нп 6/490/5/2023 Справа № 490/1113/13- ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
_________________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
16 жовтня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Гуденко О.А.
при секретарі Позднякову Є.В., за участі представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Гусака Олександра Миколайовича, представника стягувача ТОВ "ФК "ФОРІНТ"- адвоката М.В. Головіна.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі №490/1113/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва по справі № 490/1113/13-ц від 23.06.2013 року таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що після ухвалення судом рішення суду про солідарне стягнення з неї заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 97 166,03 долари США- еквівалент за курсом НБУ 776 648 грн 08 коп , в квітні 2013 року нею за погодженням з банком-іпотекодержателем було продано предмет іпотеки , кошти від реалізації нерухомості у розмірі 400 007 грн було внесено нею на погашення заборгованості за кредитним договром поза межами примусового викорнання рішення суду від 28.03.2013 року.
Проте стягувачем все одно було пред'явлено до виконання виконавчий лист , ухвалою суду від 14.02.20220 ркоу замінено стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ТОВ ФК «Форінт».
Проте , оскільки стягувачем первісним в порядку ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» було вчинено продаж предмету іпотеки, переданого в рахунок забезпечення виконанян вимог за вказаним кредитним договором, отже відбулося позасудове врегулювання спору, після чого наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконанян боржником основного зобов'язання є недійсними.
Вважають, що наявні матеріально-правові підстави для задоволення заяви в зв'язку з недійсністю вимог кредитора щодо виконання боржником основного зобов'язання.
Розгляд заяви неодноразово вдікладався судом як до апеляційного перегляду ухвали суду від 14.02.2021 року про замісну строни виконавчого пррвадженя, так і в зв'язку з тривалим невиконанням вимог ухвал суду про витребування доказів.
На виконання ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.03.2023р. у справі № 490/1113/13-ц акціонерним товариством «Райффайзен Банк» листом № 188/2/275 від 21.04.2023р. до суду надана копія платіжного доручення № 614 від 29.04.2013р. про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека 101» акціонерному товариству «Райффайзен банк Аваль» грошових коштів в сумі 400007 грн. 00 коп. за об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 29.04.2013р.
Ухвалою суду від 07.04.2023 року зупинено виконання за виконавчим листом, виданим 23.06.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва по справі № 490/1113/13-ц , у виконавчому провадженні №71372794, яке перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М.
В судовому засіданні представник заявника адвокт Гусак О.М, підтримав вимоги заяви та пояснення викладені в письмових поясненнях по суті справи.
Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти вимог заяви, підтвердив пояснення, викладені в письмових поясненнях по суті справи.
Вислухавши пояснення сторні, дослідивши матеріали справи, доводи представників сторні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до положень ст.ст.1, 3 ст.432 ЦПКУкраїни суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Судом встановлено, що 28.03.2013 року заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнуто заборгованість по кредитному договору № 010/01-04/08-392 від 03 липня 2008 року, в сумі 97 166,03 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ 776 648 грн. 08 коп.), яка складається з заборгованості по кредиту 86 332,19 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ 690 053 грн. 19 коп.), прострочена заборгованість за кредитом 4777,65 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ 38 187 грн. 76 коп.), заборгованості по відсоткам 5727,97 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ 45 783 грн. 66 коп.), пені за несвоєчасну сплату кредиту 148,02 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ 1183 грн. 12 коп.), пені за несвоєчасну сплату процентів 180,20 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ 1440 грн. 34 коп.).
23.06.2013 Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист № 490/1113/13-ц.
08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ПАТ «Вектор Банк» своє право вимоги за кредитним договором № 010/01-04/08-392 від 03 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , а також за договором поруки №010/01-04/08-392/2 від 03 липня 2009 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 .
В подальшому, 08 грудня 2016 року між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» були укладені договір факторингу та договір відступлення прав за договорами поруки, відповідно до умов яких ПАТ «Вектор Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Форінт» свої права вимоги за кредитним договором №010/01-04/08-392 від 03 липня 2008 року до позичальника ОСОБА_2 , та за договором поруки №010/01-04/08/392/2 від 31 липня 2009 року до поручителя ОСОБА_3 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2020року , залишеною без змін Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2022 рокузамінено сторону стягувача по справі №490/1113/13-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» набуло права вимоги до позичальника та поручителя за кредитним договором №010/01-04/08-392 від 03липня 2008 року та за договором поруки №010/01-04/08/392/2 від 31 липня 2009 року.
Матеріалами справи підтверджується, що вказаним виконавчим листом відносно боржника ОСОБА_1 наявне відкрите виконавче провадження ВП №71372794приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М.
Відповідно до свідоцтва про зміну , ОСОБА_2 08 жовтня 2020 року змінила прізвище на ОСОБА_4 , актовий запис №38
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М, від 22.03.2023 року відкрито виконавче провадження № 71372794 з виконання оскаржуваного виконавчого листа. Постановою приватного виконавця від 22.03.2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, боржник ОСОБА_4 . Також Постановою приватного виконавця від 22.03.2023 року стягнуто з боржника основну винагороду у виконавчому провадженні у сумі 70972,49 грн. Тобто у межах ВП № 71372794 приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 490/1113/13-ц від 23.06.2013 року.
Згідно зі статтею 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення викладені у статті 14ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017року, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі судом на його виконання виконавчих листів.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 368ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі судом на його виконання виконавчого листа.
Відповідно до частини 1 статті 1Закону Українивід 02червня 2016року №1404-VIII«Про виконавчепровадження» (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18Закону №1404-VIII).
Відповідно до ст.432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції за станом на 04.04.2013р.) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції за станом на 04.04.2013р.) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.3 цієї статті в редакції станом на час продажу предмету іпотеки, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне
застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого
договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку,
встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет
іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у
порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, суд погоджується з твердженням відповідача, що ЗУ «Про іпотеку не передбачав такій спосіб позасудового врегулювання, як надання дозволу іпотекодателю добровільно або за власносю ініціативою продати предмет іпотеки.
Відповідно до ч.4 цієї статті, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно до п.6.5. іпотечного договор увід 03.07.2008р., укладеного між відкритим акціонерним товариством «РайффайзенБанкАваль» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г. і зареєстрованого в реєстрі за № 1944, сторони іпотечного договору визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі згідно з договром про задволення вимог іпотекодержателя (п.65. Договору).
Відповідно до п. 6.5.2 Розділу 6 «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки» цього Договору, іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою з іпотекодержателем в порядку, визначеному ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». При цьому, кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.
Згідно з п.6.6. іпотечного договору від 03.07.2008р. право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановленого відповідно до цього Договору, належить іпотекодержателю.
Відповідно до п. 3.1.7 цього іпотечного договору, у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна (заставного) не буде достатньо для повного задволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна іпотекодавця.
Відповідно до п. 4.2.4 Розділу Права та обов'язки сторін цього іпотечного договору, іпотекодавець має право реалізувати з письмової згоди іпотекодержателя предмет іпотеки з одночасним погашенням суми боргу тощо.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотекодержатель має організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені, якщо це передбачено іпотечним договором або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної згоди шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.
Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до дня продажу
предмета іпотеки відповідно до умов цієї статті письмово
повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у
встановленому законом порядку обтяження на нерухомість та/або
об'єкт незавершеного будівництва, що є предметом іпотеки. Ці особи
мають переважне право на придбання предмета іпотеки відповідно до
пріоритету їх зареєстрованих прав. Ціна продажу предмета іпотеки
має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та
іпотекодавцем.
Після продажу предмета іпотеки та розподілу коштів в
установленому законом порядку вимоги інших осіб на предмет іпотеки
є недійсними.
29.04.2023 року представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з листом до приватного нотаріуса Бороздіної О.Г. з проханням внести запис про виключення обтяження з Державного реєстру речових прав - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається зі змісту вказаного листа - таке прохання викладено у зв'язку з реалізацією нерухомого майна, що виступає забезпеченням за кредитним договором № 010/01-04/08-392 від 03.07.2008 року в рахунок погашення боргу на підставі Протоколу прийняття рішення Малого комітету з проблемних кредитів № 140-0-0-00/6/14-158 від 04.04.2013року.
Так, як вбачається з протоколу прийняття рішення Малого комітету з проблемних кредитів № 140-0-0-00/6/14-158 від 04.04.2013р. акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» була погоджена вартість нерухомого майна - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить позичальнику ОСОБА_2 , з метою його подальшого продажу іпотекодавцем на добровільних умовах за загальною ціною 400000 грн. Також вказаним рішенням було вирішено зняти заборону з нерухомого майна - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після надходження до банку грошових коштів у розмірі не менше 400000 грн.- на часткове погашення основної суми кредитної заборгованості (тіла кредиту). При цьому вирішено наступний кредитний огляд провести 10.10.2013 року
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.04.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 556, укладеного між гр. ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека 101», останнє придбало нерухоме майно - майстерню, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатило грошові кошти за придбане нерухоме майно в сумі 400007 грн. 00 коп. на рахунок акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується платіжним дорученням № 614 від 29.04.2013р. та листом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 188/2/275 від 21.04.2013р.
В подальшому Банк звернувся до суду за видачею виконавчого листа ( вже після продажу предмета іпотеки), який був виданий , 23.06.2013 року, та згідно з інформацією за результатам пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадженнявиконавче провадження № 52448599 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на підставі виконавчого листа № 490/1113/13-ц було відкрито на підставі постанови державного виконавця 04 жовтня 2016 року.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що неможливо вважати встановленим, що Іпотекодержатель як сторона іпотечного договору від 03.07.2008р., укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та гр. ОСОБА_2 за № 1944 при продажу предмета іпотеки згідно договору купівлі-продажу від 29.04.2013 року саме звернув стягнення на предмет іпотеки у передбачений вказаним іпотечним договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя - а саме організував продаж предмета іпотеки.
Ні вищезгаданий протокол від 04.04.2013 року, ні лист Банку до приватного нотаріуса від 29.04.2013 року - не містять даних саме про продаж предмету іпотеки за організацією з боку іпотекодержателя, навпаки містяться дані про добровільний продаж предмета іпотеки з метою часткового погашення боргу- що може свідчити і про продаж предмету іпотеки самим іпотекодателем в порядку п. 4.2.4 іпотечного договору - не в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Проте рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, а достеменних доказів протилежного заявником не надано.
За такого, суд не може вважати встанволеним, що відбулося позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки , після завершення якого будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Враховуючи, що заявник не довів за допомогою доказів, фактів викладених у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з врахуванням вимог ст.ст.432, 81 ЦПК України, відсутні підстави вважати, що на даний час відсутній повністю обов'язок боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/01-04/08-392 від 03.07.2008р., в забезпечення виконання зобов'язань за яким між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та гр. ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 03.07.2008р. - в силу положень ч.4 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», а отже що наявні підстави згідно зі ст.432 ЦПК України для визнання таким, що не повністю підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 23.06.2013р. у справі № 490/1113/13-ц.
Так, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Так, помилковою є видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).
Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.
Як роз'яснено у Інформаційному листі, підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25 вересня 2015 року необхідно звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsbyv. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenkov. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливості для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що на рахунок стягувача надійшли в квітні 2013 року ( після ухвалення судового рішення на виконання якого виданий оспорюваний виокнавчий лист) кошти на погашення кредитної заборгованості в розмірі 400 007 грн. , що не було враховано при відкритті виконавчого провадження, тому в зв'язку із зміною загального розміру заборгованості, тому виконавчий лист слід визнати таким, що частково не підлягає виконанню на суму 400 007 грн. , залишивши суму до примусового виконання 376 641,08 грн (без врахування проведеного стягнення за час примусового виконання рішення суду).
Крім того, за заявою боржника ухвалою суду від 07.04.2023 року на підставі ч. 3 ст. 432 ЦПК України було зупинено виконання за виконавчим листом.
Оскільки даний виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню частково, то здійснення виконавчих дій слід продовжити в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного, заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, належить задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.259,260,432,353 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що непідлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий лист, виданий 23 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва у цивільній справі № 490/1113/13-ц, таким, що частково не підлягає виконанню на суму 400 007, 00 грн., залишивши суму до примусового виконання 376 641,08 грн ( без врахування проведеного стягнення за час примусового виконання рішення суду).
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Поновити виконання виконавчого листа, виданого 23.06.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва по справі № 490/1113/13-ц , у виконавчому провадженні №71372794, яке перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М. з урахуванням вищенаведеного - з часу набрання ухвалою суду законної сили.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складання повного тексту ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складання повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 23 жовтня 2023 року.
Суддя Гуденко О.А.