація".

Відповідно до даних, які містяться у матеріалах технічної інвентаризації КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані приміщення на праві приватної власності належать Товариству з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

Дослідивши підстави набуття Товариством з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" права приватної власності на приміщення підвального поверху п'ятиповерхової будівлі № 3 на майдані Незалежності в місті Рівне судом встановлено наступне.

На виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 року за № 827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", Рівненською обласною радою 25.02.1995 року прийнято рішення № 25, яким затверджено переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками. Зокрема, одним із додатків даного рішення затверджено "Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994 року" (далі - Перелік). До даного Переліку Рівненською обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".

Крім того Рівненською обласною радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області в управління об'єкти комунальної власності області включені до даних переліків.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 21.03.1995 року № 88 була проведена інвентаризація та здійснена оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".

Зокрема, інвентаризацією, відповідно до документу "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв за станом на 1 січня 1995 року", закріплено, що до складу цілісного майнового комплексу Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", окрім іншого входила будівля аптеки № 1, розташована за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне.

Результати проведеної інвентаризації та оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", затверджено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 28.04.1995 року № 244, яким також було затверджено статут утвореного Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація".

Відповідно до п. 3.3 Статуту, Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація" є правонаступником майнових прав і обов'язків Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" в частині державного майна, що ввійшло до статуту товариства.

30 квітня 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області видано наказ № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", відповідно до якого передано у власність товариства майно згідно доданого переліку, у якому, окрім іншого, будівля аптеки № 1, розташована за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне, інвентаризаційний номер 39147.

24 травня 1999 року на підставі наказу Регіонального відділення за № 334 від 30.04.1999 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про право колективної власності на приміщення аптеки № 1 загальною площею 3 763,3 кв.м., до складу якого відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно входить адмінкорпус "А-5", підвал "Пд", навіс "а", вхідний ганок "а1", вхід в підвал "а2", вхід в підвал "а3", приямок "а4", приямок "а5", приямок "а6", вхідний ганок "а7", вхідний ганок "а8", вхідний ганок "а9", вхідний ганок "а10", вхідний ганок "а11".

Відповідно до інформації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист за № 6205-3537/62-06/2 від 03.08.2022 року), у електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне обліковано протирадіаційне укриття № 67772, балансоутримувач - Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

Крім того про наявність в приміщенні п'ятиповерхової будівлі на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне вбудованої захисної споруди (протирадіаційного укриття) свідчить паспорт протирадіаційного укриття № 67772 (далі - паспорт) та облікові картки протирадіаційного укриття.

Так, в пункті 1 "Загальні відомості" паспорту протирадіаційного укриття № 67772 вказано адресу останнього, а саме: Рівненська обл., м. Рівне, майдан Незалежності, 3.

Власником протирадіаційного укриття № 67772 (дослівно згідно паспорту "2. Кому належить:") зазначено ВАТ "Рівнефармація". Дата введення в експлуатацію - 1982 рік.

У розділі "Технічна характеристика" паспорту вказано, що площа протирадіаційного укриття становить 272 кв.м., а місткість - 300 чоловік, а також що укриття вбудоване в будівлю.

Інформація аналогічного змісту щодо розташування та технічних характеристик протирадіаційного укриття міститься також у облікових картках, кожна з яких завірена печаткою власника, в тому числі, в залежності від часу, печатками Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" та Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

З матеріалів справи вбачається, що протирадіаційне укриття № 67772 також було виявлено в ході проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 огляду підвального приміщення будівлі аптеки № 1, розташованої за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне, яке відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є приватною власністю Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", що також підтверджено наданими представником Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" доповненнями до протоколу огляду.

Крім того згідно наданих представником Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" доповнень до протоколу огляду від 30.09.2022 року, підвальні приміщення аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, Товариством з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" було набуто у приватну власність від Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" як правонаступник останнього і дані приміщення ніколи не мали статусу захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Як було встановлено судом вище, 25 лютого 1995 року Рівненською обласною радою прийнято рішення № 25, яким затверджено переліки об'єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації у 1995 році.

Відповідно до додатку 4 до вказаного рішення, Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація" включено до переліку підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів".

Відповідно до Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року, об'єкти, які перебували у державній власності та віднесені Державною програмою приватизації на 1994 рік до груп Б, В і Г, підлягали перетворенню у відкритті акціонерні товариства. В свою чергу, засновниками з боку держави таких відкритих акціонерних товариств визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, які починаючи з 1 січня 1995 року, є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном об'єктів, зазначених у статті 1 цього Указу.

В той час, статтею 2 Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року затверджено об'єкти, на які не поширювалася дія цього Указу. Зокрема, дія цього Указу не поширювалася на об'єкти, що не підлягають приватизації згідно чинного законодавства.

7 липня 1992 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за № 2545-ХІІ, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.

Розділом 1 Програми об'єкти приватизації було розділено на три види, а саме:

1) об'єкти приватизації, що підлягали першочерговій приватизації, якій підлягали об'єкти, які найбільше впливали на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримували процес стабілізації державного бюджету, гальмували економічний розвиток України та формування її ринкової економіки (п. 1.1 Програми);

2) об'єкти приватизації, що підлягали приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (п. 1.2 Програми);

3) підприємства та об'єкти, що не підлягали приватизації взагалі.

Так, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств до об'єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено протирадіаційні споруди.

Крім того згідно Переліків майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (далі - Перелік), затверджених Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року за № 26-92, діючого станом як на дату прийняття Рівненською обласною радою рішення № 25 від 25.02.1995 року, так і на дату видачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області наказу № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", протирадіаційні укриття були включенні до даних переліків як такі, приватизація чи передача в оренду яких не допускалася.

До захисних споруд цивільного захисту, згідно ДБН А.3.1- 9:2015 "Захисні споруди цивільного захисту", належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (далі - Закон), приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Приватизація здійснюється на основі принципів, зокрема, законності, державного регулювання та контролю, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації тощо.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств встановлений Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Зокрема, ст. 2 вказаного Закону визначено об'єкти малої приватизації, однак з поміж них виокремлено об'єкти, які не можуть бути об'єктами малої приватизації.

Так, об'єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Разом з тим, Законом перераховано об'єкти, які не підлягають приватизації (ст. 5 Закону). Так, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. В свою чергу, до об'єктів, що мають загальнодержавне значення, окрім іншого, віднесено протирадіаційні споруди.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, чинні як на момент прийняття Рівненською обласною радою рішення № 25 від 25.02.1995 року, так і на момент видачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області наказу № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.

В той час, як встановлено судом, всупереч викладеному, захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 67772) державної власності була приватизована.

Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу Української PCP (що діяв на момент видання спірного наказу Регіональним відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 334 від 30.04.1999 року), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" (діючого на момент винесення спірного наказу), власник на свій розсуд володіє, користується розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав. При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни і організації повинні додержувати законів, поважати правила соціалістичного співжиття і моральні принципи суспільства (ст.ст. 4 та 5 Цивільного кодексу Української PCP).

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу Української PCP, судом в установленому порядку здійснюється захист цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Зокрема, державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би то не було способом, може бути витребуване відповідними організаціями від будь-якого набувача. Власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння (ст.ст. 146 та 149 Цивільного кодексу Української PCP).

Об'єктом права власності, зокрема, акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом (ст. 25 Закону України "Про власність").

Якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, то, згідно ст. 57 Закону України "Про власність" (що діяв на момент видання Регіональним відділенням спірного наказу), такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

В чинному законодавстві закріплено положення аналогічного змісту щодо власності, підставі набуття та захисту права власності. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Відповідно до ч. 2 даної статті кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено правові підстави для визнання недійсним спірного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація" в частині включення до площі підвальних приміщень площі протирадіаційного укриття, що становить 272 кв.м., оскільки вказаний наказ виданий з порушенням вимог Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за № 2545-ХІІ, Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на момент виникнення правовідносин) та став підставою для передачі протирадіаційного укриття № 67772 у власність Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація").

Пунктом 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Як зазначено у п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1-3 ст. 203 ЦК України встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, Указом Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року та Державною програмою приватизації майна державних підприємств, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року за № 2545- XII, а також Законами України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" протирадіаційні укриття були віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави, мали загальнодержавне значення та не підлягали приватизації, а тому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області не мало права на передачу у власність відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" спірного нерухомого майна Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" в частині підвального приміщення площею 272 кв.м. аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, що є вбудованим протирадіаційним укриттям № 67772.

Таким чином, відчуження об'єкта цивільного захисту (цивільної оборони) не лише суперечить нормам законодавства, а також порушує інтереси держави і суспільства як на момент укладання спірного правочину, так і на даний час, коли на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об'єктам промисловості, інфраструктури та житлових будинках.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Тобто, держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров'я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій шляхом, зокрема, створення умов для перебування громадян, в тому числі у протирадіаційному укритті.

Таким чином, одержане Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація" в приватну власність протирадіаційне укриття, розташоване в підвальному приміщені аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, загальною площею 272 кв. м., підлягає поверненню державі.

Як встановлено судом, спірний наказ № 334 від 30.10.1999 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація"", що став підставою вибуття з власності держави протирадіаційного укриття № 67772, розташованого у підвальному приміщенні аптеки № 1, що знаходиться на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, видано саме Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фонд державного майна", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

До основних завдань Фонду державного майна України окрім іншого належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України; а також здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

В подальшому на підставі наказу Фонду державного майна України від 11.04.2019 року за № 363 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна", було утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, що в свою чергу стало підставою пред'явлення прокурором позову до новоутвореного Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

Крім того Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація", що набуло право власності на будівлю аптеки № 1 площею 3 763,3 кв.м., розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 334 від 30.04.1999 року, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, опублікованій на сайті Міністерства юстиції України, розміщеній за посиланням https://usr.minjust.gov.ua, з 01.10.2010 року має стан юридичної особи "Припинено". Разом з тим, правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" є Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", що в свою чергу стало підставою пред'явлення позовної вимоги про повернення державного майна - протирадіаційного укриття № 67772 площею 272 кв.м. та місткістю 300 чоловік саме до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що позов подано з пропуском строку позовної давності, що жодним чином не спростовується позивачем та не обґрунтовуються причини пропуску строків позовної давності та їх поважність.

Статтею 256 ЦК України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, 30 вересня 2022 року в ході проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 було проведено огляд підвального приміщення будівлі аптеки № 1, розташованої за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне.

За результатами проведеного огляду було виявлено, що частина підвального приміщення, набутого Відкритим акціонерним товариством "Рівнефармація" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області за № 334 від 30.04.1999 року у власність у складі будівлі аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне (інвентарний № 39147) є протирадіаційним укриттям № 67772.

Також в ході огляду, представниками Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація", у доповненнях до протоколу огляду підтверджено факт перебування спірного приміщення площею 272 кв.м. (що являється протирадіаційним укриттям № 67772) у приватній власності останнього.

Разом з тим, у електронному обліку захисних споруд Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, звіреному з документальним обліком, який веде відділ з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради та Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" значиться лише як балансоутримувач протирадіаційного укриття № 67772, розташованого за адресою: майдан Незалежності, 3, м. Рівне місткістю 300 осіб та площею 272 кв.м., що вбудоване в 5-поверхову будівлю.

Інформація аналогічного змісту, що Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" значиться як балансоутримувач протирадіаційного укриття № 67772 була надана Відділом з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради (лист з вихідним № 10-33/189 від 16.08.2022 року) та виконавчим комітетом Рівненської міської ради (лист з вихідним № 05-1486 від 07.06.2023 року), а також була опублікована у засобах масової інформації, зокрема у публікації "Сховища та укриття у Рівному: актуальна інформація від рятувальників", розміщена за посиланням https ://4vlada.com/shovyshcha-ta-ukryttia-u-rivnomu-aktualna-informatsiia-vid-riatuvalnykiv.

З огляду на зазначене, у даному випадку строки позовної давності не пропущено.

Інші доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, прокурором доведено належними та допустимими доказами ґрунтовність позову, в свою чергу відповідачами не спростовано доводів прокурора.

Суд зауважує, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема, в період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Також суд зазначає, що цивільний обіг спірного об'єкта нерухомості є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об'єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об'єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.

За результатами з'ясування обставин, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про визнання незаконним й скасування наказу в частині та зобов'язання повернути протирадіаційне укриття є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений за подання позову судовий збір.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 5 368 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 14 липня 2023 року № 1204.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 5 368 грн 00 коп. покладаються на відповідачів у справі, по 2 684 грн 00 коп. на кожного.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 334 від 30.04.1999 року "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області, в частині передачі в складі будівлі аптеки № 1, розташованої на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне, 272 кв.м. підвального приміщення, що являється протирадіаційним укриттям № 67772.

Товариству з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 3, код ЄДРПОУ 22572748) повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд. 24, код ЄДРПОУ 42956062) протирадіаційне укриття № 67772 площею 272 кв.м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху будівлі аптеки № 1, що розташована на майдані Незалежності, 3, в місті Рівне.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 3, код ЄДРПОУ 22572748) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд. 24, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.

Попередній документ

114453542

Наступний документ

114453544

Інформація про рішення:

№ рішення:	114453543
№ справи:	918/743/23
Дата рішення:	16.10.2023
Дата публікації:	30.10.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.10.2023)
Дата надходження:	21.07.2023
Предмет позову:	визнання незаконним та скасувння наказу №334 від 30.04.1999, зобов'язання повернути протирадіаційне укриття

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

04.09.2023 12:40	Господарський суд Рівненської області
02.10.2023 10:20	Господарський суд Рівненської області
16.10.2023 12:30	Господарський суд Рівненської області
16.01.2024 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.02.2024 16:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
29.02.2024 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
19.06.2024 12:00	Касаційний господарський суд
26.06.2024 12:00	Касаційний господарський суд