ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про забезпечення позову
"26" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4596/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову (вхідний № ГСОО 2-1617 від 24.10.2023р.)
за позовом ОСОБА_1 ; ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -1 : "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" ( 65059, м.Одеса, пр.Адміральский,, буд.34-А, код ЄДРПОУ 39624900)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )
про заборону вчиняти певні дії , припинення дії, яка порушує право
ВСТАНОВИВ:
20.10.2023р. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача: ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -1 : "Науково-виробнича компанія "Укрекопром", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -2: ОСОБА_3 про припинення дії, яка порушує правопозивача - а саме зобов'язати ОСОБА_2 припинити дію щодо продажу частки в статутному капіталі ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ», яка не є оплаченою, що порушує корпоративні права ОСОБА_1 . Разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована наступним.
Згідно зі ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема, заборонити іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується заходами, передбаченими ст. 137 ГПК України чи іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів (зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання).
Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Позивач акцентує, що у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017р. № 6-2552цс16 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/ зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.
Позивач звертає увагу суду на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo , поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою.
ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60,61 рішення від 13.01.2011р. у справі Кюблср проти Німеччини, заява № 32715/06).
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Наразі, забезпечення позову має бути застосований господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018р. у справі № 917/1390/17.
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 вересня 2023 року Позивач отримала від Відповідача повідомлення про продаж частки в статутному капіталі ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» від 05.09.2023 року, в якому зазначено наступні умови продажу частки:
1) Розмір частки, що пропонується до продажу: 50%.
2) Номінальна вартість частки, що пропонується до продажу: 10 050 000,00 грн.
3) Ціна продажу частки: 10 000 000,00 грн.
Разом з тим, відповідно до рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Науково- виробнича компанія «Укрекопром», оформленого протоколом № 91 від 27.01.2023 року, вирішено збільшити статутний капітал Товариства за рахунок додаткових вкладів учасників на 20 059 400,00 грн. та розподілити частки наступним чином:
- учасник Товариства ОСОБА_1 володіє часткою в розмірі 25%, що становить -
5 025 000,00 грн.
- учасник Товариства ОСОБА_3 володіє часткою в розмірі 25%, що становить -
5 025 000,00 грн.
- учасник Товариства ОСОБА_2 володіє часткою в розмірі 50%, що становить
10 050 000,00 грн.
До моменту прийняття рішення про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів було сформовано статутний капітал у розмірі 40 600,00 грн. з розподілом часток наступним чином:
- учасник Товариства ОСОБА_1 володіє часткою в розмірі 25%, що становить -
10 150,00 грн.
- учасник Товариства ОСОБА_3 володіє часткою в розмірі 25%, що становить
10 150,00 грн.
- учасник Товариства ОСОБА_2 володіє часткою в розмірі 50%, що становить
20 300,00 грн.
Відповідно до ч.б ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.
Враховуючи те, що протоколом № 91 від 27.01.2023 року не встановлено строку внесення додаткових вкладів, такі вклади можуть бути внесені до 27.01.2024 року.
В той же час, за інформацією, отриманою позивачем від директора Товариства, додатковий вклад на збільшення статутного капіталу Відповідачем не внесено.
Згідно з положеннями ч.З ст.21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п.9.4. Статуту Товариства учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
У відповідь на повідомлення Відповідача про продаж частки Позивачем було направлено лист від 02.10.2023 року про те, що оскільки частка, яку Відповідач має намір відчужити (номінальна вартість частки, що пропонується до продажу: 10 050 000,00 грн.). не є оплаченою, вона не може бути відчужена на запропонованих учасником умовах, так як договір купівлі-продажу такої частки буде суперечити положенням ч.ч.1,2 ст.203 Цивільного кодексу України, не створить юридичних наслідків та може бути визнаний недійсним судом з моменту його вчинення.
Крім того, у відповіді на повідомлення Відповідача Позивач зазначила, що зацікавлена в придбанні належної Відповідачу частки та скористається своїм переважним правом на придбання частки, яка оплачена ним.
Таким чином, попри розуміння Відповідачем відсутності у нього права на продаж неоплаченої частки, ним вчиняються протиправні дії, спрямовані на її відчуження.
Відповідно до п.1 ч.І ст.6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства зобов'язані дотримуватися статуту.
Всупереч положенням Статуту Товариства (п.9.4) та ч.З ст.21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Відповідач має намір відчужиш свою частку, яка є ним не оплачена у повному розмірі.
Так, Відповідач з порушенням норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положень Статуту ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» свідомо вчиняє дії щодо відчуження частки до повної її сплати, не маючи на це права. Враховуючи те. що у відповідь на повідомлення Відповідача про продаж частки, Позивач направив відповідь про неможливість її продажу на запропонованих умовах, Відповідач розцінює це як відмову від наміру Позивачем скористатися своїм переважним правом учасника Товариства на придбання частки та має намір відчужити її третім особам.
Протиправні дії Відповідача щодо продажу неоплаченої частки позбавляють можливості Позивача належним чином скористатися своїм законним правом на придбання такої частки, відчуження частки в статутному капіталі третім особам призведе до порушення переважного права Позивача як учасника Товариства на придбання цієї частки, необхідності звертатися з новими позовами про захист його прав та законних інтересів.
За таких умов, діями Відповідача створено ситуацію, за якої Позивач не може скористатися своїм переважним правом на придбання частки Відповідача, оскільки укладення договору купівлі-продажу частки на запропонованих ним умовах завідомо призводить до недійсності такого договору.
При цьому, Позивач, маючи намір придбати належну Відповідачу частку в статутному капіталі Товариства, не може запропонувати свої, законні, умови придбання такої частки, так як це не передбачено ні нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ні положеннями Статуту ГОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ».
Отже, Позивач за даних умов позбавляється можливості скористатися своїм переважним правом на придбання частки Відповідача, в той час, як відмова від придбання частки, що є неоплаченою, на умовах, що пропонуються Відповідачем, розглядається останнім виключно як відмова Позивача від свого переважного права.
Позивач пояснює, що саму такі дії Відповідача спричинили необхідність для Позивача звертатися до суду для поновлення порушених прав та законних інтересів та припинення дій, які порушують це право.
Таким чином, предметом позову є немайнові вимоги про припинення дії щодо продажу частки в статутному капіталі ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ», яка не є оплаченою, що порушує корпоративні права ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, у разі задоволення позову буде зобов'язано Відповідача припинити вчинення дій щодо продажу неоплаченої частки в статутному капіталі.
Проте, зважаючи на те, що є очевидним, що Відповідач розцінює відмову Позивача від придбання його неоплаченої частки як відмову від переважного права, існують цілком обгрунтовані побоювання, що до моменту ухвалення рішення но даній справі Відповідачем будуть вчинені дії щодо відчуження такої частки третім особам.
При цьому, у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, у разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи державним реєстратором та третіми особами будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно складу учасників ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» у зв'язку з відчуженням Відповідачем частки у стату тному капіталі, Позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення його законних прав та інтересів.
В той же час, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та третім особам вносити відповідні зміни до ЄДРГІОУ є тимчасовим заходом, на період вирішення спору з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій. які матимуть незворотні наслідки, жодним чином не порушують інтересів Відповідача та інших осіб, в той же час дозволять запобігти порушенню прав та інтересів Позивача в разі задоволення позову, є адекватними і пов'язаними з предметом спору.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру
Згідно з пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, такий спосіб забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій прямо передбачений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі № 915/508/18, від 12.03.2020р. у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020р. у справі № 902/1051/19.
Позивач звертає увагу суду на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі № 910/1040/18, в якій зроблено насту пні правові висновки:
« Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або мав намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду».
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsbe V. Gгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgment and Decisions 1997-11).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" Immobiliаге Sаffi v Іtalу), GСJ. N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V].
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться
про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.
Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 по справі "Продай проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Виходячи з викладених вище обставин, обраний Позивачем спосіб забезпечення позову щодо заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39624900, місцезнаходження: 65059, Україна. Одеська область, Одеса, просп. Адміральський, буд.34-А), що стосуватимуться його учасника ОСОБА_2 , а саме: щодо зміни складу учасників, щодо внесення змін до відомостей про ОСОБА_2 , щодо зміни його частки, щодо відчуження його частки (частини частки), щодо розміру його частки в статутному капіталі, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Невжиття заходів забезпечення позову, на переконання позивача, в даному випадку унеможливить справедливий та ефективний захист порушених прав в межах даного судового спору та призведе до необхідності звертатися з новими позовами до суду.
Позивач вважає, що відсутня потреба в зустрічному забезпеченні.
Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 2, 13, 136-141 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову:
заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39624900, місцезнаходження: 65059, Україна, Одеська область, Одеса, проси. Адміральський, буд.34-А), що стосуватимуться його учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ), а саме: щодо зміни складу учасників, щодо внесення змін до відомостей про ОСОБА_2 , щодо зміни частки ОСОБА_2 , щодо відчуження частки (частини частки) ОСОБА_2 , щодо розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення поданого нею позову, суд зазначає наступне.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136 ГПК).
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК).
Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Зазначена вимога позивачем дотримана.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі № 910/1040/18.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Як зазначається позивачем у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» (ідентифікаційний код юридичної особи 39624900, місцезнаходження: 65059, Україна, Одеська область, Одеса, проси. Адміральський, буд.34-А), що стосуватимуться його учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ), а саме: щодо зміни складу учасників, щодо внесення змін до відомостей про ОСОБА_2 , щодо зміни частки ОСОБА_2 , щодо відчуження частки (частини частки) ОСОБА_2 , щодо розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі.
Суд вважає необхідним зазначити наступне. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатись у ціні заявленого позову. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі № 907/9/17.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020р. у справі № 910/13737/19. Судом встановлено, що позивач у справі заявив позовну вимогу що має і немайновий характер.
Позивач заявив позовну вимогу немайнового характеру, а саме - зобов'язати ОСОБА_2 припинити дію щодо продажу частки в статутному капіталі ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ», яка не є оплаченою, що порушує корпоративні права ОСОБА_1 .
За звернення до суду з вищезазначеною позовною вимогою позивач сплатив судовий збір як за подання вимоги немайнового характеру (платіжна інструкція № ПН638 від 20.10.2023р. у розмірі 2684 грн.)
З огляду на немайновий характер позовних вимог вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» (ідентифікаційний код юридичної особи 39624900, місцезнаходження: 65059, Україна, Одеська область, Одеса, проси. Адміральський, буд.34-А), що стосуватимуться його учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ), а саме: щодо зміни складу учасників, щодо внесення змін до відомостей про ОСОБА_2 , щодо зміни частки ОСОБА_2 , щодо відчуження частки (частини частки) ОСОБА_2 , щодо розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі -
відповідає вимогам норм статей 136, 137 ГПК, зокрема в частині співмірності із заявленими позивачем вимогами.
У постанові від 29.06.2023р. № 918/124/23, вирішуючи питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталу у справі про переведення прав і обов'язків покупця, Верховний Суд зазначив, що враховуючи обставини цієї справи та предмет позову, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов'язків покупця на привілейовану особу. Водночас таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця.
Розпорядження такою часткою до вирішення спору судом очевидно не відповідає ефективному захисту або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, на розмір якої претендує позивач, а також заборона вчинення дій щодо частки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову е розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства, має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства.
Суд погоджується з наявністю правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, позаяк вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Верховний Суд в цій постанові звернув увагу, що метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06). У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений (п.п.47-61 вказаної постанови).
Таким чином, приймаючи вказану постанову Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій, що спірна частка може бути відчужена до завершення розгляду спору, що призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами, оскільки даний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову).
З огляду на викладене, Господарський суд Одеської області (суддя Пінтеліна Т.Г.) вважає правильним та обґрунтованим вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді
заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» (ідентифікаційний код юридичної особи 39624900, місцезнаходження: 65059, Україна, Одеська область, Одеса, проси. Адміральський, буд.34-А), що стосуватимуться його учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ), а саме: щодо зміни складу учасників, щодо внесення змін до відомостей про ОСОБА_2 , щодо зміни частки ОСОБА_2 , щодо відчуження частки (частини частки) ОСОБА_2 , щодо розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі
Звертаючись з вказаними вимогами до суду, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права (права власності позивача на 25% частки у статутному капіталі ТОВ "НВК «Укрекопром»), який поверне сторін спору у становище, в якому вони перебували до імовірного порушення прав позивача, а також відновить порушене переважне право останнього на купівлю інших часток у статутному капіталі ТОВ "НВК "«Укрекопром".
Тоді як невжиття заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав у разі задоволення позову. Тобто, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
Заява позивача щодо заборони проводити реєстраційні дії щодо зміни часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу кореспондуються у даному випадку з позовними вимогами позивача. Подальші можливі зміни складу учасників, розміру їх часток, розміру статутного капіталу товариства та відчуження частки, право на яку оспорює позивач, можуть призвести до унеможливлення відновлення його права у разі, якщо під час розгляду даної справи судом буде встановлено факт його порушення.
Cуд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.08.2018р. у справі № 910/1040/18, відповідно до якої у немайнових спорах має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Має також досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вжиття заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист можливого порушення прав та інтересів позивача.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2023р у справі № 918/531/22, відповідно до яких забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні.
Вимоги позивача щодо заборони проводити реєстраційні дії про зміну частки учасників у статутному капіталі та зміну розміру статутного капіталу товариства кореспондуються у цьому випадку з вимогами позовної заяви і застосування таких заходів забезпечення позову не суперечить статті 137 ГПК України, а також відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.01.2023р. у справі № 918/531/22.
При цьому суд вважає, що відсутні порушення прав та законних інтересів інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» вжитими заходами забезпечення позову, які не перешкоджають здійсненню ТОВ "НВК "Укрекопром" його господарської діяльності.
Відповідно до частини десятої 10 статті 137 ГПК заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Жодних заходів забезпечення позову стосовно належної іншим учасникам ТОВ "НВК "Укрекопром" суд у межах даної справи не застосовує. Склад учасників ТОВ " "НВК "Укрекопром" та розмір належних їм часток не має відношення до предмету спору в цій справі.
Застосування заходів забезпечення позову лише тимчасово унеможливлює відчуження спірної частки та забороняє державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ "НВК "Укрекопром", вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі та зміну розміру статутного капіталу товариства, що не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання його господарській діяльності та спрямовано на запобігання ймовірним порушенням речових прав позивача та забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Тобто, застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право власника спірної частки на її відчуження.
Вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
Відтак суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у цій справі.
Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити наступні заходи забезпечення позову: заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39624900, місцезнаходження: 65059, Україна, Одеська область, Одеса, проси. Адміральський, буд. 34 А), що стосуватимуться його учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ), а саме: щодо зміни складу учасників, щодо внесення змін до відомостей про ОСОБА_2 , щодо зміни частки ОСОБА_2 , щодо відчуження частки (частини частки) ОСОБА_2 , щодо розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі.
Ухвала набрала чинності 26.10.23 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області..
Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна
Учасники справи мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді.
Для обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу потрібно зареєструвати електронний кабінет в Електронному суді за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/
Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі електронного документу (ЕД) та електронної копії паперового документу (ЕКПД). Суди приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки.