Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду
25 жовтня 2023 року Справа №200/11972/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при розгляді звіту відповідача про виконання рішень суду в адміністративній справі за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області
про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості з пенсії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення нарахування та виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2019 року по 31 березня 2021 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії в розмірі 176 115 (сто сімдесят шість тисяч сто п'ятнадцять) грн. 78 коп.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року по справі №200/11972/21 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління фонду України в Донецькій області в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по березень 2021 року включно, у розмірі визначеному відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII; зобов'язано Головне управління фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по березень 2021 року включно, у розмірі визначеному відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
28 грудня 2021 року додатковим рішенням у справі №200/11972/21 суд стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (Три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року по справі №200/11972/21 набрало законної сили 02.08.2022 року, виконавчий лист на виконання рішення суду не видано.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №200/11972/21 набрало законної сили 28.07.2022 року, виконавчий лист на виконання додаткового рішення суду видано 27.02.2023 року.
18 квітня 2023 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
19 квітня 2023 року ухвалою суду заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 200/11972/21, попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
19 травня 2023 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду в якому відповідач просив прийняти означений звіт, обґрунтовуючи це тим, що рішенням відповідача № 914190120807 від 11.08.2022 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2019 року, розмір пенсійної виплати збільшився і склав: з 01.09.2019 по 30.04.2020 - 10467,37 грн, з 01.05.2020 по 30.06.2020 - 11532,30 грн, з 01.07.2020 по 30.11.2020 - 11561,90 грн, з 01.12.2020 по 28.02.2021 - 11584,70 грн, з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 13732,38 грн. Розрахунок суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2019 по 31.03.2021 складає 159 641,62 грн, однак доплата за рішенням суду за період з 01.09.2019 по 31.03.2021 в сумі 159 641,62 грн, в силу положень статті 63 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України як єдиного безальтернативного джерела фінансування. У плані доходів і видатків головного управління на 2022 рік, затвердженого головою правління Пенсійного фонду України 19.10.2022 у складі виплат за рахунок коштів Державного бюджету передбачено кошти для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у розмірі 13 154,8 тис грн. У грудні 2022 року кошти використані в повному обсязі та профінансовано виплату заборгованості по рішеннях суду, які набули законної сили у період по 08.07.2020 (лист ПФУ від 28.04.2023 № 2800-030203-8/23592). З метою запиту додаткових фінансових ресурсів на виплату заборгованості нарахованої за рішеннями суду Головним управлінням в межах закріплених повноважень, направлено відповідні звернення до розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України, на підтвердження чого ним надано до суду листи: від 13.09.2022 № 0500-1804-5/54902, від 11.11.2022 № 0500-0404-5/67651, від 29.12.2022 № 0500-0504-5/77353, від 03.04.2023 № 0500-0504- 5/26682, 25.04.2023 № 0500-0504-5/33628. На теперішній час, бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік ще не затверджено.
24 липня 2023 року ухвалою суду встановлено новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 200/11972/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішень в повному обсязі.
25 жовтня 2023 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішень суду у справі № 200/11972/21, в якому відповідач окрім доводів, що заявлялись раніше, зазначив, що у Плані доходів і видатків головного управління на 2023 рік, затвердженому головою правління Пенсійного фонду України 29.06.2023 року у складі виплат за рахунок коштів Державного бюджету передбачено кошти для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у розмірі 7 318,20 тис грн. Водночас, абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку зазначено, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2022 року по справі № 200/11972/21 набрало законної сили 02.08.2022. Станом на теперішній час, Головним управлінням в межах відповідних бюджетних призначень у 2023 році продовжується погашення заборгованості з пенсійних виплат нарахованих за рішенням суду. Так, протягом липня 2023 року вже погашено заборгованість з пенсійних виплат за рішенням суду датою набрання ними законної сили за період з 01 липня 2020 року по 20 вересня 2020 року.
З метою запиту додаткових фінансових ресурсів на виплату заборгованості нарахованої за рішеннями суду Головним управлінням в межах закріплених повноважень, направлено відповідні звернення до розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України (листи: від 13.09.2022 № 0500-1804-5/54902, від 11.11.2022 № 0500-0404-5/67651, від 29.12.2022 № 0500-0504-5/77353, від 03.04.2023 № 0500-0504-5/26682, від 25.04.2023 № 0500-0504-5/33628, від 19.05.2023 № 0500-0502-5/42123, від 07.09.2023 № 0500-0504-5/76287, від 13.10.2023 № 0500-0504-5/87525, від 24.10.2023 № 0500-0501-5/90852).
У відповіді на запити Головного управління Пенсійний фонд України своїми листами (від 20.09.2022 № 2800-030102-9/39398, від 20.01.2023 № 2800-030102-9/3183, від 21.04.2023 № 2800-030102-9/22074, від 24.05.2023 № 2800-030102-9/28357, від 12.06.2023 № 2800-030102- 9/31740, від 05.10.2023 № 2800-030102-9/56031) неодноразово повідомляв, що нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
На підтвердження доводів звіту про виконання судових рішень відповідач надав до суду копії зазначених документів.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що з 01 січня 2013 року механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунку державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства
Відповідно до частини другої 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (Державною казначейською службою України).
Таким чином, всі виконавчі документи, видані за судовими рішеннями про стягнення коштів з державного органу підлягають виконанню Державною казначейською службою України.
Дослідивши доводи звіту відповідача, суд зазначає, що згідно ст. 2 Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Водночас, приписи ст. 3 вказаного Закону покладає обов'язок щодо виконання судових рішень означеної категорії на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Поряд з цим, Конституція України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та КАС України установлюють обов'язковість виконання судових рішень, у тому числі всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.
Одночасно, норми наведених актів законодавства не встановлюють обов'язку позивача щодо вчинення будь-яких додаткових дій щодо спонукання відповідача виконати рішення суду, у тому числі звернення до відповідних органів, уповноважених на примусове виконання рішень судів, це є правом позивача, яке реалізується ним на власних розсуд.
Враховуючи викладене, визначення нормотворцями механізму виконання рішень судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, зокрема, у спосіб визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, не звільняють відповідача від обов'язку виконати рішення суду без застосування заходів примусового виконання, встановлених державою, тобто самостійно, проте в межах своїх повноважень.
Відповідачем доведено, що ним вживалися та продовжують вживатися заходи скеровані на виконання рішення суду, проте вони є безрезультатними через недостатність бюджетного фінансування.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Водночас відсутність відповідного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» № 18357/91, Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) вказано, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) зазначив, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення, затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання основного та додаткового рішень у цій справі має ознаки порушення прав позивача, яке гарантується ст. 6 Конвенції.
Статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;
- накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 382 КАС України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Водночас, підпунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, виплату пенсії на виконання рішення суду здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законом.
З матеріалів адміністративної справи № 200/11972/21 суд встановив, що відповідач в особі начальника Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області вжив конкретні заходи з метою повного виконання рішень суду, проте фактична невиплата заборгованості обумовлена недостатністю бюджетних коштів, що виділяються на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, а також виконанням таких рішень у порядку черговості, що виключає виконання конкретного рішення суду до виконання рішень, які були ухвалені раніше, отже цей процес затягується у часі на невизначений термін.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення штрафу на керівника відповідача є передчасним та жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
До того ж, в ухвалі від 04 липня 2023 року у справі №200/3958/19-а Верховний Суд зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне у прийнятті звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 200/11972/21 відмовити та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині виплати позивачу кошті належних йому на підставі цих судових рішень.
Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 200/11972/21 - відмовити.
Встановити новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 200/11972/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та додаткового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 200/11972/21 в повному обсязі.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко