ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/1612/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 батальйону, НОМЕР_4 бригади Територіальної оборони) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката - Немеша Івана Васильовича (представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до Командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 батальйону, НОМЕР_4 бригади Територіальної оборони) (далі - відповідач), в якому просив:
1) наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 29 від 29.01.2023 року за № 29 (далі - Відповідач) призначено головного сержанта ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 70 окремого батальйону, командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 212 окремого батальйону цієї самої бригади ВОС - (надалі - позивач) - визнати протиправним та скасувати;
2) зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 від 29 від 29.01.2023 року за № 29 (далі - відповідач) призначено головного сержанта ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 70 окремого батальйону, командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 212 окремого батальйону цієї самої бригади ВОС - (надалі - позивач) на посаду головного сержанта командира взводу 2 роти 70 батальйону НОМЕР_4 бригади військової частини НОМЕР_2 (а.с.1-5).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29 січня 2023 року за № 29 призначено головного сержанта ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 70 окремого батальйону, командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 окремого батальйону цієї самої бригади ВОС - 100182А. Вважати, що справи та посаду здала « 29» січня 2023 року і вибула до нового місця служби до військової частини НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 . З « 29» січня 2023 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач не погоджується з вищенаведеним наказом, вважає його протиправним, у зв'язку з тим, що при прийнятті наказу щодо її призначення (переміщення) з однієї військової частини до іншої не було враховано того, що позивач має на утриманні маму ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та остання потребує постійного стороннього догляду та нагляду, оскільки має судинну деменцію з вираженим когнітивним зниженням. Також не було враховано того, що чоловік позивача є інвалідом війни ІІ групи та сама позивач є інвалідом ІІІ групи. Відтак оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.18, 19).
У подальшому відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що позивач перебувала у складі військової частини НОМЕР_2 , виконувала бойові завдання, пов'язані з відбиттям військової агресії російської федерації проти України.
На підставі наказу командира 101 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) від 17 січня 2023 року № 1-PC, позивача, відповідно до пункту 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади і призначено командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 окремого батальйону цієї самої бригади, ВОС-100182А. Вищевказаними пунктами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення) передбачено, що переміщення військовослужбовців здійснюється без їхньої згоди, окрім випадків визначених пунктом 112 Положення. При цьому, відповідач у відзиві зазначає, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем не встановлено наявності обставин, наведених у пункті 112 Положення, які виключають можливість переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду без її згоди. Відтак, оспорюваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29 січня 2023 року за № 29 прийнятий відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та переміщення позивача з посади головного сержанта командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 70 окремого батальйону, командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 212 окремого батальйону цієї самої бригади ВОС - 100182А проведено з дотриманням норм законодавства. Тому, вищезазначені обставини та приписи нормативно-правових актів у сукупності свідчать про відповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для його скасування. Враховуючи зазначене вище, відповідач просив відмовити в задоволенні позову (а.с.22-28).
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у складі військової частини НОМЕР_2 , виконувала бойові завдання, пов'язані з відбиттям військової агресії російської федерації проти України.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, на підставі наказу командира НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) від 17 січня 2023 року № 1-PC, ОСОБА_1 , головною сержанта командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил територіальної оборони Збройних Силах України, відповідно до пункту 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади і призначено командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 окремого батальйону цієї самої бригади, ВОС-100182А. Вважати, що справи та посаду здала 29 січня 2023 року і вибула до нового місця служби до військової частини НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 . З 29 січня 2023 року була виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення про що було прийнято наказ № 29 від 29 січня 2023 року (а.с.10).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 року № 2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею першою Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (надалі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» є законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2232-ХІІ порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Розділом IV («Призначення на посади та звільнення з посад») Положення №1153/2008 регламентовані питання призначання на посади, звільнення з посад, а також питання переміщення військовослужбовців по службі в межах однієї військової частини або різних військових частин, у тому числі в умовах особливого періоду та військового стану, граничні строки перебування на посадах, компетенція посадових осіб щодо видання відповідних наказів.
За змістом абз. 2 п.257 Положення №1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Пунктом 112 цього Положення встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що в особливий період для доукомплектування Збройних Сил України при просуванні військовослужбовця по службі на вищу посаду дозволяється недотримуватись рейтингу та строків перебування на попередній посаді.
Пунктом 82 Положення №1153/2008 визначені підстави призначення військовослужбовців на посади: вищі (пп.1), рівнозначні (пп.2), на нижчі (пп.3), а також інші підстави призначення на посади, зокрема, згідно з підпунктом 6 на посади призначаються військовослужбовці у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Пунктом 85 Положення №1153/2008 встановлено, що просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві.
Розділом XIV Положення №1153/2008 визначені особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період.
Тому слід зазначити, що з системного тлумачення зазначених норм права вбачається, що після введення правового режиму воєнного стану військовослужбовці Збройних Сил України можуть бути переведені за рішенням командування та без згоди військовослужбовця, крім випадків, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 81 Положення № 1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Відтак, як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29.01.2023 року № 29 прийнятий відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
При цьому, необхідно зазначити, що твердження відповідача, відносно того, що не встановлено наявності обставин, наведених у пункті 112 Положення № 1153/2008, які виключають можливість переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду без її згоди не відповідає дійсності у зв'язку з наступним.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, мати ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища) - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою похилого віку, потребує стороннього догляду та нагляду, оскільки в неї наявне захворювання - F.01.1 судинна деменція з вираженим когнітивним зниженням. Дані обставини справи підтверджуються Висновком про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та довідкою ЛКК № 680/58 (а.с.13, 14).
Окрім даних обставин, судом також встановлено, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою з інвалідністю 2 групи, як ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни. Дані обставини справи підтверджуються Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_7 від 18 травня 2019 року та посвідченням серії НОМЕР_8 виданого 19 лютого 2020 року (а.с.11, 12).
Суд окремо наголошує, що в ході розгляду даної справи встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи (інвалідність Армії), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_9 (а.с.15).
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини справи, переведення (переміщення) позивача з однієї військової частини до іншої військової частини, з однієї посади на іншу, мало місце здійснюватися за її згоди, оскільки в позивача наявні підстави визначені пунктом 112 Положення № 1153/2008.
Ба більше, суд наголошує на тому, що статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» зокрема встановлено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період (призов на військову службу під час мобілізації) можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Відтак, судом встановлено, та підтверджено матеріалами даної адміністративної справи, що позивач є військовослужбовцем з інвалідністю, а також чоловік позивача є особою з інвалідністю 2 групи, ба більше на утримані позивача перебуває матір - особа похилого віку з наявністю когнітивних порушень, яка потребує постійного догляду.
Отже, переміщення ОСОБА_5 , з посади головного сержанта командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 70 окремого батальйону, командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 212 окремого батальйону цієї самої бригади ВОС - 100182А проведено в супереч норм чинного законодавства України.
Тому, вищезазначені обставини та приписи чинних на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів у сукупності свідчать про не відповідність оскаржуваного наказу вимогам законодавства та наявність підстав для його скасування.
Для належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне поновити ОСОБА_1 на займаній до переведення посаді, а саме: на посаді головного сержанта командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 70 окремого батальйону.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджеио); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, шляхом визнання протиправним та скасування наказу та поновлення позивача на займаній до переведення посаді.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 батальйону, НОМЕР_4 бригади Територіальної оборони) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 29 січня 2023 року за № 29 в частині призначення головного сержанта ОСОБА_1 на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 окремого батальйону цієї самої бригади ВОС - 100182А Військової частини НОМЕР_6 .
3. Поновити головного сержанта ОСОБА_1 на займаній до переведення посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону Військової частини НОМЕР_2 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 батальйону, НОМЕР_4 бригади Територіальної оборони) судові витрати у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
5. У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець