Справа № 369/11518/23
Провадження № 2/369/5303/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
25.10.2023 року м. Київ
Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Соловюк В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до районного суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовували тим, що місце проживання сторін зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів позивачів, вказана квартира є неприватизованою і є комунальною власністю. Позивач ОСОБА_1 є матір'ю позивача ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача ОСОБА_2 .
Як зазначають позивачі, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було надано батьку позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на сім'ю з 3 осіб: батько позивача ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_6 та сама позивач ОСОБА_7 .
У 2000 році позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_4 . Позивачі звертають увагу, що на підставі того, що у 2000 році відповідач став членом сім'ї позивача ОСОБА_1 , він оселився у квартирі позивачів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і був прописаний (зареєстрований) за вказаною адресою.
Зі слів позивачів, їм було встановлено право на безстрокове користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 , з огляду на що, як вказують позивачі, ОСОБА_5 наразі не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати позивача ОСОБА_6 з 02.06.1992 була виписана за адресою: АДРЕСА_1 , так як була прописана за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивачі вказують, що у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин у вересні 2022 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було розірвано.
При цьому, відповідач, хоч і є зареєстрований у квартирі позивачів, проте, зі слів позивачів, ще до розірвання шлюбу, майже рік тому, у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з позивачем ОСОБА_1 добровільно та свідомо покинув цю квартиру, забравши свої речі, з того часу фактично в ній не проживає.
Позивачі наголошують, що до теперішнього часу відповідач зареєстрований у квартирі позивачів, що змушує їх сплачувати за комунальні послуги у більшому обсязі за всіх зареєстрованих у цій квартирі осіб, в тому числі і за відповідача, який фактично не проживає там.
Позивачам відомо, що відповідач проживає без реєстрації за межами Києва та Київської області, проте конкретна його адреса їм не відома.
Враховуючи, що у добровільному порядку відповідач приїхати та знятись з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , не бажає, позивачі звернулись до суду із цим позовом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.07.2023 було відкрити провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12.10.2023 представником позивачів було подано до суду через канцелярію клопотання про приєднання доказів, а саме: 5 протоколів допиту свідків від 09.10.2023:
позивача ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 24.11.2000, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
позивача ОСОБА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.03.2004, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
сусідки позивачів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 21.03.1998, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
сусіда позивачів ОСОБА_9 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Вишнівським МВС ГУ МВС України в Київській області 25.03.1997, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;
сусіда позивачів ОСОБА_10 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим Вишнівським МВС ГУ МВС України в Київській області 01.09.1998, що проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
У судове засідання позивачі та їх представник не з'явились, представник позивачів подала до суду клопотання про розгляд справи без участі позивачів та без неї, як їх представника, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та проти заочного розгляду справи не заперечувала.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Письмових клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За відсутності заперечень від позивача суд ухвалив рішення про проведення заочного розгляду справи по суті, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що місце проживання сторін зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується роздруківками витягів з реєстру територіальної громади № 2023/004453741 від 14.06.2023, № 2023/004418388 від 13.06.2023 та № 2023/004417964 від 13.06.2023, а також копією довідки № 8904 від 26.09.2019.
Як вбачається з копії договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду № 255 від 17.12.2003, а також листа КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» № 1026 від 19.06.2023, вказана квартира є неприватизованою і є комунальною власністю.
Позивач ОСОБА_1 (дівоче прізвище « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , оригінал якого знаходиться у неї) є матір'ю позивача ОСОБА_2 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 20.11.1996, а також копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 від 14.10.2000.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 22.04.2014, позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача ОСОБА_2 .
З копії рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №51/2 від 24.02.1975, вбачається, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було надано батьку позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на сім'ю з 3 осіб: батько позивача ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_6 та сама позивач ОСОБА_7 , що підтверджується копією ордеру № 007905 від 17.03.1975.
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 від 14.10.2000, 14.10.2000 було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4
Після укладання шлюбу, як член сім'ї позивача ОСОБА_1 , відповідач оселився у квартирі позивачів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і був прописаний (зареєстрований) за вказаною адресою, що вбачається з копії довідки виконавчого комітету Вишневої міської ради № 8904 від 26.09.2019.
Відповідно до копії договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду № 255 від 17.12.2003, позивачам було встановлено право на безстрокове користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, як наслідок ОСОБА_5 наразі не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з роздруківкою витягу з реєстру територіальної громади № 2023/004418962 від 13.06.2023, мати позивача ОСОБА_6 з 02.06.1992 була виписана за адресою: АДРЕСА_1 , так як була прописана за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10 від 27.09.2022, шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було розірвано.
Відповідно до протоколів від 09.10.2023 допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відповідач восени 2022 року з власної ініціативи покинув квартиру, де він проживав, за адресою: АДРЕСА_2 , забрав свої речі та фактично з того часу і по день складання протоколів добровільно в ній не проживає, де наразі проживає відповідач не відомо, перешкоди в користуванні вказаною квартирою йому ніхто не чинить.
З актів депутатів Вишневої міської ради від 16.01.2023, 20.03.2023 та 29.05.2023, складених за підписами сусідів, які також надали свої покази, зафіксовані у згаданих протоколах допиту свідка, вбачається, що відповідач не проживає за спірною адресою.
Зважаючи на предмет та підстави позову, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Згідно зі ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.
Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові від 18.03.2020 у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст. 71 ЖК України строки.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Ця ж позиція була підтверджена судом і в інших постановах, в тому числі й у постанові від 06.07.2022 у справі № 760/25823/14-ц.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності особа зберігає намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на житло, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності її у приміщенні понад 6 місяців та поважність причин такої відсутності. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.05.2021 у справі № 759/19579/17.
Таким чином, оцінивши докази у справі, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_4 , який зарестрований у неприватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , наразі перестав бути членом сім'ї позивачів та з осені 2022 року, тобто більше року тому, з власної ініціативи покинув квартиру та не проживає в ній, а тому є підстави для визнання його таким, що втратив право користування цією квартирою.
Враховуючи викладене, суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З огляду на задоволення позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь кожного з позивачів судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.
На підставі ст.ст. 47, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29, 379 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 4, 5, 18, 19, 23, 30, 76-82, 141, 259, 263-268, 280-282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 , судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2023 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ