ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3147/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Сітайло Л.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022
у справі № 910/3147/22 (суддя Ю.В. Картавцева)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 7 790,65 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі також - "Відповідач") про стягнення 7790,65 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3147/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" пеню у розмірі 7 790, 65 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський cуд виходив з того, що зважаючи на перехід до позивача прав вимоги за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика, як в частині суми страхового відшкодування, так і в частині неналежного виконання страховиком зобов'язань з його виплати саме до відповідача, а також враховуючи виплату Моторним (транспортним) страховим бюро України лише суми страхового відшкодування, пеня у розмірі 7 790, 65 грн підлягає стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 05.08.2022 відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема:
- строк позовної давності обраховується від дати настання ДТП, а не від дати визнання ПрАТ "СК "Україна" банкрутом як помилково встановлено судом першої інстанції; ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 №910/842/18 заборгованість зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є погашеною; потерпіла особа не передавала права вимоги цесіонарію на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
- судом покладено додатковий обов'язок на МТСБУ щодо виплати пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов'язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу;
- пеня - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов'язання, які ухвалою визнано погашеними. Така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ, передбачених пп. ґ) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
- позивачу за договором про відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування не переходило права вимоги щодо пені до відповідача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві просив апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/3147/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків.
21.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 повернуто без розгляду дану апеляційну скаргу, оскільки недоліки апеляційної скарги усунено після закінчення встановленого судом строку.
29.09.2022, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі викладено клопотання про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін.
Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 дану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 256, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності пропуску такого строку.
02.01.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від МТСБУ надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому скаржник також просив суд зупинити провадження у справі №910/3147/22 до закінчення касаційного перегляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 поновлено Моторному (транспортному) страховому бюро України пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/3147/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/3147/22. Відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Розгляд апеляційної скарги МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 14.12.2022. Встановлено позивачу строк до 14.12.2022 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо заявленого в апеляційній скарзі відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі №910/3147/22. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 14.12.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 задоволено клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про зупинення провадження у справі №910/3147/22. Зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи №910/16820/21. Зобов'язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №910/3147/22.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2023, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3147/22.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Барсук М.А., Сітайло Л.Г.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів; поновлено апеляційне провадження у справі №910/3147/22, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023, у зв'язку з перебуванням судді Барсук М.А., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3147/22.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
03.05.2015 о 14:00 годині, в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Камчатська та вул. Виборгська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Lexus RX 400 д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдав майнової шкоди.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2015 у справі № 204/2882/15-п встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5615577 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна".
Відповідно до висновку №2886 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 28.05.2015, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля RX 400 д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого унаслідок ДТП, становить 35 982,31 грн.
10.09.2015 між ФОП Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій, новий кредитор) та ОСОБА_2 (цедент, первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.04.15 р., номер полісу АІ/5615577, в страховій компанії ПрАТ "СК "Україна".
30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор; позивач) та ФОП Шиян Денисом Сергійовичем (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 (далі - Договір № 5/30-09/2015).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 5/30-09/2015 в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 10.09.2015 на суму 31 162,59 грн.
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 Договору № 5/30-09/2015).
Пунктом 1.4 Договору узгоджено, що зобов'язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (п. 9 Додатку №1 до Договору); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УКРАЇНА"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 30.09.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/5615577, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ "Маркс.Капітал".
Однак, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) № АІ/5615577, не здійснило виплату грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", в тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору № АІ/5615577.
24.04.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18, у тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору № АІ/5615577. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал".
Отже, ТОВ "Маркс.Капітал" у заяві про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" просило визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів, в тому числі за договором № АІ/5615577 на суму 52 776,11 грн, з яких: 31 162,59 грн - сума страхового відшкодування, 2 253,95 грн 3% річних, 11 568,92 грн інфляційних втрат, 7 790,65 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 позивача визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог
До матеріалів справи долучено заяву позивача Вих. № 28 від 20.08.2019 адресовану відповідачу з проханням здійснити регламентну виплату на суму 861 899,36 грн, в тому числі за полісом № АІ/5615577 на суму 52 776,11 грн.
06.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/5615577, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 31 162,59 грн.
У зв'язку із не виконанням відповідачем зобов'язання за договором страхування №АІ/5615577 у повному обсязі позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення 7 790,65 грн пені.
Крім того, позивач зазначає, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/11643/21 відповідачем було сплачено 2253,95 грн 3% річних та 11 568,92 грн інфляційних втрат, залишок на підставі договору страхування № АІ/5615577 становить 7 790,65 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).
За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Законом України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування відповідальності).
Відносини у сфері обов'язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Об'єктом обов'язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що суб'єктами обов'язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».
Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
МТСБУ є спеціальним суб'єктом у сфері страхування.
Як визначає стаття 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування відповідальності.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.
Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Порядок виконання зобов'язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, відповідно до пункту 20.1 цієї статті у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.
У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов'язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають випадки, за яких права та обов'язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов'язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Ліквідація юридичної особи - страховика у зв'язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.
Так, частиною сьомою статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов'язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов'язань за договорами страхування.
Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.
При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Пунктом 22.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов'язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов'язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов'язки правопопередника у зобов'язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-праової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Щодо стягнення пені
Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов'язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
Отже, шкода, яку зобов'язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов'язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов'язань.
При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.
Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов'язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.
Із матеріалів справи вбачається, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній.
У даній справі до МТСБУ заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 11 421,68 грн, нарахованої на суму страхового відшкодування, зобов'язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ «СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами страхування.
МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним з яких є встановлення недостатності коштів та/або майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов'язань за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
Шкода, яку зобов'язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
Таким чином, пеня не відноситься до регламентних виплат, а тому стягненню не підлягає.
З цього приводу колегія враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21, в якій зазначено наступне:
«Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов'язок сплатити її.
Водночас установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов'язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов'язання. Позивач стверджує саме про те, що підставою нарахування пені є невиконання ліквідованим страховиком зобов'язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.
За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов'язку із відшкодування пені, нарахованої у зв'язку із невиконанням зобов'язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону № 1961-IV».
Зазначені обставини справи та норми матеріального права у наведеній постанові Великої Палати у справі № 910/16820/21 є повністю аналогічними із обставинами справи у цій справі №910/3147/22.
Суд першої інстанції на час прийняття рішення, на виконання вимог п. 4 ст. 263 ГПК України фактично врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 щодо стягнення пені з МТСБУ.
Однак, в подальшому, після прийняття рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Враховуючи висновки Великої Палати та беручи до уваги встановлену колегією суддів відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал», інші доводи апелянта, зокрема щодо спливу строку позовної давності, не підлягають оцінці та дослідженню.
Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/3147/22 підлягає скасуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржене підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Щодо стягнення витрат на правничу професійну допомогу
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
07.08.2023 відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, з посиланням на положення ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
До заяви додано копії наступних документів:
- Договору №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 про надання послуг у сфері права;
- Додаткової угоди від 28.12.2021 до Договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021;
- Додаткової угоди №753 від 21.04.2022.
12.10.2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (Замовник) та адвокатом Процом Андраєм Володимировем (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021, за змістом якого Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права (далі- послуги).
На підставі Додаткової угоди від 28.12.2021 сторони домовились про те, що починаючи з 01.01.2022 року, при виконанні умов договору, зобов'язані здійснювати формування та підписання Актів на закриття справи, Актів приймання-передачі наданих послуг та інших документів передбачених Договором з використанням програмних рішень сервісу «Вчасно», якщо інше не передбачено Договором або Додатком до цього договору.
21.04.2022 сторони підписали Додаткову угоду №753, в якій визначили, що замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від замовника справи, внутрішній №897/21 вартістю 2 000,00 грн.
Дослідивши заяву представника відповідача, а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо розміру заявлених витрат, керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви та про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням ціни позову, складності справи.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/3147/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; код ЄДРПОУ: 37686922) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; код ЄДРПОУ: 21647131) 3721,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (36023, м. Полтавська обл., Полтава, вул. Колективна, буд. 10; код ЄДРПОУ: 37686922) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; код ЄДРПОУ: 21647131) 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
Л.Г. Сітайло