ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року Справа № 280/1850/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Щасливого Олексія Романовича ( АДРЕСА_2 ), до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
27.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Щасливого Олексія Романовича до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди до грошового забезпечення за період березень 2021 року - березень 2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду до грошового забезпечення за період березень 2021 року - березень 2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Ухвалою від 31.03.2023 позов був залишений без руху, позивачу неданий строк для усунення недоліків позову.
10.04.2023 від представника позивача до суду надійшов уточнений позов, в якому позивач просить:
визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою у даній справі та у зв'язку із цим поновити такий строк;
визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за період березень 2021 року - березень 2023 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, оформлену листом від 16.03.2023 №4740/41/5/05-2023;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди до грошового забезпечення за період березень 2021 року - березень 2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду до грошового забезпечення за період березень 2021 року - березень 2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з березня 2021 року по дату звернення до суду із даним позовом був задіяний в забезпеченні життєдіяльності суспільства та безпосередньо контактував із населенням, що підтверджується довідками обліку несення служби за 2021 - 2023 роки та умовами його служби згідно з посадовою інструкцією. Зазначає, що позивачу лише одного разу була виплачена додаткова доплата на період дії карантину - в липні 2021 року у розмірі 9 664,89 грн. Згідно з роз'ясненням, наданим листом від 01.03.2023 №245аз/41/5/05-2023 Департаментом вказана сума, виплачена позивачу в липні 2021 року за січень та лютий 2021 року. Таким чином, вказує, що починаючи з березня 2021 року і до дня звернення до суду із даним позовом позивачу не виплачується додаткова доплата на період дії карантину, не зважаючи на те, що карантин не скасовано (відмінено) (до 01.07.2023 та ще 30 днів). При цьому, умови праці позивача з лютого 2021 року і по цей день не змінились, позивач продовжує проходити службу на тій самій посаді в тих самих умовах. Таким чином, на думку позивача, відповідачем допущено у відношенні нього протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової доплати до грошового забезпечення у періоді з 01.03.2021 по дату звернення до суду із даним позовом у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. При цьому вважає недоречними посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 18.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
01.05.2023 від Департаменту надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Вказана позивачем в позові доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач за період з березня 2021 по березень 2023 на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, забезпечував життєдіяльність населення та внаслідок виконання службових обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, позивачем таких також не надано до суду, отже відповідач діяв в межах наданих повноважень при не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) згідно постанови КМУ №375. З урахуванням викладеного вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
14.09.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що право позивача на додаткову доплату визнавалося відповідачем, яким таку доплату було здійснено у період січень-лютий 2021 року. У вказаний період та у спірному періоді позивач обіймав одну і ту ж посаду, виконував одні і ті ж посадові обов'язки.
Відповідачем не було доведено особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім у січні-лютому 2021 року (місяці, за які були нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах), та її відмінності від роботи, які виконувалась позивачем у спірному періоді березень 2021 року березень 2023 року. Відповідачем не було надано жодних доказів того, що посада позивача у спірний період, не відповідала встановленим Постановою №375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, та того, що наслідок виконання своїх обов'язків він не мав безпосередній контакт з населенням у спірному періоді. В зв'язку з чим, відповідачем допущено протиправну бездіяльність по не нарахуванню та невиплаті додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої постановою КМУ №375 від 29.04.2020 року за період служби з березня 2021 по березень 2023 року. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, оцінивши зазначені в позові обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
28.02.2023 позивач звернувся до відповідача із відповідним рапортом, в якому просив нарахувати та виплатити йому доплату до грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по дату розгляду даного рапорту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної, служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Відповідач листом від 16.03.2023 №4740/41/5/05-2023 відмовив в нарахуванні та виплаті зазначених доплат та повідомив позивача про те, що виплата доплати здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Вказані видатки у 2021 році проводились за бюджетною програмою по КПКВК 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (далі - Програма 1007070).
В 2022 - 2023 роках бюджетні асигнування для здійснення додаткової доплати до грошового забезпечення по Постанові №375, не передбачені законами. України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, підставою для виплати та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції.
Відповідно до наказів начальника Департаменту в межах виділених асигнувань на зазначені цілі позивачу здійснено доплату за службу в умовах карантину за період з січня по лютий 2021 року - 9 575,66 грн.
Враховуючи те, що бюджетні асигнування для виплати додаткової доплати по Програмі 1007070 з березня 2021 року по лютий 2023 року не виділялись, накази керівником Департаменту не видавались, заборгованість зі сплати вказаної доплати та підстави для її здійснення за період з 01.03.2021 по 28.02.2023 позивачу відсутні.
Не погоджуючись з такою відмовою та бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди до грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року №580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІII).
Статтею 1 Закону № 580-VІII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч.1-2 ст.94 Закону №580-VІII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом 2 наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
За приписами п.п. 2-5 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі по тексту - Порядок №485).
Відповідно до п.1 Порядку №485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами: «Здійснення доплати медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
Пунктом 2 Порядку №485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 МВС видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема. Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, доплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Стосовно посилань позивача на те, що він за своїми посадовими обов'язками належить до категорії поліцейських, що забезпечує безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, та відповідно отримував доплату встановлену Постановою КМУ №375 у деякі місяці 2021 року, суд зазначає, що вирішальним для визначення права позивача на отримання відповідної доплати є не те, що в деякі місяці 2021 року така доплата була здійснена, а те, чи залучався позивач протягом спірного періоду до виконання таких обов'язків, що дають право на отримання доплати, тобто чи брав позивач участь у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів відповідності позивача критеріям, встановлених зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України, критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням.
Суд також звертає увагу на те, що наявність права на отримання спірної доплати не може бути безумовним також в силу положень з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, якими встановлено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Тож, спірна доплата не носить обов'язкового характеру, і залежить від певних обставин, в тому числі і наявності фінансування, що безпосередньо встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 .
Судом встановлено, що для здійснення вказаних видатків головним розпорядником бюджетних коштів - Міністерством внутрішніх справ України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та її наслідками».
Як зазначив Департамент, у листі від 16.03.2023 за №4740/41/5/05-2023, у 2022-2023 роках бюджетні асигнування для здійснення додаткової доплати до грошового забезпечення згідно з постановою не передбачені законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», бюджетні асигнування для виплати додаткової доплати по Програмі 1007070 з березня 2021 року по лютий 2023 року не виділялись, накази керівником Департаменту не видавались.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Постанови №375 Департамент не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів.
Слід також зазначити, що визначений законодавством граничний розмір такої надбавки до 50%, тобто встановлено її максимальний відсоток, в межах якого керівник має дискрецію на встановлення відсоткового розміру доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність.
При цьому, керівники органів поліції мають право встановлювати відсотковий розмір доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
З огляду на те, що позивачу в окремі періоди виплачувалася вказана доплата у межах визначеного законодавством граничного розміру такої надбавки до 50%, і матеріали справи не містять доказів наявності бюджетних асигнувань та наказів керівника відповідача щодо виплати цієї надбавки за інші періоди, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд не може погодитись із твердженням позивача про те, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути обставиною, що звільняє відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань виходячи із змісту рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», з наступних підстав.
Так, у п.26 рішення від 08.11.2005 ЄСПЛ зазначає, що «... скарга заявника до національних органів влади щодо періоду між 1 січня та 23 червня 1999 року базувалась на спеціальних та чинних на той період часу положеннях національного законодавства (див. п. 17). Надбавка до заробітної плати повинна була бути виплаченою відповідно до єдиної об'єктивної умови - період часу, протягом якого заявник працював вчителем. Оскільки заявником була дотримана умова 10-річного стажу, то можна сказати, що він має якщо не право, то законні сподівання на отримання зазначених коштів. З іншого боку, виплата надбавки за зразкове виконання службових обов'язків залежала від суб'єктивних факторів та вимагала оцінки роботи, виконаної заявником. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії» ( 980_045 ), N59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III). «.
У справі «Кечко проти України» стаття 57 Закону «Про освіту» ( 1060-12 ) (з поправками 1996 року) передбачала виплату 20% надбавки до заробітної плати вчителям, які мають стаж педагогічної роботи понад 10 років.
Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.(п.23 рішення ЄСПЛ).
Тобто, у згаданій справі нарахування і виплата надбавки заявнику не була поставлена законодавцем в залежність від будь-яких умов, в тому числі фінансових.
В даному ж випадку, положеннями постанови КМУ від 29.04.2020 №375 було прямо передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Відтак, суд вважає, що рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» не є релевалентним у вказаних правовідносинах і не може бути застосоване у вказаній справі.
Щодо інших доводів позивача викладених в позовній заяві, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20 (адміністративне провадження №К/9901/15171/21).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Щасливого Олексія Романовича ( АДРЕСА_2 ), до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «25» жовтня 2023 року.
Суддя Р.В. Кисіль