ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
"16" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1586/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у підготовчому засіданні клопотання ОСОБА_1 (вх. № 428/22 від 24.01.2022р.) про закриття провадження, подану по справі за позовом акціонерного товариства "Херсонобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення 50 168,68 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (далі по тексту - АТ "Херсонобленерго") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - Мовлудова М.І.К.) про стягнення вартості не облікованої енергії у розмірі 50 168,68 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на самовільне підключення відповідачем струмоприймачів до електричної мережі після відключення об'єкту відповідача від електричної мережі.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.01.2022р. було відкрито провадження по справі №923/1586/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
24.01.2022р. до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В обґрунтування заявленого ОСОБА_1 клопотання про закриття провадження у справі відповідач посилається на відсутність між сторонами господарських відносин, оскільки на дату складення АТ "Херсонобленерго" акту про порушення відповідач припинила підприємницьку діяльність.
27.01.2022р. до суду від АТ "Херсонобленерго" надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Позивачем вказано про наявність укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 15.07.2010р., який не припинив свою дію після припинення відповідачем господарської діяльності. АТ "Херсонобленерго" наголошено, що незважаючи на зміну правового регулювання ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії від 15.07.2010р. продовжує діяти в частині, яка не суперечить чинному законодавству.
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
Верховним Судом згідно з розпорядженням № 11/0/9-22 від 18.03.2022р. було змінено територіальну підсудність судових справ, які підсудні господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану господарським судом Херсонської області), на господарський суд Одеської області.
Після надходженням матеріалів справи №923/1586/21 до господарського суду Одеської області за результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа 12.09.2023р. була передана на розгляд судді Желєзній С.П.
Ухвалою суду від 18.09.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 16.10.2023р. о 12:00 год.
АТ "Херсонобленерго" та ОСОБА_1 не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у підготовчому засіданні.
Враховуючи наявність у матеріалах справи нерозглянутого клопотання відповідача про закриття провадження по справі, суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Положеннями п. п. 1, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019р. по справі №904/1083/18 дійшла висновку, що предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 08.11.2022р. по справі № 924/1295/21, визначаючи юрисдикцію спору про стягнення нарахованої Укртрансбезпекою плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування (який за предметом не належить до адміністративного спору) та обираючи між юрисдикцією господарських та цивільних судів, дійшов висновку про необхідність враховувати суб'єктний склад учасників цього спору та змісту правовідносин між ними, а саме, виходити із визначеної позивачем (Укртрансбезпекою) особи порушника (визначеної Укртрансбезпекою особи (перевізника тощо), який вчинив порушення відповідних вимог щодо правил здійснення автомобільних перевезень пасажирів і вантажів на території України), його правового статусу на момент вчинення відповідного порушення та підстав для покладення визначеної плати саме на нього. Тобто слід керуватись вимогами щодо суб'єктної юрисдикції цього спору на предмет відповідності особи-перевізника вимогам або статей 4, 20, 45 ГПК України (господарська юрисдикція), або статей 4, 19, 48 Цивільного процесуального кодексу України (цивільна юрисдикція).
15.07.2010р. між АТ "Херсонобленерго" та ФОП Мовлудовою М.І.К. було укладено договір про постачання електричної енергії №1089.
З безкоштовних запитів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності протягом періоду з 22.06.2009р. по 29.08.2012р., а також протягом періоду з 26.05.2016р. по 03.10.2018р.
21.04.2020р. АТ "Херсонобленерго" було складено акт про порушення відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312, у зв'язку із самовільним підключенням електроустановок до електричної мережі.
Таким чином, акт про порушення був складений позивачем в період, коли відповідач не здійснювала підприємницьку діяльність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. по справі №910/8729/18 дійшла висновку, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Господарський суд зазначає, що встановлення позивачем факту самовільного підключення до електричної мережі після припинення Мовлудовою М.І.К. підприємницької діяльності має наслідком неможливість вирішення даного спору господарським судом, оскільки підстава звернення позивача до суду із даним позовом виникла безпосередньо після втрати відповідачем статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, суд звертає увагу позивача, що останнім не надано взагалі будь-яких доказів щодо споживання відповідачем електричної енергії у спірний період для здійснення нею господарської діяльності.
При цьому, наявність чинного договору, який продовжує діяти в частини, яка не суперечить Закону України „Про ринок електричної енергії” № 2019-VIII від 13.04.2017 р. не може мати наслідком віднесення всіх спорів, які можуть виникнути між сторонами до господарської юрисдикції.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи відсутність у відповідача статусу суб'єкта підприємницької діяльності на момент фіксації АТ "Херсонобленерго" факту порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії у зв'язку із самовільним підключенням електроустановок до електричної мережі, господарський суд доходить висновку, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приймаючи до уваги відсутність між сторонами господарського спору, враховуючи віднесення до юрисдикції загальних судів справ, що виникають з цивільних правовідносин, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції загальних судів.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, які свідчать, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що тягне за собою правові наслідки, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що сплачений до державного бюджету судовий збір може бути повернутий із державного бюджету на підставі клопотання АТ "Херсонобленерго" відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження - задовольнити.
2. Провадження у справі №923/1586/21 за позовом акціонерного товариства "Херсонобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення 50 168,68 грн. - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 23.10.2023р.
Суддя С.П. Желєзна