Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 504/1329/23
Провадження № 1-кп/499/79/23
УХВАЛА
Іменем України
23 жовтня 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт кримінального провадження №12022161200000302 від 25.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у вчинені кримінального правопорушення ч.1 ст.263 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
До Іванівського районного суду Одеської області надійшов зазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань№12022161200000302 від 25.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення ч.1 ст.263 КК України.
Під час підготовчого засідання при вирішенні питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду захисником обвинуваченого відзначено про не можливість призначення останнього до судового розгляду з підстав порушення права на захист обвинуваченого та не відповідності обвинувального акту вимогам ст.. 291 КПК України, а тому просить суд повернути обвинувальний акт прокурору.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав думку захисника.
Прокурор зазначила, що клопотання про повернення обвинувального акту є на її думку необґрунтованим та невмотивованим, сам обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження за наявним обвинувальним актом.
Заслухавши думки учасників судового провадження щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Аналіз норми п.5 ч.2 ст. 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Таким чином, особа, якій висунуте обвинувачення, повинна бути детально поінформована про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які ніби-то мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії», від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті п.п. «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, в якому йдеться про право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення, (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії № 9783/82, п.79).
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушеня, передбачених ч.1 ст. 263 КК України - носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Слід відзначити, що в зазначеному обвинувальному акті як у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення так і в формулюванні обвинувачення прокурор посилається на те що ОСОБА_4 носив зберігав, придбав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, разом з тим, жодного разу не посилається на закон, нормативно правовий акт який ОСОБА_4 порушив.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 263 КК України може бути виконана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут. Всі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Окрім того, ст. 263 КК України має бланкетний характер. Конституційний Суд України в своєму рішенні №1-3/2000 від 19 квітня 2000 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень ст.58 Конституції України, зазначає: «Бланкетна диспозиція кримінально-правової норми лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення кримінальним законом діяння як злочину певного виду та встановлення за нього кримінальної відповідальності.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом.
Попри зазначені характеристики статті ст. 263 КК України в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини, формулювання обвинувачення не містить даних які прокурор вважає встановленими і які повинні бути вказані для розкриття кваліфікації даного злочинного діяння за відповідною нормою кримінального закону. Зокрема, відсутнє посилання на закон, яким регламентується отримання дозволу на дії (придбання, зберігання, носіння) із зазначеним предметом (обріз, виготовлений промисловим способом з двоствольної куркової гладко ствольної мисливської рушниці 16 калібру), а лише зазначено, що ці дії вчинено незаконно без вказівки на відповідний закон, що перешкоджає суду правильно роз'яснити ОСОБА_4 суть обвинувачення.
Отже, підготовче провадження - це стадія кримінального провадження, яка полягає в тому, що суд у встановленому законом порядку, не вирішуючи наперед питання про винуватість обвинуваченого (крім провадження на підставі угод та звільнення особи від кримінальної відповідальності), вирішує питання про достатність підстав для призначення судового розгляду і про підготовку судового засідання.
Значення підготовчого провадження полягає в тому, що в ньому: а) визначається відповідність вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора; б) визначаються межі майбутнього судового розгляду, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції може відбуватися лише за обвинуваченням, що було представлене прокурором у підготовчому судовому засіданні; в) здійснюються підготовчі дії організаційного характеру для проведення судового розгляду (крім випадків затвердження угоди).
Зважаючи на те що у відповідності до ч.1 ст..338 КПК України, прокурор має право під час судового розгляду змінити обвинувачення (правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення), лише тоді якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та виходячи із засад ст.. 2 КПК України, згідно якої, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, суд дійшов висновку про неможливість усунення зазначеного недолітка обвинувального акту оскільки це буде суперечити засадам процесуальних вимог кримінального судочинства та порушенням завдань кримінального процесу.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, а наявність в ньому зазначених недоліків, перешкоджають суду призначити судовий розгляд, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст. 314КПК України, суд повертає його прокурору .
Враховуючи наведене та керуючись ст. 3, 7, 9, 22, 91, 291, 293, 314, 337, 369-372 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню №12022161200000302 від 25.10.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у вчинені кримінального правопорушення ч.1 ст.263 КК України повернути прокурору Доброславської окружної прокуратури Одеської області для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ