ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/3324/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Мудрак Р.Р.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.09.2023,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023
у справі №910/3324/23 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Корпорації «ТСМ Груп»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 10 825 978,10 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3324/23 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 951 029,58 грн (дев'ятсот п'ятдесят одну тисячу двадцять дев'ять гривень 58 коп.) пені, 436 386,60 грн (чотириста тридцять шість тисяч триста вісімдесят шість гривень 60 коп.) 3% річних, 3 123 528,36 грн (три мільйони сто двадцять три тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень 36 коп.) інфляційних втрат, 67 664,17 грн (шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 17 коп.) судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
19.06.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі №910/3324/23, у якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 вимоги Корпорації «ТСМ Груп» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 57 000,00 грн (п'ятдесят сім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у справі №910/3324/23 у сумі 57 000,00 грн підтверджені позивачем та відхилив твердження відповідача, наведені у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 19.07.2023 (що підтверджується поштовим ідентифікатором на конверті та відомостями сайту Укрпошта) Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що стягнуті з відповідача у цій справі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 57 000,00 грн не відповідають принципу пропорційності та справедливості, однак суд першої інстанції при прийнятті додаткового рішення від 03.07.2023 відхилив усі твердження та пояснення відповідача, що мало наслідком стягнення необґрунтовано завищеної суми витрат на правничу допомогу.
Відповідач звертає увагу на те, що представник позивача був обізнаний з усіма обставинами справи, оскільки АО «ВІННЕРЛЕКС» представляло інтереси позивача й у межах справи №910/14479/21 (про стягнення основної заборгованості за тим самим Договором, порушення виконання зобов'язань за яким є підставою позову в даній справі), предмет спору у справі №910/3324/23 не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. При цьому при прийнятті додаткового рішення у справі №910/14479/21 суд зменшив заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу з 57 000,00 грн до 30 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.07.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.08.2023.
02.08.2023 засобами електронного зв'язку від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про участь представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Гутнік Мар'яни Анатоліївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.08.2023 засобами електронного зв'язку від представника Корпорації «ТСМ Груп» - Носика Богдана Миколайовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.08.2023 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове судове рішення, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що апеляційна скарга відповідача містить незгоду зі стягнутим розміром витрат без будь-якого аналізу суми витрат, заявлених до стягнення, наданих доказів, який його підтверджує. Скаржник у апеляційній скарзі посилається виключно на те, що представник позивача був обізнаний із матеріалами справи, з умовами Договору, накладними, йому не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, так як раніше Господарським судом міста Києва розглядалася справа №910/14479/21. Однак, у справі №910/14479/21, на відміну від справи №910/3324/23, позивач проти позову не заперечував. Водночас, безпідставними є посилання відповідача на те, що під час розгляду справи №910/14479/21 було зменшено розмір витрат з 57 000,00 грн до 30 000,00 грн, оскільки дані справи є різними і розмір витрат на правничу допомогу в цих справах не залежить один від одного, а тому і не повинен був враховуватись судом.
Позивач наголошує, що сторони договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 визначили вартість послуг про надання професійної правничої допомоги в специфікації №14 від 29.11.2022 в сумі 57 000,00 грн саме як фіксований гонорар, який не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, у зв'язку з чим вартість вказаних послуг є визначеною.
Суддя-доповідач Михальська Ю.Б. з 31.07.2023 по 13.08.2023, 17.08.2023 по 18.08.2023 та судді: Скрипка І.М. з 31.07.2023 по 18.08.2023, Тищенко А.І. з 31.07.2023 по 18.08.2023 перебували у щорічних відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Гутнік Мар'яни Анатоліївни та заяву представника Корпорації «ТСМ Груп» - Носика Богдана Миколайовича про участь у судовому засіданні у справі №910/3324/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Під час проведення судом апеляційної інстанції підготовчих дій щодо розгляду справи в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми, що унеможливили участь представника позивача та представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 22.08.2023 о 15 год. 10 хв., не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 призначено в режимі відеоконференції на 26.09.2023.
У судове засідання 26.09.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржуване додаткове судове рішення без змін.
Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги та просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Судом встановлено, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 57 000,00 грн та у відповіді на відзив зазначив, що остаточний розмір судових витрат та докази на його підтвердження будуть надані у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивачем після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі №910/3324/23 було подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 57 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи: Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладений між Адвокатським об'єднанням »ВІННЕРЛЕКС» та Корпорацією «ТСМ Груп» з Додатком №19 до нього від 09.02.2023.
У пункті 1.1. Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 сторони визначили, що Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити відповідно до умов договору надану правову допомогу та витрати, пов'язані з виконанням договору, що здійснюються Адвокатським об'єднанням.
Конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта Адвокатському об'єднанню на надання певної правової допомоги та її вартість відповідно до такого обсягу (пункт 1.2. Договору).
У пункті 3.4. Договору передбачено, що при виконанні Адвокатським об'єднанням своїх зобов'язань за договором сторони складають двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках.
За змістом пунктів 4.1., 4.2. Договору сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) Адвокатського об'єднання за Договором у вигляді погодинної оплати або фіксованого розміру гонорару. Сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за Договором буде здійснюватись відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.
У додатку №19 від 09.02.2023 до Договору сторони погодили фіксований гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги під час розгляду Господарським судом міста Києва даної справи у розмірі 57 000,00 грн.
09.02.2023 Адвокатським об'єднанням виставлено рахунок на оплату правової допомоги від 09.02.2023 згідно Договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 на суму 57 000,00 грн.
Платіжною інструкцією №791 від 10.02.2023 позивач здійснив оплату названого рахунку на суму 57 000,00 грн.
06.06.2023 сторонами Договору підписано акт приймання - передачі послуг від 06.06.2023 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021, станом на 05.06.2023 з Додатком № 1 (звіт про надану правничу допомогу станом на 05.06.2023 від 05.06.2023) до цього Акту на суму 57 000,00 грн.
Отже, згідно поданих документів позивачу були надані послуги правничої допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції на загальну суму 57 000,00 грн.
У свою чергу колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, погоджується із доводами скаржника про те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).
У поданих до суду першої інстанції запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення та в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що присуджені до стягнення з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000,00 грн є завищеними та неспівмірними з предметом позову, підготовка до розгляду позовної заяви у справі не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та документів, значних затрат часу та зусиль адвоката.
Колегія суддів зазначає, що спір у даній справі, як і у справі №910/14479/21 виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, що виникли між Корпорацією «ТСМ Груп» (позивач, підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач, замовник) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на підставі Договору на виконання комплексу робіт №15/18 від 06.09.2018, де інтереси Корпорації «ТСМ Груп» також представляло АО «ВІННЕРЛЕКС».
Суд зазначає, що дана справа не є складною та об'ємною, не потребувала значного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази, враховуючи, у тому числі те, що спір стосувався лише стягнення пені та компенсаційних виплат на суму боргу, що стягнута в межах іншої судової справи №910/14479/21 та вже повністю погашена відповідачем.
Одночасно судом враховано, що кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача у даній справі процесуальних документів не є значними.
Колегія суддів враховує доводи відзиву позивача стосовно того, що не є пов'язаними між собою розмір витрат на правничу допомогу у справі №910/14479/21 та у справі №910/3324/23, однак дана обставина враховується судом при дослідженні критерію дійсної необхідності понесення судових витрат у заявленому розмірі у справі №910/3324/23, оскільки, як уже зазначалося вище, представництво інтересів позивача у справі №910/14479/21 також здійснювалося АО «ВІННЕРЛЕКС».
Суд першої інстанції зазначені обставини при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат безпідставно не врахував.
З огляду на встановлене та враховуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, принципи співмірності, розумності та необхідності понесення судових витрат, за висновком суду апеляційної інстанції, заява Корпорації «ТСМ Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3324/23 підлягає частковому задоволенню на суму 30 000,00 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі таким, що підлягає зміні, а заява про ухвалення додаткового рішення частковому задоволенню на суму 30 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 змінити.
Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/3324/23 викласти у наступній редакції:
« 1. Заяву Корпорації «ТСМ Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3324/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код 37034171) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.».
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/3324/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка