ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
19 жовтня 2023 року Справа № 160/21491/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Рогава Р.Д., представника відповідача-1, 2 - Тарасюка О.Л., представника відповідача-3 - Московської О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю культурний центр «АССОЛЬ» до Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю культурний центр «АССОЛЬ» до Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради та Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради протиправною;
- зобов'язати Кам'янську міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю Культурний центр «АССОЛЬ» у користування земельну ділянку комунальної власності на умовах оренди, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Квітів, 9, кадастровий номер 1210400000:01:019:0195, площею 0,1288 га, для розміщення будівлі клубу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
30.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
04.09.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Кам'янської міської ради про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - задоволено, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
27.09.2023 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача просив оголосити перерву для коригування уточненого позову, у зв'язку з чим питання щодо прийняття до розгляду уточненого позову вирішено розглянути у наступному судовому засіданні та оголошено перерву у підготовчому провадженні.
19.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернуто позивачу заяви про уточнення позову.
У підготовчому судовому засіданні судом поставлено на розгляд питання про закриття провадження у справі.
Представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі та вказав, що дана справа підсудна саме адміністративному суду.
Представники відповідачів не заперечували щодо закриття провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи сторін наведені у клопотаннях, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статі 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із бездіяльністю відповідачів щодо ненадання у користування земельну ділянку комунальної власності на умовах оренди, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Квітів, 9, кадастровий номер 1210400000:01:019:0195, площею 0,1288 га, для розміщення будівлі клубу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та просить зобов'язати Кам'янську міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю Культурний центр «АССОЛЬ» у користування земельну ділянку комунальної власності на умовах оренди, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Квітів, 9, кадастровий номер 1210400000:01:019:0195, площею 0,1288 га, для розміщення будівлі клубу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Тобто, спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача з відмовою надати у користування земельну ділянку та укласти договір оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України, одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Пунктами "а", "б" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Тобто, реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
За змістом зазначених вище норм чинного законодавства, рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
В той же час, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підсудні господарським судам з урахуванням відповідності суб'єктного складу сторін таких правовідносин.
Відповідач у правовідносинах у даній справі виступає власником земельної ділянки (органом, уповноваженим управляти майном, яке перебуває у власності територіальної громади), що лежить поза межами публічно-правових відносин.
За приписами п.п.1, 6, 10 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Тобто, позовні вимоги позивача слід розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 904/9302/17 (провадження 12-211гс18), постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 816/389/15-а, а також від 5 червня 2019 року у справі № 367/5344/17.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.05.2018 року у справі №911/4144/16 вказує на те, що спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria) від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у адміністративній справі №160/21491/23 підлягає закриттю, оскільки спір належить розглядати відповідному місцевому господарському суду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 238, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження в адміністративній справі №160/21491/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю культурний центр «АССОЛЬ» до Кам'янської міської ради, Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Управління містобудування та архітектури Кам'янської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 24.10.2023 року.
Суддя М.В. Дєєв