ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/9204/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гапоненко Р.І., Безрода Р.С.,
від відповідача - Кушнірук А.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022
у справі № 910/9204/22 (суддя Сівакова В.В.)
За позовом Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери"
до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича
про стягнення 514 573,83 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У 2022 році Адвокатське бюро "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про стягнення 514 573,83 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором у частині сплати наданих послуг.
У поданому відповідачем 18.10.2022 року до суду відзиві міститься клопотання, на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, про передачу справи № 910/9204/22 за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області, оскільки місцезнаходження відповідача є Волинська область. (т.1, а.с. 63-67).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі № 910/9204/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" 404 207 грн. 83 коп. основного боргу, 95 581 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 14 717 грн. 47 коп. 3% річних, 7 717 грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення сум заборгованості та інфляційних втрат, а також часткового задоволення вимог про стягнення 3 % річних, оскільки розрахунок % річних здійснено з порушенням чинного законодавства, зокрема невірно визначено період прострочення. Щодо клопотання місцевим господарським судом зазначено, що у договорі про надання правової (правничої) допомоги сторони конкретно узгодили місце його виконання та місце вирішення спорів у судовому порядку, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла та правомірно була подана до Господарського суду міста Києва.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича подало апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі № 910/9204/22 у частині стягнення 404 207,83 грн. основного боргу, 95 581, 96 грн. інфляційних втрат, 14 717, 47 грн. 3 % річних, 7 717, 61 грн. витрат по сплаті судового збору. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича відмовити повністю (т. 2 а.с. 1-8).
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема скаржник вважає, що предметом розгляду у справі №903/811/21 було стягнення 404 207, 83 грн. заборгованості по оплаті послуг з правової (правничої) допомоги, наданих позивачем у відповідності та на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 року та згідно з акту надання послуг №42 від 22.06.2021 року, що також є предметом розгляду даної справи №910/9204/22. При цьому скаржник звертає увагу, що рішення у справі №903/811/21, яке набрало законної сили, має преюдиційні значення для даної справи, а встановлені обставини у справі №903/811/21 повторного доведення не потребують. Окрім цього, скаржник наголошує, що оскільки місце фактичного надання послуг та місцезнаходження відповідача є Волинська область, даний спір мав бути переданий на розгляд до Господарського суду Волинської області, що свідчить про порушення місцевим господарським судом територіальної юрисдикції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі № 910/9204/22 задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі № 910/9204/22 та закрито провадження у справі №910/9204/22 (т.2 а.с. 47-51).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявне судове рішення по справі №903/811/21, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 року у справі № 910/9204/22 касаційну скаргу Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" задоволено частково, скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 року у справі № 910/9204/22, справу № 910/9204/22 вирішено передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т. 2 а.с. 125-133).
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, який обсяг прав у зобов'язанні і на яких умовах на момент переходу відповідних прав, було передано АБ "Гапоненко Роман і партнери" на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.09.2022 року № 20.
11.09.2023 року суддями Північного апеляційного господарського суду Ткаченком Б.О., Гаврилюком О.М. та Алдановою С.О. було заявлено про самовідвід від розгляду справи №910/9204/22, обґрунтовуючи його недопустимістю повторної участі суддів у розгляді даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 року заяву колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів Гаврилюка О.М., Алданової С.О. про самовідвід від розгляду справи №910/9204/22 задоволено, матеріали справи №910/9204/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 року сформовано для розгляду справи №910/9204/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі №910/9204/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 11.10.2023 року.
21.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2023 року клопотання Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Судове засідання, призначене на 11.10.2023 не відбулось у зв'язку з відрядження судді Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №9204/22 призначено на 25.10.2023 р.
23.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича, позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року клопотання Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
В судове засідання 25.10.2023 року з'явились представники позивача та відповідача. Представники позивача надали колегії суддів пояснення, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 18.10.2022 року відповідачем подано заяву про застосування приписів п. 1 ч. 1, ст. 31 Господарського процесуального кодексу України та передачу справи для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області, оскільки юридичною адресою місцезнаходження відповідача є (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9).
Пункт 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні даного клопотання встановив, що відповідно до п. 6.2 про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 усі спори, що пов'язані із цим договором, або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем виконання даного договору - у місті Київ.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.
За таких обставин, за висновком суду першої інстанції, враховуючи, що у договорі про надання правової (правничої) допомоги сторони конкретно узгодили місце його виконання та місце вирішення спорів у судовому порядку, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла та правомірно була подана до Господарського суду міста Києва.
Колегія суддів вважає за необхідне первісно здійснити оцінку вказаних доводів скаржника, з урахуванням імперативних приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки дотримання принципу територіальної юрисдикції є реалізацією презумпції суду, встановленого законом щодо здійснення правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.09.2022 року між Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" та Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери" (далі - позивач), укладено договір про відступлення права вимоги № 20, згідно з умовами якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе, належне первісному кредитору, право вимагати від Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича погашення заборгованості в розмірі 404 207, 83 грн, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 року та акту наданих послуг № 42 від 22.06.2021 року. (т.1, а.с. 47).
Пунктом 1.2. зазначеного вище Договору передбачено, що Новий кредитор також одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника, окрім погашення основного боргу в розмірі 404 207,83 гривень, сплати інфляційних витрат та 3% річних (згідно ст. 625 Цивільного кодексу України), а також пені та штрафу від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по основному зобов?язанню, що виникло між Первісним кредитором та Боржником.
Відповідно до п. 4.2. договору про відступлення усі спори, пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством.
12.09.2022 року Новим кредитором (позивачем) було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 48).
Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем, останній звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення вказаної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до п. 1.2. вищезазначеного Договору про відступлення права вимоги.
За загальним правилом, встановленим у ст. 514 ЦКУ, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 509 ЦКУ встановлено, що зобов?язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Тобто здійснюючи відступлення права вимоги, кредитор передає свої права не за договором у цілому (оскільки договір може охоплювати багато зобов'язань), а у розрізі конкретного(их) зобов'язання(нь).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Предметом договору про відступлення права вимоги №20 від 12.09.2022 р. є право вимагати погашення заборгованості в розмірі 404 207, 83 грн та нараховувати на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат, а також пеню та штрафу від простроченої суми боргу.
Тобто обсяг і зміст прав, що передавався Новому кредитору (позивачу) визначений конкретною сумою у розмірі 404 207, 83 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20.01.2021 року та акта надання послуг №42 від 22 червня 2021 року.
Однак, умовами договору про відступлення права вимоги №20 від 12.09.2022 р. сторони не передбачили, що до нового кредитора (позивача) переходять права та обов'язки встановлені умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20.01.2021 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що п. 6.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20.01.2021 року щодо міста розгляду спорів не може бути застосований до правовідносин між новим кредитором (позивачем) та боржником (відповідачем).
Як вбачається із змісту позовної заяви, спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору про надання послуг, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості, при цьому, умовами договору не визначено конкретного місця виконання зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості по Договору про надання правової (правничої) допомоги та штрафних санкцій, які нараховуються, у зв'язку з порушенням строків оплати юридичних послуг, а тому таке зобов'язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці. Отже, спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України).
Правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Як свідчать матеріали справи, адвокатське бюро «Гапоненко Роман і партнери» подало вказаний позов до Господарського суду міста Києва з посиланням на ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України та п. 6.2. договору №03-490 від 20.01.2021 року про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до п. 6.2. договору визначено, що якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем виконання даного договору у місті Києві.
Також, як вже встановлено вище, заборгованість у даній справі на думку позивача виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 року та акту наданих послуг № 42 від 22.06.2021 року позивачу (Адвокатське бюро "Гапоненко Роман і партнери").
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт наданих послуг № 42 від 22.06.2021 року (т.1, а.с. 20) відповідно до якого виконавцем (адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» виконано наступні роботи (надані такі послуги):
- гонорар за надання правової допомоги по справі №903/12/21, згідно п. d) 4.4. договору;
- гонорар згідно п. с) 4.4. договору, підготовка та подання апеляційної скарги по справі №903/12/21;
- підготовка і подання клопотання про участь представника в режимі відеконференції;
- участь адвоката в судовому засіданні апеляційного провадження 22.06.2021 року.
Отже, колегія суддів зазначає, що фактично послуги правової допомоги відповідачу, як клієнту були надані у господарському суду Волинської області, Південо-Західному апеляційному господарському суді в межах справи №903/13/21, а не в місті Києві.
Предметом даного позову є заборгованість, яка стягується на підставі Договору про відступлення права вимоги №20, пунктом 4.2. якого передбачено, що усі спори, пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством, тобто на підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України.
Так, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача - Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича: 44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, буд. 9, з огляду на що позовна заява не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду міста Києва, подана з порушенням приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд господарського суду Волинської області за встановленою підсудністю, чого не було враховано судом першої інстанції.
Отже, доводи позивача про застосування положень ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів відхиляються з огляду на те, що пред'явлений позивачем позов не відноситься до позовів у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці.
Колегія суддів звертає увагу, що поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказівка у позовній заяві на договір №03-490 на надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021 року, не змінює суті та змісту предмету та підстав позову, визначених позивачем з посиланням саме на договір № 03-490 від 20.01.2021 року (як підставу виникнення боргу), як не змінює та/або не виключає і обов'язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що справа № 910/9204/22 прийнята Господарським судом міста Києва до свого провадження з додержанням правил підсудності є помилковими та такими, що спростовуються встановленими колегією суддів обставинами та наявними у справі доказами.
При цьому, судом першої інстанції вказаних обставин не було належним чином перевірено, у зв'язку з чим здійснено помилковий розгляд справи з порушенням частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки вказана справа належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Волинської області і мала бути передана до розгляду вказаного суду з огляду на приписи п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Частина 1 статті 279 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Частина 2 статті 279 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду справи встановила, що оскільки відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку на стадії розгляду справи судом першої інстанції було заявлено про непідсудність справи, про що подано відповідну заяву, і яка помилково була відхилено судом першої інстанції, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 279 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю) - до Господарського суду Волинської області.
Частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ч. 1 статті 277, ч. 1 ст. 279 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю з направленням справи на розгляд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю) - до Господарського суду Волинської області, за наведених у даній постанові підстав.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 27, п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 31, ст. ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі №910/9204/22 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі № 910/9204/22 скасувати.
3. Направити справу № 910/9204/22 на розгляд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Волинської області.
4. Стягнути з Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, оф. 15, код ЄДРПОУ 44467260) на користь Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість гривень) 00 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Волинської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.10.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко