ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2023 р. Справа №910/14302/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.10.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023
у справі №910/14302/22 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 983 247,18 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" (далі - ТОВ "Корнет Холдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення заборгованості у розмірі 983 247,18 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки від 19.01.2022 №53-129-01-22-02428 в частині оплати за поставлений згідно з видатковими накладними від 04.02.2022 №12 та від 10.02.2022 №№13, 14, 15 товар, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 983 247,18 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 983 124,60 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 14 746,87. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 983 124, 0 грн, оскільки позивачем не було враховано коригуючий акт приймання-передачі від 28.11.2022 ТМЦ №1 до акта приймання-передачі від 01.03.2022 №2431/61 на суму -122,58 грн. Також місцевим господарським судом відмовлено у розстроченні виконання судового рішення.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 з урахуванням наведених відповідачем обставин. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги щодо скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції, прийняти рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, нез'ясування обставин, які мають значення для справи, а саме щодо наявності надзвичайної ситуації в країні, визнаної такою Торгово-промисловою палатою України, у зв'язку з чим наявна об'єктивна неможливість ДП "НАЕК "Енергоатом" виконати свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором та відсутності у нього вини за порушення таких зобов'язань ігнорування наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Також скаржник вказує на безпідставну відмову місцевим господарським судом у відстроченні виконання рішення.
Крім того, скаржником у прохальній частині апеляційної скарги було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023, апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14302/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023.
30.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи №910/14302/22.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 справу №910/14302/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 поновлено ДП "НАЕК "Енергоатом" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 26.09.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.10.2023 о 12 год. 15 хв.
28.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ "Корнет Холдинг" на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У своєму відзиві, позивач, зокрема зазначає про те, що оскільки скаржник не повідомив позивача в 10-денний строк про настання форс-мажорних обставин за спірним договором він позбавлений права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором.
Крім того, позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку на 1 рік рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22.
Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 залишити без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
19.01.2022 між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та ТОВ "Корнет Холдинг" (постачальник) укладено договір поставки №53-13-01-22-02428, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити мастильні засоби (оливи технічні) виробництва ТОВ "Евро Ойл Продакшн", Україна для потреб ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і сплатити продукцію.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 3.1. договору його сума становить 987 860,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 164 643,33 грн.
Ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікаціях (пункт 3.2 договору).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що покупець сплачує вартість продукції протягом 60 робочих днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції.
За умовами пункту 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувачів.
Відповідно до пункту 5.8 договору належне виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі продукції.
Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору визначений обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 30.03.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (пункт 10.1 договору).
Також, між сторонами складено та підписано специфікації №№1-3, якими, з урахуванням додаткової угоди від 25.01.2022 №1, передбачено поставку мастил на адресу вантажоодержувача - ВП "Запорізька АЕС" на загальну суму 987 727,80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що для здійснення поставки продукції позивачем було залучено ТОВ "Євразія Транс" на підставі договору від 02.02.2022 №29522890.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 983 124,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ від 01.03.2022 №2429/61 на суму 24 170,40 грн, від 01.03.2022 №2430/61 на суму 124 183,20 грн, від 01.03.2022 №2431/61 на суму 126 046,38 грн (коригуючий акт від 28.11.2022 на суму -122, 58 грн) та від 01.03.2022 №2432/61 на суму 708 847,20 грн, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих суб'єктів господарювання, а також відповідними видатковими накладними від 04.02.2022 №12 та від 10.02.2022 №№13-15.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позивач зазначає, що спір виник через порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 983 124, 60 грн.
Посилаючись на те, що відповідач повного розрахунку за отриманий товар не провів, позивач просить суд стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості у розмірі 983 124, 60.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Матеріалами справи підтверджено, що за спірним договором позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 983 124,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ від 01.03.2022 №2429/61 на суму 24 170,40 грн, від 01.03.2022 №2430/61 на суму 124 183,20 грн, від 01.03.2022 №2431/61 на суму 126 046,38 грн (коригуючий акт від 28.11.2022 на суму -122, 58 грн) та від 01.03.2022 №2432/61 на суму 708 847,20 грн, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих суб'єктів господарювання, а також відповідними видатковими накладними від 04.02.2022 №12 та від 10.02.2022 №№13-15.
Згідно з пунктом 4.2 договору покупець сплачує вартість продукції протягом 60 робочих днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У той же час, відповідач свого зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором не виконав.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 983 124,60 грн, оскільки позивачем не було враховано коригуючий акт приймання-передачі ТМЦ №1 від 28.11.2022 до акта приймання-передачі від 01.03.2022 №2431/61 на суму -122,58 грн, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками цих суб'єктів господарювання.
Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.
За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з пунктом 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо.
Відповідно до пункту 8.2 договору виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-промислової палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі та протягом 30 (тридцяти) днів, але не раніше строку, визначеного законом (іншим нормативно-правовим актом) для надання відповідного документу, підтвердити вказані обставини у передбачений пунктом 8.2 договору спосіб (пункт 8.3 договору).
За умовами пункту 8.4 договору у разі пропущення стороною строків, визначених пунктом 8.3 договору, остання позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили при вирішенні спору, що виник при виконанні договору.
Разом із тим, матеріали справи не містять жодного документального підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 8.3. договору було повідомлено ТОВ "Корнет Холдинг" про настання форс-мажорних обставин у десятиденний строк з моменту настання таких обставин з обов'язковим подальшим підтвердженням даної обставини.
Отже, оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" належним чином не повідомило про настання форс-мажорних обставин, то воно позбавлено права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Тобто, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану з 24.02.2022 стало причиною неможливості виконання ним обов'язків з оплати поставленої продукції, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором поставки мастильних засобів (олив технічних), а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об'єктивної неможливості виконання умов договору поставки з незалежних від нього обставин, у зв'язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань за договором відсутні.
Стосовно клопотання відповідача викладеного в апеляційній скарзі про відстрочення виконання рішення суду на один рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012). Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно зі статтею 1 Конституції України, Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зауважує, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, відсутність достатніх коштів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, на переконання суду не є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
Суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені скаржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів.
Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, невиконання відповідачем зобов'язань понад 1 рік 5 місяців перед позивачем з оплати заборгованості за поставлені мастильні засоби (оливи технічні), наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд дійшов висновку про відмову відповідачу у відстроченні виконання рішення суду на 1 рік.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22.
4. У задоволенні клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/14302/22 на 1 рік відмовити.
5. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства НАЕК "Енергоатом".
6. Матеріали справи №910/14302/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 25.10.2023.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова