Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року Справа№200/3948/23
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
21 липня 2023 року засобами поштового зв'язку до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
зобов'язати розпорядника інформації Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи та повідомити до якої дати (день, місяць, рік) Пенсійним фондом України буде перераховано 225 381, 92 грн нарахованих, проте не отриманих коштів пенсійних виплат, успадкованих ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом в реєстрі №3076 виданого 21 грудня 2022 року за реквізитами, наданими разом із заявою від 04 січня 2023 року за №238.
В обґрунтування позову зазначає наступне.
Позивач звернулась у Відділ обслуговування громадян №8 Пенсійного фонду України Святошинського району міста Києва із заявою від 04 січня 2023 року №238 про виплату недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 .
Для уточнення даних (реєстрації заяви, строків виплати) про виплату недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом позивач звернулась до Пенсійного фонду України, звернення №2233/8 від 12 січня 2023 року, вх.№2509/к-2600-23 від 24 січня 2023 року. У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 07 лютого 2023 року за №3584-2509/К-02/8-2600/23 зазначено, що недоотриману пенсію за померлого ОСОБА_2 розраховано та включено до переліку боргів внутрішньо переміщених осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, без зазначення суми та дати виплати недоотриманої пенсії.
Тому, позивач повторно направила до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві звернення від 17 березня 2023 року №8057-5273/К-02/8-2600/23, яке зареєстрована за вх.№5506/К-0500-23, яке було перенаправлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
У відповіді №6403-5506/К-02/8-0500/23 від 14 квітня 2023 року відповідачем було повідомлено наступне. У лютому 2022 року на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В. управлінням надана довідка про суму недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 225 381,92 грн за період з 29 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року. Пенсійні кошти з червня 2016 року до вересня 2021 не нараховувались. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії за цей період не звертався.
Зазначає, що розмір спадщини за законом в частині недоотриманої пенсії померлого батька за період з 29 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року склав 225 381,92 грн, однак відповідачем встановлена інша сума недоотриманої пенсії у розмірі 149 951,16 грн за період 03 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року, яка облікована та включена до Переліку отримувачів пенсії на виконання Порядку від 10 листопада 2021 року №1165.
Вважає, що у відповідях не було надано інформацію, яка б відповідала запитуваній. Зазначене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вказала, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №2а-15055/12/2670).
У строк встановлений судом, відповідачем надано відзив на позов ОСОБА_1 , у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
Виплата пенсії проведена по 31.05.2016. З 01.06.2016 виплата пенсії ОСОБА_2 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався. Пенсійна справа знята з обліку з 01.10.2021 у зв'язку зі смертю пенсіонера 28.09.2021.
Для надання відповіді на лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О. В., Головним управлінням проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону № 1058 та в лютому 2022 року надіслана довідка Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 225381,92 грн за період з 29.12.2018 по 30.09.2021.
За даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» 04.01.2023 із заявою № 238 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 . За результатом розгляду наданих документів проведено нарахування недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 у розмірі 149951,16 грн за період з 03.01.2020 по 30.09.2021 з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058.
Нараховані Головним управлінням суми недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 включені до переліку отримувачів станом на 1 січня 2024 року. Виплата коштів буде проводитись після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку 22-1.
Повідомили, що пенсія за період з 01.06.2016 по 02.01.2020 за життя ОСОБА_2 не нараховувалась. До відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області адвокатські запити в інтересах ОСОБА_1 щодо надання інформації стосовно сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не надходили. З урахуванням викладеного вважають, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Ухвалою суду від 27 липня 2023 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання позовної заяви: із зазначенням поштового індексу місця реєстрації та проживання позивача, договору про надання правової допомоги адвокатом Майнард Н.О. - ОСОБА_1., додатків до позову, засвідчених відповідно до приписів статті 94 КАС України, доказів сплати судового збору за подання даної позовної заяви у розмірі 1073,60 грн.
10 серпня 2023 року засобами поштового зв'язку представник позивача надала до суду: копію позовної заяви із зазначенням поштового індексу місця реєстрації та проживання позивача; договору про надання правової допомоги адвокатом Майнард Н.О. - ОСОБА_1.; додатків до позову, засвідчених відповідно до приписів статті 94 КАС України; доказів сплати судового збору за подання даної позовної заяви у розмірі 1073,60 грн.
Отже, вимоги ухвали суду від 27 липня 2023 року були виконані позивачем.
Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/3948/23
25 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позов.
У період з 16 жовтня 2023 року по 20 жовтня 2023 року суддя Зеленов А.С. брав участь в онлайн підготовці суддів окружних адміністративних судів з метою підвищення рівня кваліфікації, який проводила Національна школа суддів України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2022 року, яке видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В., зареєстровано у реєстрі за №3076, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка - ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається, зокрема, з недоотриманої пенсії в сумі 225 381, 92 грн, що належала померлому згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 лютого 2022 року №0500-1520-8/26170.
Позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо реєстрації та розгляду її заяви про недоотриману пенсію її померлого батька за спадщиною, у якій вказала, що орієнтовно 03 січня 2023 року вона подавала заяву та документи щодо недоотриманої пенсії батька у Відділ обслуговування громадян №8 ПФУ Святошинського району міста Києва. Просила Пенсійний орган повідомити: 1) дату та вхідний реєстраційний номер заяви, 2) стан розгляду заяви, 3)строки отримання недоотриманої пенсії.
Управлінням обслуговування громадян ГУ ПФУ в м. Києві на електронне звернення позивача, яке зареєстровано за вх.2233/8 від 12 січня 2023 року, звернення, яке надійшло до Головного управління поштою, та зареєстровано за вх.№2509/К-2600-23 від 24 січня 2023 року повідомило наступне. Згідно заяви від 04 січня 2023 року №238 недоотриману пенсію за померлого ОСОБА_2 розраховано та включено до переліку боргів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165.
16 лютого 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із запитом на отримання довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 з січня 2017 року до моменту його смерті.
Листом від 06 березня 2023 року №2600/0503-8/39444 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надіслало за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області запит позивача стосовно наявності та розміру сум недоотриманої пенсії, що була нарахована ОСОБА_2 .
14 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на звернення позивача, яке надійшло з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 31.05.2016.
У лютому 2022 року на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О. В. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області надана довідка про суму недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 225381,92 грн. за період з 29.12.2018 по 30.09.2021.
За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався. Пенсійні кошти з червня 2016 до вересня 2021 не нараховувались.
04.01.2023 Ви звернулись із заявою № 238 щодо виплати недоотриманої пенсії за ОСОБА_2 відповідно до статті 52 Закону України №1058. Головним управлінням проведено розрахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058. Сума недоотриманої пенсії в розмірі 149951,16 грн. за період з 03.01.2020 по 30.09.2021 облікована в Головному управлінні та включена до Переліку отримувачів пенсій на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Представник позивача - адвокат Майнард Наталія Олександрівна звернулась із адвокатським запитом (№16/04 від 17 січня 2023 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила надати наступну інформацію:
1) Провести на надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи;
2) Повідомити до якої дати (день, місяць, рік) Пенсійним фондом України буде перераховано 225 381,92 грн нарахованих, проте не отриманих коштів пенсійних виплат, успадкованих ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 грудня 2022 року за реквізитами, наданим разом із заявою від 04 січня 2023 року №238.
05 травня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надана наступна інформація на адвокатський запит по гр. ОСОБА_1 , у якому зазначено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні з дислокацією у м. Маріуполі та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 31.05.2016.
За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався, пенсійні кошти за період з червня 2016 року по вересень 2021 року не нараховувались.
31.01.2022 до Головного управління надійшов запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В. про надявність недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 .
Недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 була розрахована відповідно до вимог статті 46 Закону №1058 за період з 29.12.2018 по 30.09.2021 та склала 225 381,92 грн, про що нотаріусу надано відповідь листом від 09.02.2022 за №0500-1520-8/26170.
У відповіді було зазначено що сума недоотриманої пенсії може бути зменшена у зв'язку з датою звернення спадкоємця до управління Пенсійного фонду відповідно до статті 46 Закону №1058.
04.01.2023 ОСОБА_1 надала до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 відповідно до статті 52 Закону №1058.
Недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 була розрахована відповідно до статті 46 Закону №1058 за період з 03.01.2020 по 30.09.2021 та склала 149 951,16 грн.
Недоотримана пенсія померлого облікована Головним управлінням та буде виплачуватись відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність дій суб'єкта владних повноважень, його рішень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності, а також рішень покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень, зокрема, не може посилатися на ті докази, які не були покладені би в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було обґрунтовано вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховуючи обставини справи? також оцінюючи наявні докази, що містяться у її матеріалах, суд виходив з наступного.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV у редакції на момент спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виплата недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера врегульована статтею 52 зазначеного вище Закону.
Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Позивач є донькою та спадкоємцем за законом батька ОСОБА_2 .
Аналізуючи норми Закону №1058, суд приходить до висновку, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач як спадкоємець має право на отримання відповідної суми.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначається про порушення її права на доступ до інформації, оскільки у відповіді на адвокатський запит не було надано інформацію, яка б відповідала запитуваній, тому просить суд: зобов'язати розпорядника інформації Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи та повідомити до якої дати (день, місяць, рік) Пенсійним фондом України буде перераховано 225 381, 92 грн нарахованих, проте не отриманих коштів пенсійних виплат, успадкованих ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом в реєстрі №3076 виданого 21 грудня 2022 року за реквізитами, наданими разом із заявою від 04 січня 2023 року за №238.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (у редакції станом на час складання адвокатського запиту), визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Видами адвокатської діяльності, зокрема, є складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (пункт 2,6 частини 1 статті 19 Закону).
Приписами ст.20 вказаного Закону визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з ч.1 ст.24 цього Закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Абзацом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Частиною 3 ст.24 наведеного Закону встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Судом встановлено, що представником позивача - адвокатом Майнард Наталією Олександрівною було подано адвокатський запит (№16/04 від 17 січня 2023 року) в інтересах позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила надати наступну інформацію:
1) Провести на надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи;
2) Повідомити до якої дати (день, місяць, рік) Пенсійним фондом України буде перераховано 225 381,92 грн нарахованих, проте не отриманих коштів пенсійних виплат, успадкованих ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 грудня 2022 року за реквізитами, наданим разом із заявою від 04 січня 2023 року №238.
До адвокатського запиту було додано: ордер адвоката, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, свідоцтво про право на спадщину за законом, згода на обробку персональних даних ОСОБА_1 , банківські реквізити для виплати успадкованих платежів, відповідь №6403-5506/К-02/8-0500/23 від 14.04.23.
05 травня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надана наступна інформація на адвокатський запит по гр. ОСОБА_1 , у якому зазначено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні з дислокацією у м. Маріуполі та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 31.05.2016.
За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався, пенсійні кошти за період з червня 2016 року по вересень 2021 року не нараховувались.
31.01.2022 до Головного управління надійшов запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В. про надявність недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 .
Недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 була розрахована відповідно до вимог статті 46 Закону №1058 за період з 29.12.2018 по 30.09.2021 та склала 225 381,92 грн, про що нотаріусу надано відповідь листом від 09.02.2022 за №0500-1520-8/26170.
У відповіді було зазначено що сума недоотриманої пенсії може бути зменшена у зв'язку з датою звернення спадкоємця до управління Пенсійного фонду відповідно до статті 46 Закону №1058.
04.01.2023 ОСОБА_1 надала до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 відповідно до статті 52 Закону №1058.
Недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 була розрахована відповідно до статті 46 Закону №1058 за період з 03.01.2020 по 30.09.2021 та склала 149 951,16 грн.
Недоотримана пенсія померлого облікована Головним управлінням та буде виплачуватись відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд зобов'язати розпорядника інформації Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи та повідомити до якої дати (день, місяць, рік) Пенсійним фондом України буде перераховано 225 381, 92 грн нарахованих, проте не отриманих коштів пенсійних виплат, успадкованих ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом в реєстрі №3076 виданого 21 грудня 2022 року за реквізитами, наданими разом із заявою від 04 січня 2023 року за №238.
Дослідивши зміст позовних вимог та поставлені питання в адвокатському запиті щодо позивачки, суд приходить до висновку, що вони стосуються безпосередньо діяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки саме на його обліку перебував ОСОБА_2 та саме цим органом померлому батьку позивача здійснювалось нарахування та виплата пенсії.
Водночас, відповідачем не надано інформацію на адвокатський запит щодо позивачки у відповідності до прохальної частини цього запиту, а саме щодо першого питання (надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи).
Надана у відзиві на позов інформація щодо нарахованої та виплаченої пенсії померлого батька позивачки за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2021 року не може розцінюватись судом як обґрунтована та вчасно надана відповідь по першому питанню, яке викладено в адвокатському запиті представника позивача (№16/04 від 17 січня 2023 року) щодо надання письмового помічного розрахунку недоотриманої пенсії померлого батька, оскільки така інформація не викладена у самій відповіді пенсійного органу на адвокатський запит представника позивача від 05 травня 2023 року та надана вже при розгляді даної справи.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що сутність порушеного питання (надання письмового помісячного розрахунку недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи), у адвокатському запиті є конкретною та зрозумілою, тому відповідач, як орган державної влади, на який покладено відповідну функцію щодо здійснення пенсійного забезпечення, та достеменно володіючи відповідною інформацію, був зобов'язаний повідомити таку інформацію.
Щодо другого питання, викладеного та запитуваного в адвокатському запиті представника позивача (№16/04 від 17 січня 2023 року), а саме : повідомити до якої дати (день, місяць, рік) Пенсійним фондом України буде перераховано 225 381,92 грн нарахованих, проте не отриманих коштів пенсійних виплат, успадкованих ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 грудня 2022 року за реквізитами, наданим разом із заявою від 04 січня 2023 року №238.
З цього приводу, у відповіді відповідача від 05 травня 2023 року на адвокатський запит представника позивача зазначено, що недоотримана пенсія померлого облікована Головним управлінням та буде виплачуватись відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Тобто, по суті, друге питання, яке викладено в адвокатському запиті представника позивача (№16/04 від 17 січня 2023 року) розглянуто пенсійним органом та зазначено, що виплата недоотриманої пенсії померлого батька буде виплачуватись відповідно до Порядку №1165, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року.
При цьому, слід звернути увагу позивача на наступне.
Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України, сума заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Змість вказаних норм узгоджується із статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Недоотримана пенсія за життя померлого батька позивача ОСОБА_2 увійшла до складу спадщини після його смерті, у зв'язку із чим позивач у порядку спадкування набула право власності на грошові кошти у розмірі 225 381,92 грн.
Таким чином, захист права власності на спадкове майно у вигляді пенсійних виплат, які не були виплачені за життя спадкодавцеві є цивільно - правовими правовідносинами.
Доводи відповідача щодо не надходження Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області адвокатських запитів в інтересах позивача щодо надання інформації стосовно сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема, відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05 травня 2023 року на адвокатський запит по гр. ОСОБА_1 .
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту права позивача та:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не надання повної відповіді на адвокатський запит представника позивача - адвоката Майнард Наталії Олександрівни №16/04 від 17 січня 2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути адвокатський запит представника позивача - адвоката Майнард Наталії Олександрівни №16/04 від 17 січня 2023 року та надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи ,з урахуванням висновків суду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються:
1) дата і місце його ухвалення;
2) найменування суду;
3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
5) номер справи;
6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;
7) вимоги позивача;
8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються:
1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;
2) заяви, клопотання учасників справи;
3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 03 серпня 2023 року.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 536,80 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не надання повної відповіді на адвокатський запит представника позивача - адвоката Майнард Наталії Олександрівни №16/04 від 17 січня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути адвокатський запит представника позивача - адвоката Майнард Наталії Олександрівни №16/04 від 17 січня 2023 року та надати письмовий помісячний розрахунок недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 червня 2016 року по день смерті застрахованої особи ,з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 23 жовтня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя А.С. Зеленов