ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/1930/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до загального стажу період роботи з 08.10.1984 року по 10.10.1985 рік у Хмелесовхозі «Іскра»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 30.03.1988 року по 14.11.1989 рік, з 07.09.1990 року по 03.07.1991 рік, 01.09.1991 року по 30.11.1992 рік у Будівельно - монтажному управлінні № 6 Акціонерного Товариства «Київметробуд», відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 11 від 27.08.2021 року, призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 24.10.2022 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відмова у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії по Списку №1 є неправомірною, оскільки позивач має право на пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку, що підтверджується трудової книжкою, військовим квитком, довідкою №11 від 27.08.2021, наказом про результати атестації робочих місць №181/н від 14.09.1994. Наголошує, що невизнання відповідачем періоду роботи з 30.03.1988 по 19.01.1993 через невірне зазначення посилання на підрозділ Постанови КМ СРСР від 26.10.1991 №10 у довідці від 27.09.2022 №11 порушує право позивача на соціальний захист та отримання пенсії, адже це є формальною неточністю. Стверджує, що до Пенсійного органу було надано всі, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, документи.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направлено відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову зазначає, що позивач звернувся до ГУПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності ГУПФУ в Житомирській області розглянуто вказану заяву та з а результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.10.2022. Вказано, що за наявними документами до страхового стажу позивача відповідно до трудової книжки не враховано період роботи з 08.10.1984 по 10.10.1986, оскільки прізвище на першій сторінці не відповідає даним паспорта, до пільгового стажу по Списку №1 не враховано період з 30.03.1988 по 19.01.1993 згідно пільгової довідки від 27.09.2022 №11, оскільки невірно зазначено посилання на підрозділ постанови КМ СРСР від 26.10.1991 №10. Таким чином, підтверджений страховий стаж позивача з урахуванням пільгової роботи за Списком №1 становить 28 років 09 місяців 13 днів, у тому числі пільговий стаж за Списком №1 становить 01 рік 04 місяці 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направлено відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зауважив, що час відпрацьований в умовах, передбачених Списками. обліковується власником або уповноваженим ним органом. Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці. Уточнюючі довідки мають прав видавати винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо підприємство ліквідовано періоди пільгової роботи підтверджуються відповідними комісіями, що створені при головних управлінням ПФУ. Відповідно до п.20 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Зауважив, що до страхового стажу позивача згідно трудової книжки не враховано період роботи з 08.10.1984 по 10.10.1986, оскільки запис здійснено з порушенням норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до пільгового стажу по Списку №1 не враховано період з 30.03.1988 по 19.01.1993 згідно пільгової довідки від 27.09.2022 №11, оскільки невірно зазначено посилання на підрозділ постанови КМ СРСР від 26.10.1991 №10. Тому. ГУПФУ в Житомирській області прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного пільгового та страхового стажу. Дії Управління здійснює в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Представник позивача до суду направив відповідь на відзив, в якій від своєї правової позиції не відступив.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено з матеріалів справи, що 24.10.2022 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) після досягнення 55 років звернувся до ГУПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності ГУПФУ в Житомирській області було розглянуто вказану заяву та за результатами розгляду прийнято рішення від 28.10.2022 №064050003337, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
У вказаному рішенні зазначено: результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 08.10.1984 по 10.10.1986 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 18.10.1984 року, оскільки в трудовій книжці на титульній сторінці зазначене прізвище ОСОБА_2 (рос.мовою), що не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (рос.мовю). що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993. До пільгового стажу по Списку №1 не враховано період з 30.03.1988 по 19.01.1993 відповідно до пільгової довідки від 27.09.2022 №11, оскільки невірно зазначено посилання на підрозділ постанови КМ СРСР від 26.10.1991 №10.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої соціальні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на слідуюче.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).
Законом №1788-XII визначено такі види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 2 Закону № 1788-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІУ за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати; 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За загальним правилом, на час виникнення спірних відносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 27 років.
Крім цього, пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачена статтею 114 Закону №1058-IV.
Так, відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Крім того згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, яки визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивач працював:
з 08.10.1984 (згідно наказу № 90 від 09.10.1984) по 10.10.1985 (згідно наказу № 82 від 10.10.1985) на Хмелесовхозе "Искра"(рос.мовою);
з 12.10.1985 по 29.12.1987 Служба у лавах радянської армії;
з 30.03.1988 (згідно наказу № 136 к від 30.03.1988) по 29.04.1999 (згідно наказу № 147 від 30.04.1999) з повним робочим днем в Будівельно-монтажному управлінні №6 гірноробочим, прохідником, ізолювальником;
з 01.07.2003 (згідно наказу № 5а від 01.07.2003) по 20.08.2004 (згідно наказу № 8к від 20.08.2004);
з 01.07.2005 (згідно наказу № 85/4 від 01.07.2005) по 28.02.2006 (згідно наказу № 120 від 28.02.2006);
з 01.03.2006 (згідно наказу № 6 від 01.03.2006) по 19.10.2006 (згідно наказу № 144 від 19.10.2006);
з 01.11.2006 (згідно наказу № 11 -к від 01.11.2006) по 01.10.2009 (згідно наказу № 10-к від 01.10.2009);
з 02.11.2009 (згідно наказу № 41-к від 02.11.2009) по 04.01.2016 (згідно наказу № 2к від 06.01.2016);
з 18.02.2016 (згідно наказу № 16-к від 18.02.2016) по 19.10.2018 (згідно наказу № 17к від 19.10.2018);
з 01.11.2018 (згідно наказу № 4747 від 08.10.2018) по 26.11.2018 (згідно наказу № 1845 від 26.11.2018);
з 21.03.2019 (згідно наказу № ІБ1 від 21.03.2019) по 01.07.2019 (згідно наказу № ІБ1 від 01.07.2019);
з 15.07.2019 (згідно наказу № 90к від 10.07.2019) по сьогоднішній день.
Вказані записи у трудовій книжці позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ і завірені печаткою роботодавця.
Підставою для відмови у призначення пенсії на пільгових умовах в тому числі стало неврахування періоду з 30.03.1988 по 19.01.1993 до пільгового стажу по Списку №1 згідно пільгової довідки від 27.09.2021 №11, оскільки невірно зазначено посилання на підрозділ постанови КМ СРСР від 26.10.1991 №10.
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 у період з 30.03.1988 по 19.01.1993 працював за професією: "гірноробочий" на підземних роботах з повним робочим днем, "прохідник підземних робіт" з повним робочим днем, "ізолювальник підземних робіт" з повним робочим днем, що передбачені Списком №2.
Слід зазначити, що робота за вказаними професіями у зазначений період підтверджена наявними в матеріалах справи та поданими до пенсійного органу копіями наказів про прийняття, переведення, звільнення, на підставі яких зроблені відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 .
Окрім іншого, відповідно до довідки №11 від 27.08.2021 та довідки №11 від 27.09.2021 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 за період з 30.03.1988 по 19.01.1993 виконував роботи в підземних умовах з повним робочим днем, за професією, посадою гірником підземних робіт, що передбачена Списком №1.
Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року N 10 затверджено Список N 1 розділом І якого передбачено професію гірника підземного підземних робіт , ізолювальника, прохідника, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача відповідно до трудової книжки період роботи з 08.10.1984 по 10.10.1986 з підстав невідповідності прізвища на першій сторінці даним паспорта, суд зазначає.
Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а стосовно аналогічних правовідносин зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Тому, саме по собі невірне зазначення роботодавцем підрозділу постанови КМ СРСР у довідці, недоліки у заповненні трудової книжки, не можуть обмежувати право позивача на пенсію на пільгових умовах, і позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на отримання пільгової пенсії за віком за такі помилки роботодавця.
Крім того, виправлення у трудовій книжці у прізвищі позивача було зроблене та завірене провідним інженером з підготовки кадрів "Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів Дніпровського району" Омельченко Н.П., де на даний час працює позивач.
Щодо відсутності результатів атестації робочих місць, як про це зазначає представник відповідача у відзиві, суд зазначає таке.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.93 № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі Порядок №442) від 01.08.1992 №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду 19.02.2020 року у справі №520/15025/16, зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, відсутність проведення атестації робочого місця позивача не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія наказу №181/н від 14.09.1994 про результати проведення атестації робочих місць Будівельно монтажного управління №6 (в т.ч. гірника підземного).
Таким чином, доводи відповідача, наведені у відзиві не спростовують висновків суду під час розгляду даної справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії.
З огляну на наведені норми чинного законодавства, та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, а тому суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 28.10.2022 №064050003337 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.10.1984 по 10.10.1985 у Хмелесовхозі «Іскра», до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 з 30.03.1988 по 19.01.1993 згідно довідки Будівельно-монтажного управління №6 АТ "Київметробуд" від 27.09.2021 №11 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, з 24.10.2022.
Суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 30.03.1988 року по 14.11.1989 рік, з 07.09.1990 року по 03.07.1991 рік, 01.09.1991 року по 30.11.1992 рік у Будівельно - монтажному управлінні № 6 Акціонерного Товариства «Київметробуд» підлягають частковому задоволенню, оскільки спірним у даному випадку було незарахування до пільгового трудового стажу період з 30.03.1988 по 19.01.1993 відповідно до пільгової довідки Будівельно-монтажного управління №6 АТ "Київметробуд" №11 від 27.09.2021.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.
Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м.Київ 53,04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.10.2022 №064050003337 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.10.1984 по 10.10.1985 у Хмелесовхозі «Іскра», до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 з 30.03.1988 по 19.01.1993 згідно довідки Будівельно-монтажного управління №6 АТ "Київметробуд" від 27.09.2021 №11.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, з 24.10.2022.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа