ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року Справа № 160/15504/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Державної судової адміністрації України (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, з урахуванням зміни предмету позову, прийнятого ухвалою від 26.09.2023:
- визнати протиправними дії ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні;
- зобов'язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні;
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень, травень та червень 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;
- зобов'язати відповідачів провести такі нарахування і виплату судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 становить 2684 грн за квітень, травень та червень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працює на посаді судді Покровського районного суду Дніпропетровської області. При цьому, суддівська винагорода нарахована та виплачена відповідачем за квітень, травень та червень 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022 року, в розмірі 2102 грн. Водночас, позивач посилається на те, що відповідно до приписів Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2023 рік у розмірі 2684 грн,
Тому, позивач стверджує, що розмір виплаченої йому винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призвело до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення його прав та гарантій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначено на 10 серпня 2023 року о 09:45 год у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зал №4.
Запропоновано відповідачам у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, наступні документи:
- інформацію про те, чи передбачав затверджений на 2023 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області кошторис видатків та щомісячний розпис видатків, обсяг фінансування витрат на виплату суддівської винагороди достатньо коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2023 (2684 грн) (тобто, чи виділено головним розпорядником (Державною судовою адміністрацією України) Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області достатньо коштів для обчислення та виплати у період з квітня по червень 2023 року суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн);
- інформацію у формі пояснень та її документальне підтвердження про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень, травень та червень 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2023 (2684 грн) за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в затвердженому на 2023 рік кошторисі та щомісячному розписі видатків.
Представником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Законом № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, представник відповідача вказує, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Таким чином, нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ (далі - Закон №2710-ІХ). Так, статтею 7 Закону №2710-ІХ установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць 2589 грн. Відтак, представник відповідача звертає увагу на те, що оскільки стаття 7 Закону №2710-ІХ містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн, то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми статті 7 Закону №2710-ІХ, якою установлено, що у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2684 грн. Таким чином, за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, територіальне управління не вправі було застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб, навіть якщо розмір прожиткового мінімуму в загальній нормі більший за розмір прожиткового мінімуму в спеціальній нормі. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи просив проводити за відсутності представника ТУ ДСА в Дніпропетровській області з огляду на велике навантаження.
До позову на виконання ухвали суду долучив кошторис на 2023 рік, план асигнувань на 2023 рік та довідку про зміну до кошторису на 2023 рік від 01.03.2023, 06.04.2023.
Державна судова адміністрація України 26.07.2023 надала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що згідно з пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різните інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні. Так, з прийняттям Закону № 2710-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. ДСА України та Територіальне управління, як органи державної влади діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим, суд не врахував, що. причина обрання відповідачем саме цього розміру прожиткового мінімуму, є не самовільні дії, а пряма вказівка Закону. Отже, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону 2710-ІХ, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці у розмірі 2102 гривні, а у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Позивачем 27.07.2023 подано до суду заяву про зміну предмета позову просив вважати позовні вимоги викладені наступним чином:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області та Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України провести виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму суддівської винагороди за період з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року включно в сумі 78570 грн;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області та Державну судову адміністрацію України як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про. виконання судового рішення.
Також подано до суду заяву, в якій він просив розглянути справу без його участі у зв'язку із зайнятістю та віддаленістю місця роботи.
Так, 10.08.2023 сторони у судове засідання не з'явились.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 відкладено розгляд справи № 160/15504/21 та повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 05.09.2023 о 09:45 год у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зал №4. Запропоновано відповідачам надати суду пояснення щодо свого ставлення до заяви позивача про зміну позовних вимог.
01.09.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій вона, крім викладеного в позовній заяві, зазначає, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України (яка залучена до цієї справи в якості відповідача), яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Посилаючись на практику Верховного Суду у постанові від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, позивач просить:
- визнати протиправними дії ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні;
- зобов'язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні;
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень, травень та червень 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;
- зобов'язати відповідачів провести такі нарахування і виплату судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 становить 2684 грн за квітень, травень та червень 2023 року.
Крім того, позивачем 01.09.2023 подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 05.09.2023 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 продовжено підготовче провадження у справі. Відкладено розгляд справи № 160/15504/23 та повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 26.09.2023 о 10:00 год у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м.Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зал №4. Запропоновано відповідачам надати суду пояснення щодо свого ставлення до заяви позивача про зміну позовних вимог.
У судове засідання 26.09.2023 учасники справи не з'явились, крім ДСА України, сторони просили розглянути справи без їх участі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову - задоволено. Постановлено розглядати адміністративну справу з урахуванням уточненого предмета позову. Закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/15504/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2023 року о 09:45 год у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала №4.
Позивач та відповідач-1 у поданих заявах по суті справи розгляд справи просили здійснювати за їх відсутності.
Від Державної судової адміністрації заяв про розгляд справи за їх відсутністю не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.
Представник відповідача-2, якого було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав. Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне визнати неповажними причини неявки у судове засідання відповідача-2.
Згідно вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» № 674/2008 від 17.09.2019 ОСОБА_2 , призначено на посаду судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська.
Указом Президента України «Про призначення суддів» № 674/2008 від 25.07.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 326/VІІ від 06.06.2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Згідно Наказу голови Покровського районного суду Дніпропетровської області № 2-к від 05.07.2013 повноваження судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 вважаються продовженими на термін передбачений п. 2 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
Згідно Наказу голови Покровського районного суду Дніпропетровської області №1-к/тр від 08.01.2020 встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 в розмірі 50% посадового окладу.
За період з квітня 2023 року по червень 2023 року відповідач-1 нараховував позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року, у розмірі 2 102,00 гривні.
При цьому, як стверджує позивач, відповідач-1 повинен був нарахувати та виплатити суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році, встановленого на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
На підставі пункту 2 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні;
працездатних осіб - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме, Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 року № 11-р/2018.
При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Разом з тим, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів, зокрема, для працездатних осіб в розмірі 2684 грн, є також вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Відповідачем у спірному періоді для розрахунку базового розміру посадового окладу позивача застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
При цьому, суд зауважує, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично містить змінену складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена у спірному періоді, на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому, позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684 грн.
Застосовуючи практику Верховного Суду щодо аналогічних правовідносинах, суд зазначає, що у постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, дійшов таких висновків: «виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.
Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)».
У цьому зв'язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Суд Касаційної інстанції зазначив, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками".
З метою врахування правових висновків Верховного Суду при вирішенні даного спору, та задля повного, об'єктивного та всебічного розгляду даної справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області інформацію та докази, на підтвердження наданої інформації.
З урахуванням наданих відповідачем-1 кошторису та плану асигнувань на 2023 рік, а також викладеній у відзиві відповідачем-2 позиції щодо необхідності виплати суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2023 року у розмірі 2102 грн, територіальне управління як розпорядник коштів нижчого рівня здійснено виплату суддівської винагороди із застосуванням норм ст. 7 Законів №2710-ІХ в рамках виділених йому бюджетних асигнувань.
Отже, враховуючи надану відповідачем-1 інформацію, а також те, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, суд дійшов висновку, що спір у даній справі безпосередньо пов'язаний із діяльністю ДСА України, а ДСА України є особою, яка має відповідати за цим позовом.
З урахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/20.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд наголошує, що порушення прав позивача відповідачем-2 виразилось у бездіяльності щодо незабезпечення відповідача-1 в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди, а тому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі в бюджетних асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні, зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі в бюджетних асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023, в розмірі 2684 гривні, визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень, травень та червень 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування і виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 становить 2684 грн за квітень, травень та червень 2023 року.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положень ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі в бюджетних асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) в повному обсязі в бюджетних асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за квітень, травень та червень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023, в розмірі 2684 гривні.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень, травень та червень 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) провести нарахування і виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 становить 2684 грн, за квітень, травень та червень 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 24.10.2023.
Суддя Н.Є. Калугіна