КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви
про перегляд судового рішення за виключними обставинами
05 жовтня 2023 року № 640/10373/20
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Колеснікової І.С., суддів: Головенка О.Д., Перепелиці А.М., при секретарі судового засідання - Лозовому О.А., за участі позивача - ОСОБА_1 , представників відповідача - Стретович М.О., Вдовиченка Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора, в якому просив суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора № 239 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації;
- визнати протиправними дії Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора та зобов'язати Першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора призначити додатковий день для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків прокурора міста Києва від 24 червня 2020 року №1121к з посади прокурора відділу представництва в господарському судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва;
- поновити на посаді прокурора відділу представництва в господарському судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
26 січня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного суду від 02.12.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 640/10373/20 залишено без змін.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 в об'єднаній адміністративній справі №640/10373/20.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник посилається на те, що Конституційним Судом України було ухвалено рішення від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.
17.08.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур створеної при Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Призначено судове засідання для розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у даній справі.
Відповідач - Офіс Генерального прокурора, надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що рішення Конституційного суду України прийнято 01.03.2023 і вказане рішення не впливає на спірні правовідносини, оскільки вони виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Також, заперечуючи проти задоволення заяви представник Офісу Генерального прокурора зазначив, що означене рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Заявник у судовому засіданні підтримав вимоги заявлені у заяві про перегляд судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 в об'єднаній адміністративній справі №640/10373/20 за виключними обставинами.
Представники відповідача в судовому засіданні покликаючись на доводи, відображені у відзиві, зазначили про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.
У судовому засіданні 04.10.2023 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами у порядку письмового провадження.
Дослідивши заяву за виключними обставинами, надані пояснення сторонами та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, з огляду на таке.
Положеннями частини першої статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту першого частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно частин першої, другої статті 365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ “Прикінцеві І перехідні положення” Закону № 113-IX, відповідно до якого з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: “частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю”.
Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: “незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.”.
Отже рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року, пункт 6 розділу 2 “Прикінцеві І перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-IX від 19 вересня 2019 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
До того ж у даному випадку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021, яке просить переглянути заявник у зв'язку з виключними обставинами, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
Так, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 сформульовано висновок про те, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися “не виконаним” у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. Також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
У подальшому наведена позиція була підтримана в ухвалах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справах № 600/1450/20-а, № 140/11713/20, № 240/35883/21, № 200/5229/20-а, № 420/1255/21, № 160/6238/20, № 420/1319/21, № 420/4572/20, № 380/21729/21, № 580/2313/20, № 620/4397/20.
Крім того, схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження “якщо рішення суду ще не виконане”) - на підставі якого у справі № 4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами - цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
З вищезазначеного слідує, що рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Зважаючи на пряму дію рішення Конституційного Суду України в часі, поширення висловленої у такому рішенні юридичної позиції на відносини, що виникли до дня ухвалення цього рішення, суперечить частині 2 статті 152 Конституції України.
Відтак, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) застосовується починаючи з 01.03.2023, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01.03.2023, отже не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема в частині поновлення позивача на посаді.
Отже, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передусім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в ухвалі від 13.04.2023 у справі №600/1450/20-а.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Частиною 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 в адміністративній справі №640/10373/20, оскільки рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення рішення, про перегляд якого просить заявник.
Керуючись статтями 90, 241-243, 248, 256, 294, 295, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 в адміністративній справі №640/10373/20- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Головуючий - суддя Колеснікова І.С.
Судді: Головенко О.Д.
Перепелиця А.М.