ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
24 жовтня 2023 року Справа 160/25561/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у письмову провадженні у місті Дніпрі клопотання Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про витребування доказів у справі №160/25561/23 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
04 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій просить суд:
- cтягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №1,2 за квітень 2023 року в розмірі 450714,51 грн (Список №1 - 303030,61 грн, Список №2 - 147683,90 грн) на р/р НОМЕР_1 ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 305482, ЄДРПОУ 21910427.
Позовна заява обґрунтована наявністю заборгованості відповідача перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/25561/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25561/23 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
20 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про витребування доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». В обґрунтування клопотання зазначає, що на підставі наданих позивачем доказів не можливо належним чином підтвердити обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим просить витребувати у позивача: 1) оригінали та засвідчені належним чином копії пенсійних справ та довідок про підтвердження пільгового стажу, 2) докази понесення позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (виписки з банківських рахунків), 3) докази направлення та врученню відповідачу розрахунків, електронні версії таких розрахунків для звірки переліку пенсіонерів, 4) електронні версії розрахунків; 5) докази наявності боргу у відповідача.
Дослідивши матеріали справи, при вирішенні заявленого клопотання суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.2-4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.1-2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до п. 1-4 ч.2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Щодо витребування судом копій пенсійних справ та довідок про підтвердження пільгового стажу суд зазначає наступне.
Відповідач обґрунтував необхідність витребування цих доказів твердженням про те, що тільки за матеріалами пенсійної справи можливо підтвердити наявність пільгового стажу на роботах за Списками №1 та №2. Водночас, відповідач був роботодавцем відповідних пенсіонерів та з необхідністю є обізнаним про обсяг їх пільгового стажу, при цьому саме відповідач є суб'єктом видачі довідок про підтвердження пільгового стажу.
Окрім цього, відповідач жодним чином не конкретизував за якими пенсіонерами ним визнається наявність пільгового стажу, а щодо яких заперечується, в якому обсязі існує таке заперечення (не вказав конкретних пенсіонерів та конкретний розмір пільгового стажу, який ним оспорюється, не довів, що відсутність оспорюваного стажу зумовлює неможливість виплату пільгової пенсії) однак при заявлені клопотання про витребування доказів з цих підстав саме на відповідачі лежить обов'язок довести наявність неточностей у розрахунках витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, наданих позивачем.
Твердження відповідача про необхідність перевірки факту роботи отримувача пенсії на підприємстві, їх страховий стаж та посаду є необґрунтованим, оскільки такі особи працювали у відповідача, в зв'язку з чим відповідна інформація у нього наявна. При цьому жодного конкретного посилання на зазначення у розрахунках позивача пенсіонерів, які у відповідача не працювали, останнім не надано.
Щодо витребування судом доказів понесення позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсій суд зазначає наступне.
Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.01.2023 року по справі № 826/8883/17, від 26.10.2022 року по справі №812/1231/17.
Єдиним документом, на підставі якого відповідач має нести обов'язок згідно з чинним законодавством по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, є розрахунок відповідного органу Пенсійного фонду України, яким виплачено відповідні кошти пенсіонерам.
Відповідні розрахунки наявні в матеріалах справи, відповідачем жодних конкретних зауважень до змісту таких розрахунків не висловлено.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно, в матеріалах справи вже містяться докази на підтвердження витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій. Відповідач не висловив жодного змістовного аргументу, який би дозволяв прийти до висновку про існування обґрунтованого сумніву в обґрунтованості та достовірності наданих позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в т.ч. не надав жодних доказів на підтвердження існування випадків невиплати пенсії, яка була б вказана у розрахунках позивача.
Щодо посилання відповідача на неможливість визначення частки відповідача у сумі фактичних витрат суд зазначає, що згідно наданих розрахунків частка відповідача в обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо абсолютної більшості пенсіонерів складає 100%, в той час як відповідачем не наведено жодного конкретного посилання на зазначення у відповідних розрахунках помилкової інформації про частку позивача у відповідних витратах.
Щодо витребування доказів направлення та врученню відповідачу розрахунків суд зазначає наступне.
До позовної заяви були долучені копії супровідних листів та розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з відміткою про отримання представником відповідача. При цьому, відповідач є учасником процедури направлення та вручення розрахунків витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в зв'язку з чим має можливість однозначно та конкретно стверджувати який конкретно розрахунок з тих, що долучені до позовної заяви, йому не надано, а також має реальну та достатню можливість самостійно співставити направлені йому позивачем розрахунки із розрахунками, що були надані до суду. Проте, відповідач не навів жодного конкретного посилання на неотримання ним відповідних розрахунків або на суперечність між направленими йому та поданими до суду розрахунками.
Щодо витребування електронних версій розрахунків.
Відповідач не обґрунтував неможливості використання наявних розрахунків у паперовій формі та проведення звірки переліку пенсіонерів з персональною базою відповідача з використанням наявних розрахунків.
Щодо витребування доказів наявності боргу у відповідача суд зазначає наступне.
Відповідач є учасником правовідносин щодо відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, в зв'язку з чим має можливість самостійно співставити заявлені до відшкодування розміри у розрахунках із фактично сплаченими самим відповідачем розмірами сум у відповідні періоди. Проте, відповідач не навів жодного конкретного посилання на невизнання позивачем платежів відповідача по відшкодуванню зазначених витрат, в свою чергу має можливість самостійно надати докази погашення заявлених до відшкодування сум, що за змістом і є доказом наявності/відсутності боргу у відповідача.
Окрім цього, відповідачем в порушення п. 4 ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України не вказано заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи предмет доказування у справі суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, в зв'язку з чим у його задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-80, 94, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про витребування доказів у справі №160/25561/23 - відмовити
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Боженко