ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року Справа № 280/6699/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладену в листі 28.07.2023 року №11977-12006/М-02/8-0800/23 щодо перерахунку йому пенсії з дня набуття права з урахуванням його повного стажу роботи 37 років 03 місяці 24 дні, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати позивачу пенсію з 21.06.2011 з урахуванням його повного стажу роботи 37 років 03 місяці 24 дні та виплатити ОСОБА_1 , недоотриманий розмір пенсії за період з 21.06.2011 по 17.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером за віком з 2011 року. 05.09.2011 року, звернувся за призначенням пенсії за віком та додав всі необхідні документи. Стверджує, що лише в 2022 році йому стало відомо, що під час призначення йому пенсії стаж було зараховано не в повному обсязі. Вказує, що 21.04.2022 позивач звернувся з заявою про перерахунок йому пенсії з урахуванням неврахованих років стажу. Проте, до його страхового стажу зарахували лише роки навчання за дипломом НОМЕР_2 від 02.03.1970 року та не врахували періоди роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці України. Мін'юст України, Мінсоцзахистом від 29.07.1993 № 58, а саме: на звільненні відсутній відбиток печатки. Зазначає, що тільки після того, як позивач усунув недоліки в трудовій книжці, 17.01.2023 року йому був зарахований мій стаж 37 років 03 місяці 24 дні - у повному обсязі. Зазначає, що на його заяву від 30.05.2023 з проханням перерахувати йому пенсію з урахуванням повного стажу з дня настання права на пенсію, а не з дня його звернення за перерахунком пенсії і усунення недоліків, оскільки ці періоди були не зараховані не з його вини, позивачу дали відповідь, що все нараховано вірно. Також вказує, що повторно звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Запорізькій області та просив зробити перерахунок і виплатити недоотриманнй розмір пенсії за весь період неврахування повного стажу на що знову отримав відмову від 28.07.2023 року № 11977- 12006/М-02/8-0800/23. Вважає дії відповідача протиправними, а рішення викладене в листі від 28.07.2023 року №11977-12006/М-02/8-0800/23- незаконним та таким, що порушує його права. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 41139 від 15.09.2023, де вказано, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки позивач звернувся первинно до суду лише 22.08.2023 року, хоча мав дізнатися про порушення своїх прав не пізніше жовтня 2011, з дня отримання пенсії за віком. Крім того вказує, що 17.01.2023 позивач у котре звернувся до відповідача з заявою про перерахунок, та саме зарахування спірного періоду було підставою звернення. Отже вважає, що на 17.01.2023 позивач був обізнаний у порушенні його прав, але звернувся до суду з пропуском 6 місячного строку. Також посилається на те, що у трудовій книжці було позивача не завірено печаткою запис про звільнення з роботи за період з 13.01.1999 по 31.03.2001. Посилається на те, що позивачем не надано до Управління на час призначення пенсії інші документи, які підтверджують період роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001. Отже, стверджує, що відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001 до страхового стажу позивача. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Ухвалою суду від 28.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6699/23. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 21.06.2011 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
21.04.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.06.2023 повідомлено, що згiдно заяви вiд 21.04.2022 було проведено перерахунок пенсії та враховано перiод навчання згiдно диплому Серії НОМЕР_3 02.03.1970. Перiод роботи з 13.01.1999 року по 30.03.2001 року згiдно трудовоi книжки вiд 30.04.1969 року не було враховано при проведеннi перерахунку, оскiльки в наданiй позивачем трудовiй книжцi була відсутня печатка в записi про звiльнення. Перерахунок пенсiї позивача проведено з 17.01.2023 згiдно наданої ним заяви та вiдповiдних документiв, з урахуванням страхового стажу 37 років -3 мiсяцi 24 днi.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив зробити перерахунок та виплатити недоотриманий розмір пенсії за весь перiод неврахування повного стажу роботи, починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсiйного віку з врахуванням отриманих сyм.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.07.2023 повідомлено позивача про те, що 21.04.2022 позивач звернувся за перерахунком пенсії, надавши диплом, трудову книжку, паспорт громадянина України та iдентифiкацiйний номер. 3а результатами розгляду страховий стаж склав 34 роки 09 мiсяцiв 05 днiв. До страхового стажу не було зараховано період роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, оскiльки трудова книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої спiльним наказом Міністерства працi України, Міністерства юстицii Украiни, Міністерства соцiального захистy населення України №58 вiд 29.07.1993, на звiльненнi вiдсутнiй вiдбиток печатки. Усунувши недоліки в трудовiй книжцi, 17.01.2023 позивач повторно звернувся до вiддiлу обслуговування громадян для здійснення перерахунку пенсiї. За результатами розгляду документiв до страховою стажу було зараховано перiод з 13.01.1999 по 31.03.2001, страховий стаж складає 37 poкiв 03 мiсяцi 24 днi.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З матеріалів справи вбачається, позивачу призначено пенсію за віком з 21.06.2011, з розрахунку страхового стажу 31 рік 03 місяці 05 днів.
Як зазначає позивач, та підтверджує відповідач, при призначенні до страхового стажу не було враховано період навчання та період роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, оскільки у трудовій книжці позивача не завірено печаткою запис про звільнення з роботи.
На підставі звернення позивача із заявою від 21.04.2022, йому до страхового стажу враховано період навчання згiдно диплому Серії НОМЕР_3 02.03.1970, у зв'язку із чим страховий стаж склав 34 роки 09 місяців 05днів.
Також, на підставі звернення до позивача 17.01.2023, йому до страхового стажу зараховано період роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, у зв'язку з усуненням недоліків трудової книжки, як зазначає відповідач. Страховий стаж склав 37 років 03 місяці 24 дні.
При цьому, спірним є право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням стажу 37 років 03 місяці 24 дні з моменту її призначення, а саме з 21.06.2011.
Щодо періоду навчання суд зауважує, що за змістом пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як зазначило Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у листі від 28.07.2023, 05.09.2011 позивач звертався з заявою про призначення пенсiї за віком та документами згiдно Закону № 1058-IV, надавши: паспорт громадянина України, iдентифiкацiйний номер, трудову книжку, НОМЕР_4 квиток, довiдку про заробiтну плату за перiод з 01.01.1977 по 31.12.1981 та свідоцтво про державну реєстрацію фiзичної особи-підприємця. 21.04.2022 року позивач звернувся за перерахунком пенсiї, надавши диплом, трудову книжку, паспорт громадянина України та iдентифiкацiйний номер.
Тобто, диплом, на підставі якого до страхового позивачем було враховано період навчання надано при зверненні до відповідача 21.04.2022. Доказів того, що диплом надавався позивачем разом із заявою від 05.09.2011 матеріали справи не місять. З огляду на викладене, судом не встановлено наявність у відповідача підстав для врахування до страхового стажу періоду навчання з моменту призначення пенсії.
Тому позовні вимоги в цій частині суд вважає необрунтованими.
Водночас, щодо періоду роботи позивача з 13.01.1999 по 31.03.2001, відповідач посилався на те, що у трудовій книжці позивача не завірено печаткою запис про звільнення з роботи, тому відсутні підстави для врахування вказаного періоду.
При цьому, відповідач підтверджує, що разом із заявою про призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку.
Згідно із ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27 квітня 1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Таким чином, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження.
Разом із тим відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що ГУПФУ у Запорізькій області зверталось до підприємств, у яких працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо спірного періоду роботи позивача. При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
За таких обставин, відсутність у трудовій книжці печатки підприємства, не може бути підставою неврахування відповідного періоду роботу для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано не враховано періоду роботи позивача з 13.01.1999 по 31.03.2001 до страхового стажу саме при призначенні пенсії на підставі трудової книжки позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом, визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у перерахунку пенсії з 21.06.2011 із врахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплати позивачу пенсію з 21.06.2011 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд враховує, що зважаючи на предмет позову у цій справі, яким є оскарження відмови у перерахунку пенсії, викладеної у листі від 27.08.2023, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений, тому доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 805,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2011 із врахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплати позивачу пенсію з 21.06.2011 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.01.1999 по 31.03.2001, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.10.2023.
Суддя Л.Я. Максименко