Дата документу 25.10.2023Справа № 554/10026/23
Провадження № 1-кс/554/13331/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 , в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного ре єстру досудових розслідувань за № 62023170010000265 від 07.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, кулеметника 2 відділення 3 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні “солдат”, раніше не судимого-
встановила:
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 66 (по стройовій частині) від 17.03.2022, ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ та на всі види забезпечення.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 21 (по стройовій частині) від 17.01.2023, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника 2 відділення 3 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові,
сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
21.04.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №259/2022 до 25.05.2022 року.
22.05.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/22 на 90 діб.
15.08.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб до 21.11.2022 року.
18.11.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.11.2022 № 757/2022 на 90 діб.
07.02.2023 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023 на 90 діб.
02.05.2023 Верховна Рада прийняла Закон України “Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 01.05.2023 №254/2023 на 90 діб
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді кулеметника 2 відділення 3 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ, реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об'єктивних та поважних підстав для самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 20 травня 2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГУ, яка дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину НОМЕР_1 НГУ або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
24 жовтня 2023 року солдата ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 20 травня 2023 року солдат ОСОБА_5 умисно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГУ без поважних причин в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 24 жовтня 2023 року.
24.10.2023 року солдата ОСОБА_5 на підставі ст. 208 КПК України о
12 год 30 хв затримано на підставі ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У ході досудового розслідування встановленні наступні анкетні дані підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської області, громадянин України, з неповною загальною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, кулеметник 2 відділення 3 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні “солдат”, раніше не судимий.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 62023170010000265 від 07.07.2023 внесені до ЄРДР за фактом самовільного залишення військової частини без поважних причин, тобто за ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Згідно з практикою ЄСПЛ вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими з наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Так, обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:
-висновком проведеного службового розслідування від 09.06.2023 року;
-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 17.03.2022 року за № 66 про зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити.
Слідчий просив задовольнити клопотання з підстав у ньому наведених.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що вину визнає, заперечує проти задоволення клопотання слідчого.
Захисник підозрюваного підтримала свого підзахисного, заперечувала проти задоволення клопотання слідчого з огляду на недоведеність слідчим ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просить застосувати до її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить період його відсутності у військовій частині НОМЕР_1 НГУ без поважних причин з 20.05.2023 по 24.10.2023, хоча він мав реальну можливість повернутися до військової частини.
Злочин вчинений ОСОБА_5 є продовжуваним і припинений лише 24.10.2023, що свідчить про відсутність у нього свідомої мети добровільно припинити свої злочинні дії та повернутися до військової частини НОМЕР_1 НГУ у період для виконання свого конституційного обов?язку по захисту Вітчизни в умовах воєнного стану від збройної агресії російської федерації. Тому сторона обвинувачення має достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання та втрати свободи на тривалий строк, матиме можливість повторно ухилятися від слідства та суду, залишивши місце проходження військової служби, переховуватися від органів досудового розслідування та суду поза межами свого місця проживання, що в повній мірі ускладнить своєчасному виконанню процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ, щодо надання показів на підтвердження своєї версії захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також матиме можливість пошуку інших альтернативних засобів уникнення кримінальної відповідальності.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід послатися на той факт, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто повторно самовільно залишити військову частину з метою ухилення від військової служби та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, а також може бути передислокований разом з частиною до іншого місця служби, до місця ведення бойових дій, з урахуванням воєнного стану в країні, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов'язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст. 2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.
Також, небажання виконувати обов?язки військової служби ОСОБА_5 свідчить про можливість вчинення ним інших військових злочинів, пов?язаних з виконанням обов?язків по службі, зокрема реальної можливості вчинення непокори та відмови від виконання наказів командирів та начальників (ст. 402, 403 КК України), в тому числі в бойовій обстановці, ухилення від виконання обов'язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підробки документів чи іншого обману (ст. 409 КК України).
Окремо слід зауважити, що 12.09.2022 набрав чинності прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» від 16.08.2022 № 2531-IX, спрямований на унеможливлення застосування будь-яких інших запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, до військовослужбовців, які вчинили окремі військові злочини під час дії воєнного стану.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Слід наголосити, що військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи, що його вчинила, а отже до такого військовослужбовця має бути застосоване тримання під вартою.
Оскільки ОСОБА_5 протягом періоду з 20.05.2023 по 24.10.2023, тобто після вступу в законну силу вищевказаного закону вчиняв злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, до нього можливо обрати запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України безальтернативного покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, слідство приходить до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку недостатнє, оскільки лише тримання під вартою буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та відповідатиме вимогам діючого Кримінального процесуального закону.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання судом ОСОБА_5 винним, а саме від 5 до 10 років позбавлення волі, та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує відсутність ризиків.
Відповідно до пункту 35 рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, у даному випадку ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
Також, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи вищевикладене, запобігти настанню зазначених ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів оскільки:
-особисте зобов'язання - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з ухиленням від військової служби, тому обрання такого запобіжного захожу може виразитись у перешкоджанні встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженню, повного, всебічного розслідування шляхом переховування від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, з метою уникнення покарання;
-особиста порука - на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та Полтавської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного, необхідно також врахувати, що в умовах воєнного стану інститут поруки втрачає свою силу, особливо в умовах перебування підозрюваного у військовому колективі;
-застава - слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, однак від підозрюваного відповідних заяв про можливість внесення застави не надходило;
- домашній арешт - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості впливу ОСОБА_5 на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки тимчасовим місцем його проживання є місце проходження військової служби - місце дислокації військової частини НОМЕР_1 НГУ; цей запобіжний захід не позбавить підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню нових правопорушень, а також не забезпечить постійний візуальний контроль за підозрюваним з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, в умовах воєнного стану, враховуючи можливість прийняття участі військовою частиною НОМЕР_1 НГУ в бойових діях.
Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його причетності до інкримінованого злочину потребує перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні.
Враховуючи вищевикладене, вважаємо доведеною наявність підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України.
Ці обставини також обґрунтовуються вагомістю наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), тяжкістю покарання, що йому загрожує, можливістю переховуватись від органів досудового слідства, а також незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчиняти інші злочини, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином, слід прийти до висновку про те, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім зазначеного вище запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалила:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, кулеметника 2 відділення 3 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні “солдат”, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, з 24.10.2023 року 12 год. 30 хв. до 22.12.2023 року 12 год. 30 хв. включно.
Строк дії ухвали суду до 22.12.2023 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Зобовязати слідчого, який вніс клопотання про обрання міри запобіжного заходу утримання під вартою, повідомити родичам заарештованого про взяття під варту.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1