Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року Справа№200/4968/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
8 вересня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що поданий адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем, з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову Вільнянського відділення № 23021/418969/5039/41 від 30.09.2022 “Про затримання щомісячної страхової виплати” ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 з 01 вересня 2022 року.
- зобов'язати відповідача відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 вересня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка отримує страхові виплати та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача, як отримувач щомісячних страхових виплат. Проте, з 1 вересня 2022 року відповідач припинив виплату щомісячних страхових виплат, без повідомлення причин. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними та такими, що порушують вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, у зв'язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
11 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що позивач знаходився на обліку у Вільнянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа з Донецької області з приводу зареєстрованого страхового випадку за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 припинено Вільнянським відділенням з 1 вересня 2022 року на підставі постанови № 23021/418969/5039/41 від 30 вересня 2022 року “Про затримання щомісячної страхової виплати” відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” з причини невідомого місця мешкання. Відповідач вказав, що оскільки позивач особисто не звертався із заявою про поновлення виплат та не надав необхідні документи, підстави для поновлення виплат наразі відсутні.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), клопотання про поновлення строку звернення до суду вирішити під час розгляду справи, витребувано у відповідача докази по справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ID-паспорта № НОМЕР_2 від 14 серпня 2020 року та витягом до нього.
28 серпня 2020 року позивачу видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2323-495 від 26 листопада 2014 року, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою Міністерства охорони здоров'я України серії ДОН-04 № 052892 ОСОБА_1 встановлено 20% втрати працездатності безстроково.
Потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку в Фонді соціального страхування України з 10 липня 2006 року, має зареєстрований випадок трудове каліцтво, що стався 22 квітня 1979 року, що вбачається з постанови Вільнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 30 вересня 2022 року №23021/418969/5039/41.
Згідно з вказаною вище постановою позивачу затримано щомісячну страхову виплату з 1 вересня 2022 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону №1105-ХІV (невідоме місце мешкання).
На звернення адвоката позивача, відповідач листом від 7 вересня 2023 року повідомив, що нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 припинено Вільнянським відділенням з 1 вересня 2022 року на підставі постанови № 23021/418969/5039/41 від 30 вересня 2022 року “Про затримання щомісячної страхової виплати” відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”(в редакції, чинній до 1 січня 2023 року) з причини невідомого місця мешкання.
Не погодившись з припиненням страхових виплат, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з посиланням на неотримання постанови про припинення страхових виплат на воєнний стан в Україні.
Розглянувши зазначене клопотання слід зазначити, що частина 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 122 КАС України становить шість місяців, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 122 КАС України).
Відповідно до статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду.
Спірним питанням даної справи є правомірність припинення страхових виплат.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1105-XIV).
Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України “Про оплату праці” (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Так, позивачеві припинено страхові виплати на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з причини невідомого місця мешкання.
Разом з тим, вичерпний перелік, визначений ст. 46 Закону № 1105-ХIV не містить таких підстав для припинення страхових виплат.
Відповідно до пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Разом з тим частиною 1 статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
Стаття 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").
У рішенні від 8 липня 2004 року Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково, що відповідачем не заперечується. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави припинення (затримання) та невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності звернення позивача щодо поновлення страхових виплат, суд зазначає наступне.
Так, постановою КМУ від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з 3 тимчасовою втратою працездатності і загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 2 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року. На даний час заходи по вищезазначеній постанові виконано у повному обсязі.
З січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.
При ухваленні рішення у справі, суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3535/16-ц, в якій Суд дійшов висновку, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до органу про продовження соціальних виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволені позову.
Відповідно до ч.1 і ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що постанова про затримання (припинення) належних позивачу страхових виплат, є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.
На підставі зазначеного, суд приходить висновку про те, що відповідач, не виплативши страхові виплати позивачу з дня припинення таких виплат діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправною та скасування постанови від 30 вересня 2022 року №23021/418969/5039/41 про затримання щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату страхових виплат позивачеві, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 вересня 2022 року.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією від 25 вересня 2023 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Вільнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 30 вересня 2022 року №23021/418969/5039/41 про затримання щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 1 вересня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: пр. Соборний, б. 158-Б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20490012) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) страхових виплат, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 вересня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: пр. Соборний, б. 158-Б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв