ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/10/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін в судове засідання не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АПШЕРОН АВ”
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023
у справі №916/10/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПШЕРОН АВ”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП”
- Товариства з обмеженою відповідальністю „АКМ ГАЗ”
про стягнення 271 726,67 грн.,
(суддя місцевого господарського суду: Гут С.Ф., Господарський суд Одеської області),
ВСТАНОВИВ:
02.01.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла надіслала поштою 30.12.2022 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” (далі - ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АПШЕРОН АВ” (далі - ТОВ “АПШЕРОН АВ”), 271726,67 грн. заборгованості, з яких 151012,69 грн. основного боргу, 43045,62 грн. пені, 8067,64 грн 3% річних та 69600,72 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного 31.05.2018 Договору № 008007 (2018) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) в частині своєчасної та остаточної оплати спожитого у січні-лютому 2022 р. природного газу, з яких у січні 2022 р. спожито 4736 куб.м. за ціною 66399,00 грн за 1000 куб.м., а у лютому того ж року 127 куб.м. за ціною 38664,00 грн за 1000 куб.м.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 по справі №916/10/23 позов ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” до ТОВ “АПШЕРОН АВ” про стягнення 271726,67 грн. задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АПШЕРОН АВ” на користь ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” 151012 грн. 69 коп. основного боргу, 15000 грн. 00 коп. пені, 8067 грн. 64 коп. 3% річних, 69600 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 4075 грн. 90 коп. судового збору.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що споживачем в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України та умов Договору вартість отриманого природного газу не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712, частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, пункту 5.5 Договору, строк виконання зобов'язання на суму 151012,69 грн. настав, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” про стягнення з ТОВ “АПШЕРОН АВ” 151012,69 грн. основного боргу є обгрунтованими.
Крім того, суд першої інстанції, перевіривши представлені ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” розрахунки нарахованих 43045,62 грн. пені, 8067,64 грн 3% річних та 69600,72 грн. інфляційних нарахувань, вказав, що їх виконано у відповідності до методології та приписів законодавства України з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Разом з тим, приймаючи до уваги та те, що ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, те, що розмір пені є значним порівняно з розміром основного боргу, з огляду на те, що відповідач здійснював забезпечення харчування осіб, задіяних на встановлених в Одеській області блокпостах, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності наявні підстави для зменшення пені до 15000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «АПШЕРОН АВ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 в частині стягнення 15000 грн. пені, 8067,64 грн 3% річних, 69600,72 грн. інфляційних нарахувань та 4075,90 грн. судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про стягнення 151012,69 грн. основного боргу та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4075,90 грн., в решті позовних вимог просить відмовити.
Апелянт зазначає, що підставою для оскарження рішення першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильного дослідження доказів, що призвело до неправильного визначення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
На думку заявника апеляційної скарги суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача в частині необхідності з'ясування точного обсягу споживання газу, а в якості доказів врахував неналежні докази (непідписані акти прийому-передачі) надані позивачем, що є порушенням презумпції справедливості.
Апелянт вказує, що нарахування позивачем штрафу за кожний місяць порушення грошового зобов'язання - це не лише прояв повійної відповідальності за одне правопорушення, а за своєю природою є дублюванням такого виду неустойки, як пені, яка обчислюється за кожний день порушення виконання такого зобов'язання.
Крім того, суд першої інстанції зменшив пеню тільки до 15000,00 грн., хоча при відсутності доказів завдання збитків позивачу, мало б бути відсутність будь-якого стягнення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „АПШЕРОН АВ” на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 по справі №916/10/23; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 по справі №916/10/23; витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/10/23.
26.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/10/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ „АПШЕРОН АВ” на 10.07.2023 року об 11-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Колоколова С.І. у відпустці з 26.06.2023 по 28.07.2023 року, розпорядженням керівника апарату суду №64 від 06.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/10/23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 06.07.2023 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 прийнято справу №916/10/23 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
В судове засідання 10.07.2023 представники сторін не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкладено розгляд справи №916/10/23 за апеляційною скаргою ТОВ „АПШЕРОН АВ” на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на 18.09.2023 року о 11-30 год.
Разом із тим, у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Діброви Г.І. у відрядженні, судове засідання призначене на 18.09.2023 року о 11-30 не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 відкладено розгляд справи №916/10/23 за апеляційною скаргою ТОВ „АПШЕРОН АВ” на іншу дату, судове засідання по справі призначено на: 17.10.2023 року о 14-30 год.
В судове засідання представники сторінш не з'явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників учасників справи, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2018 ТОВ “АПШЕРОН АВ” (Споживач із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K) та ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” (Постачальник із ЕІС-кодом 56Х9300000001801) укладено Договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 008007 (2018) (Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Постачальник постачає Споживачеві природний газ (газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу (пункт 2.2 Договору).
Газ, що передається за Договором, використовується виключно для потреб, що не є побутовими. Використання газу Споживачем для інших потреб не є предметом даного Договору (пункт 2.3 Договору).
Постачальник мас право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (пункт 3.4 Договору).
Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним Сторонами актом прийому-передачі природною газу (далі акт), що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку, вказаного в п.2.4. даного Договору (пункт 3.6 Договору).
Умовами Договору передбачено, що Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, до якої підключений об'єкт споживача: для даного Договору оператор ГРМ, з яким Споживач уклав договір на розподіл природного газу - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ОДЕСАГАЗ”.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача (при наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природного газу установлюються відповідно до даних Газорозподільного підприємства (пункт 3.8 Договору).
Акти прийому-передачі природного газує підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (пункт 3.9 Договору).
Об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, шо містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.3 Договору).
Обсяг спожитого природного газу визначається за допомогою комерційних вузлів обліку (пункт 4.5 Договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, шо встановлюється Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті (пункт 5.1 Договору).
Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальники 100 % вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, шо діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури… (пункт 5.5 Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором та чинним законодавством України (пункт 8.1 Договору).
У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору. Споживач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені, відповідно до норм чинного законодавства України, за прострочення виконання зобов'язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пункт 8.2.1 Договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на строк до 31 грудня 2018 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).
Сторони домовились, що Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.3 Договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
ТОВ “АПШЕРОН АВ” підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), відповідно до якої ЕІС-код споживача 56ХО000ВН5SDV00K; Договір № 008007 (18).
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу АТ “ОДЕСАГАЗ” від 31.01.2022 ТОВ “АПШЕРОН АВ” спожито за січень 2022 року 4736 куб.м. природного газу.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу АТ “ОДЕСАГАЗ” від 28.02.2022 ТОВ “АПШЕРОН АВ” спожито за лютий 2022 року 3300 куб.м природного газу.
Згідно представленого реєстру споживачів на 01.02.2022 (Комерційний портфель) АТ “ОДЕСАГАЗ” дата початку споживання споживача із ЕІС-код 56ХО000ВН5SDV00K 01.02.2019; дата закінчення споживання 01.02.2022 ЕІС-код постачальника 56Х9300000001801.
Відповідно до остаточних відборів з 01.01.2022 по 31.01.2022 постачальником із ЕІС-кодом 56Х9300000001801 поставлено споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K 4736 куб.м природного газу.
Відповідно до остаточних відборів з 01.02.2022 по 28.02.2022 постачальником із ЕІС-кодом 56Х9300000001801 поставлено споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K 127,00 куб.м. природного газу.
За актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 загальна вартість спожитого споживачем із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K природного газу за січень 2022 року становить 314465,66 грн .з ПДВ (об'єм 4736 куб.м).
За актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 р. загальна вартість спожитого споживачем із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K природного газу за лютий 2022 року становить 4910,33 грн з ПДВ (об'єм 127 куб.м.).
ТОВ “АПШЕРОН АВ” надано до матеріалів справи фотозвіт за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, отриманий від інспектора, що знімає покази лічильників. У представленому документі наявна графа всього 4016,1 (обє'м), від руки дописано 4736. Також наявні інші графи із зазначенням певних технічних показників.
ТОВ “АПШЕРОН АВ” звернулось до ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” із повідомленням про зміну постачальника природного газу з 01.02.2022.
27.01.2022 між ТОВ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” (Постачальник із ЕІС-кодом 56Х9300000013303) та ТОВ “АПШЕРОН АВ” (Споживач із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K) уДладено договір постачання природного газу № ОД/2022/223, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Загальна вартість Договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність Споживачу протягом строку дії Договору (пункт 2.1 договору № ОД/2022/223).
Ціна природного газу за 1000,00 куб.м. погоджується Сторонами Договору у додатковій угоді до Договору та включає в себе вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, ідо сплачується Постачальником Оператору ГТС (пункт 2.2 договору № ОД/2022/223).
Цей Договір є укладеним з дати його підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 11.1 договору № ОД/2022/223).
27.01.2022 між ТОВ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” та ТОВ “АПШЕРОН АВ” укладено Додаткову угоду до Договору № ОД/2022/223, відповідно до якої узгодили, що ціна за природний газ, який буде постачатися з 01.02.2022 за 1000 куб.м. встановлюється в національній валюті України - гривні і складає без урахування вартості податку на додану вартість 31250,08 грн.
Відповідно до реєстру пар споживачів датою поставки від постачальника із ЕІС-кодом 56Х9300000013303 споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K визначено 02.02.2022.
12.01.2023 ТОВ “АПШЕРОН АВ” перераховано ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” 81862,58 грн за поставлений у січні 2022 року природний газ відповідно до рахунку від 09.02.2022 №008007.
Згідно з випискою за банківським рахунком ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” ТОВ “АПШЕРОН АВ” перераховано 21.01.2023 року 81862,68 грн.; 27.01.2022 року 46500,00 грн. за споживання природного газу у січні;
02.02.2023 ТОВ “АПШЕРОН АВ” перераховано ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” 40000,00 грн. за поставлений у січні 2022 року природний газ відповідно до рахунку від 09.02.2022 № 008007.
Департамент економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації звернувся до ТОВ “АПШЕРОН АВ” із листом, в якому посилаючись на введений в Україні військовий стан, просить забезпечити один раз на день гарячим харчуванням особовий склад блокпостів чисельністю 144 особи.
Несплата заборгованості за поставлений газ стала підставою для звернення ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 1 та 2 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Прави постачання природного газу, затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 р. № 2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Так, між ТОВ “АПШЕРОН АВ” та ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 008007 (2018) від 31.05.2018. ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” здійснювалось постачання природного газу ТОВ “АПШЕРОН АВ” до 01.02.2022 включно, адже ТОВ “АПШЕРОН АВ” включено до реєстру споживачів ТОВ “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” 02.02.2022 , тобто саме з цієї дати останнє почало постачати природний газ відповідачу, не дивлячись на те, що відповідний договір між останніми укладено 27.01.2022, а датою початку постачання природного газу визначено 01.01.2022.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов'язків за Договором та постачання ТОВ “АПШЕРОН АВ” протягом січня 2022 року та лютого 2022 року (01.02.2022) природного газу обсягом 4736 куб.м. та 127 куб.м. відповідно, що підтверджується даними Оператора газорозподільної системи та наявними в матеріалах справи доказами.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи ТОВ “АПШЕРОН АВ” в частині споживання 4016,1 куб.м., оскільки матеріали справи не місять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити, що у січні 2022 року ним спожито 4016,1 куб.м. природного газу. Представлений відповідачем фотозвіт не містить ані підпису особи, ані посилання на організацію від якої він надійшов. Із представленого відеозапису вбачається фіксування загального обсягу спожитого природного газу станом на 03.02.2022, однак доказів фіксування обсягу станом на 01.01.2022 та 31.01.2022 до матеріалів справи не представлено, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
В контексті вищенаведеного, колегія суддів, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», доходить висновку, що надані позивачем докази в підтвердження розміру, заявлених позовних вимог у цій справі, видаються більш вірогідним, ніж протилежні твердження відповідача. Доводи відповідача щодо неправильності об'єму поставленого газу не приймаються до уваги колегією суддів як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ “АПШЕРОН АВ” в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, статей 193,265 Господарського кодексу України та умов Договору вартість отриманого природного газу не сплачено та не виконано зобов'язання на суму 151012,69 грн. (314465,66 грн вартості спожитого у січні 2022 року природного газу + 4910,33 грн. вартості спожитого у лютому 2022 року природного газу - 46500,72 грн. сплачених 27.01.2022 - 81862,58 грн. сплачених 12.01.2023 - 40000,00 грн. сплачених 02.02.2023), у зв'язку з чим вірним є висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” про стягнення з ТОВ “АПШЕРОН АВ” 151012,69 грн. основного боргу.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що в прохальній частині апеляційної скарги відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції щодо стягення 151012,69 грн. без змін.
Стосовно висновків місцевого господасрького суду в частині стягнення пені, 3% річних та іфнляційних, судова колегія зазначає наступне.
Так, ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” просило стягнути з ТОВ “АПШЕРОН АВ” 43045,62 грн. пені, 8067,64 грн. 3% річних та 69600,72 грн. інфляційних нарахувань нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного Договору в частині своєчасного та остаточного розрахунку за спожитий природний газ.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами пункту 8.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору. Споживач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені, відповідно до норм чинного законодавства України, за прострочення виконання зобов'язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачаються можливість нарахування 3% процентів річних та інфляційних нарахувань до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Судова колегія пгоджується з здійсненими розрахунками нарахованих 43045,62 грн. пені, 8067,64 грн. 3% річних та 69600,72 грн. інфляційних нарахувань та вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних та пені обгрунтованими та правомірними.
В даному випадку позивачем заявлено до стягнення, а судом відповідно задоволено вимоги про стягнення пені (з урахуванням зменшення), нарахованої на підставі укладеного сторонами Договору.
Стосовно доводів апелянта в частині необхідності звільнення від сплати штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення Відповідачем строків виконання зобов'язання, те, що розмір пені становить значну частину від розміру основного боргу, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності господарський суд правомірно зменшив належну до стягнення суму пені до 15000,00 грн., у зв'язку з чим висновок в цій частині є обгрунтованим.
Натомість, діюче законодавство не передбачає повне звільнення від сплати пені, оскільки таке звільнення нівелює інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язання. З огляду на зазначене, доводи в частині необхідності звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій судовою колегією не приймаються.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі по даній справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „АПШЕРОН АВ” на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 у справі №916/10/23 задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду відповідають обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АПШЕРОН АВ” на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 у справі №916/10/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 у справі №916/10/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2023 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: А.І. Ярош
Г.І. Діброва