ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2023 р. справа № 300/4203/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Ломничук Юрій Юрійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22 щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи із грошового забезпечення визначеного до складеної Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки про розмір грошового забезпечення, із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Вказав на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 300/1349/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2018. В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019. Однак, пенсійним органом при здійсненні перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду, протиправно зменшено розмір призначеної йому пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення. На думку позивача, такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не відповідають Конституції України, порушують право на отримання пенсії у розмірі, передбаченому Законом та суттєво погіршують фінансове становище останнього. Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести нарахування пенсії, виходячи із 90% грошового забезпечення. Проте, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку пенсії. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.29).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.07.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року відповідно до довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019. Зазначено, що рішенням суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22 не було зобов'язано Головне управління в подальшому застосовувати 90% розміру грошового забезпечення при всіх наступних перерахунках. Відповідно до норм, чинних на момент здійснення перерахунку пенсії позивача (Закон №2262-XII), максимальний розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення. Звернуто увагу суду на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 по справі №340/3185/19, від 20.01.2021 по справі №640/1744/20 та від 27.09.2021 по справі №580/585/21. Також, на думку ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.34-45).
04.08.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.49-55).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 20.07.2023 по 18.08.2023 та з 01.09.2023 по 15.09.2023 перебував у відпустці, у зв'язку з чим, строк розгляду справи продовжено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення.
На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова № 103), та від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704), відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснило з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70% такого грошового забезпечення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в справі № 300/1349/19, яке набрало законної сили 11.02.2020, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2018.
В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019.
Відповідачем, на виконання вказаного судового рішення, здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із розрахунку 70% таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 5360 грн., оклад за військове звання - 1410 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 3385 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 4313,20 грн. Загальний розмір пенсії склав 14988,00 грн. (а.с.17).
Адвокат позивача звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив здійснити нарахування пенсії, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно листа за № 0900-0202-8/15126 від 06.04.2023, повідомив представника позивача про відсутність законних підстав та відповідних повноважень для проведення такого перерахунку його пенсії (а.с.18-20).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшенням відсоткового значення основного розміру пенсії внаслідок проведеного перерахунку, позивач звернувся із даним позов до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-XII (далі Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно положень статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, здійсненої на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ/національної поліції.
З 29.12.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-VIII від 23.12.2015.
Цим Законом були внесені зміни до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Статтею 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103.
В абзаці 1 пункту 3 цієї Постанови постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Згідно пункту 5 Постанови №103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до п.3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постанови, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за №45.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Як вже встановлено судом вище, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019.
При проведенні перерахунку пенсії на виконання вказаного судового рішення відповідачем встановлено розмір грошового забезпечення - 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Правомірність своїх дій Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області обґрунтовує необхідністю застосування основного розміру пенсії у відсотках від грошового забезпечення, встановленого законодавством на момент проведення перерахунку пенсії, що в даному випадку становить 70% сум грошового забезпечення, як це передбачено частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до вимог пунктів “а”-“б” ч.1 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Частиною 2 вказаної статті Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) встановлено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Згідно Закону України від 04.07.2002 №51-IV "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", який набрав з дня введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", тобто з 01.01.2003, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", де число "85" замінили на число "90".
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до Закону України від 27.03.2014 за №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", де число "80" замінили на число "70" (максимальний розмір пенсії).
Таким чином, з 19.04.2014 положення ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №1166-VII, замінивши такий граничний розмір на 70%.
Отже, зміна встановленого законом максимального розміру пенсії до 70% відбувалася вже після призначення позивачу пенсії.
Слід зазначити, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова Кабінету Міністрів України №45 і Постанова Кабінету Міністрів України №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
З системного аналізу наведених норм слідує, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. При перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У Рішенні від 05.04.2001 Конституційний Суд України витлумачив зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Так, згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки в даному випадку перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 76 відсотків від розміру грошового забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13.
Згідно висновків, викладених у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18 (адміністративне провадження Пз/9901/58/18) від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до ст.13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалося від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку "при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення". Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: "у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2023 по справі №380/24477/21 (№К/990/17495/22).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 300/1546/22, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019.
З метою запобігання порушення права позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 виходячи із загального розміру в 90% відповідних сум грошового забезпечення згідно довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019.
Пенсійний орган вказує на висновки Верховного Суду у постановах від 08.09.2021 по справі №340/3185/19, від 20.01.2021 по справі №640/1744/20 та від 27.09.2021 по справі №580/585/21.
Суд зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, стосуються правового регулювання інших правовідносин, а саме щодо відмови проведення перерахунку пенсій та щомісячного довічного грошового утримання, які призначені відповідно до Закону України “Про прокуратуру” та Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. В той же час, спірні правовідносини, що є предметом дослідження судом у цій справі, стосуються дій відповідача щодо зменшенням відсоткового значення основного розміру пенсії призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Щодо посилань відповідача у відзиві на пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом суд зазначає наступне.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм статті 1 Закону України №2235-III "Про громадянство України", статті 2 Закону України №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", згідно з якими заробітна плата і пенсія включені до переліків законних джерел існування, доходів.
З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях №8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 27.06.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 1073,60 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Окрім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
При вирішенні даного питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: договір про надання правової допомоги від 26.06.2023, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2023, акт № 27 виконаних робіт (наданих послуг) від 26.06.2023 та квитанцію № 563106 від 26.06.2023 (а.с.21-26).
Згідно акту № 27 виконаних робіт (наданих послуг) від 26.06.2023, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить 3000 грн., у тому числі: консультація клієнта - 500 грн., опрацювання законодавчої бази - 1000 грн., складання позовної заяви - 1500 грн. (а.с.26).
У відповідності до квитанції № 563106 від 26.06.2023 позивач сплатив адвокату за надання правової допомоги 3000 грн. (а.с.25).
За таких обставин сума коштів 3000 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином.
Згідно із частиною 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що дана справа належить до справ, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано достатньо сталу практику їх розгляду, внаслідок чого, сума витрат 3000 грн., яку просить стягнути позивач, є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданим адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (а.с.34-45).
Водночас, на переконання суду, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 3000 грн. не є належним чином обгрунтованою, з огляду не відповідності її критеріям дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Суд вважає, що обумовлені описом акту № 27 виконаних робіт (наданих послуг) від 26.06.2023 витрати, щодо виконаної роботи, зокрема, " консультація клієнта - 500 грн., опрацювання законодавчої бази - 1000 грн." є необґрунтованими, оскільки не охоплюються цілями, що визначені ч.3 ст.134 КАС України, а найймовірніше сприяють процесу написання позовної заяви, внаслідок чого, такі витрати не повинні враховуватися при визначенні суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, на переконання суду, підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, правова позиція в аналогічних спірних правовідносинах вже сформована Верховним Судом.
З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що сума витрат 3000 грн. на професійну правничу допомогу у справі № 300/4203/23 є непропорційною до: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, на переконання суду, співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 1000,00 грн., відтак, необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення згідно довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на 05.03.2019, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців,15, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок) та 1000 (одну тисячу) гривень витрат на правничу (правову) допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.