Справа № Справа № 526/1933/23
Номер провадження 2-а/530/30/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О. В. за участі секретаря судового засідання Стрілець Л.Г., представника позивача за адміністративним позовом адвоката Хоруженка С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 подану в його інтересах адвокатом Хоруженком Сергієм Григоровичем до Головного Управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови БАБ № 700477 від 01.06.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом Головного Управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови БАБ № 700477 від 01.06.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постановою поліцейського СРПП ВП№1 Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, який діяв від імені органу Національної поліції, від 01 червня 2023 року серії БАБ № 700477 на нього накладено адміністративне стягнення за ст. 121 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень. Позивач вважає що постанова, є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. Незаконність оскаржуваної постанови обґрунтовує наступними обставинами:
01 червня 2023 року, позивач дійсно керував належним йому автомобілем, рухаючись на виїзді з міста Гадяч в напрямку села Червона Лука та був пристебнутий паском безпеки. На блокпосту на вимогу працівника поліції зупинив транспортний засіб та чекаючи поки до нього підійде інспектор відстебнув ремінь безпеки. Коли підійшов інспектор поліції між ними почалась розмова щодо паска безпеки на що ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції ОСОБА_2 , що він відстебнув пасок безпеки після зупинки транспортного засобу. Однак поліцейський не взяв до уваги пояснення позивача та виніс постанову від 01 червня 2023 року серії БАБ № 700477 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 121 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень.
Ухвалою судді від 02.08.2023 в справі було відкрите провадження та призначено до розгляду та надано строк відповідачам для направлення відзиву.
07.09.2023 на адресу Зіньківського районного суду надійшов відзив від поліцейського СРПП ВП№1 Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Іванюти С.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судове засіданні 25.10.2023 з'явився представник позивача адвокат Хоруженко С.Г., представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання не з'явився, повідомлений про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоруженко С.Г. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в позовній заяві та клопотанні, вказав , що постанова є протиправною і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі через відсутність складу правопорушення. На запитання судді про те, яким саме автомобілем керував ОСОБА_1 , адвокат зазначив що вірним є те, що автомобіль був FIAT Scudo, та він допустив описку в позовній заяві вказавши автомобіль Skoda Octavia. На запитання судді стосовно надання інспектору пояснень під час зупинки його довірителем - Синеполом О.В., представник зазначив, що йому про даний факт невідомо. Також прохав суд звернути увагу на той факт , що у постанові яку він оскаржив зазначено, що до постанови долучені докази, а саме запис з боді камери , ніяких пояснень свідків а ні пояснення мого довірителя не зазначено , тобто інспектор поліції керувався тільки доказами з боді камери і біль ніякими доказами в сукупності як вказує вже у відзиві .
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, проаналізувавши їх у сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних обґрунтувань.
Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП ВП№1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Іванютою С.М., який діяв від імені органу Національної поліції, від 01 червня 2023 року серії БАБ № 700477 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст. 121 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень, доказами що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення зазначено відеозапис з бодікамери (а.с. 6, 57).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так дослідження в судовому засіданні копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01 червня 2023 року серії БАБ № 700477, містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 121 КУпАП.
Частиною 5 статті 121 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
З дослідженої в судовому засіданні постанови від 01 червня 2023 року серії БАБ № 700477 вбачається, що Громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем FIAT Scudo будучи не пристебнутим паском безпеки, докази на які посилається інспектор та які підтверджують факт адміністративного правопорушення зазначені в постанові - відеозапис з бодікамери №1113030404/29 (а.с.6, 57). З відзиву інспектора СРПП ВП№1 Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Іванюти С.М. вбачається, що зазначений відеозапис на момент розгляду справи відсутній в органах Національної поліції України (а.с. 55) та натомість додає пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 58-59) якими підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем непристебнутим ременем безпеки. Проте суддя звертає увагу, що дані докази не зазначалися інспектором в постанові на які він посилався при накладенні адміністративного стягнення, отже суд не може їх прийняти до уваги та вважає недопустимими, оскільки відомості про них відсутні в постанові від 01 червня 2023 року серії БАБ № 700477 (а.с. 6, 57). У поясненні ОСОБА_1 (а.с. 60) він зазначає, що не згодний з відеодоказами, оскільки перебував сам і його пасажири пристебнутими пасками безпеки під час руху автомобіля.
Таким чином суду не надано достатньо належних доказів, про те що водій ОСОБА_1 керував автомобілем будучи непристебнутим паском безпеки і його дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.5 КУпАП.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З аналізу норми частини 1 статті 74 КАС України та статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що доказ, який не був покладений в обґрунтування та підставу притягнення особи до адміністративної відповідальності, не може розцінюватися як належний.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов'язковою.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України", в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що постанова серія БАБ № 700477 від 01.06.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню в зв'язку з недоведеністю вини особи у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП
Позивач сплатив судовий збір відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 N 3674-VI "Про судовий збір", в сумі 536,80 гривень, в матеріалах справи є докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат, в зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених позивачем та компенсації їх за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи Головного управління національної поліції в Полтавській області.
Керуючись ст.ст.19, 20, 72, 77, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, ст.ст.33, 222, 245, 251, 254, 256, 258, 268, 276, 278, 279, 283, 287-288 КУпАП, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови БАБ № 700477 від 01.06.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності поданого його представником адвокатом Хоруженком Сергієм Григоровичем - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП ВП№1 Миргородського РВП, серії БАБ 700477 від 01.06.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Полтавській області суму сплаченого судового збору у розмірі 536 грн 80 коп. на користь ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2023 року.
СуддяО. В. Ситник