УХВАЛА
25 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10049/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2
про відвід колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І. від розгляду
справи № 910/10049/21
за позовом ОСОБА_1
до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича
про визнання рішення загальних зборів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
05 травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вперше звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 для розгляду справи № 910/10049/21 визначено колегію суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І.
Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2023 касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду залишена без руху, скаржникам надано строк, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків, шляхом подання до Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 у сумі 2684,00 грн. Також скаржникам належало надати Суду докази надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи, листом з описом вкладення.
29 червня 2023 року до Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої, зокрема, були додані докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Водночас до вказаної заяви не було додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21, яке обґрунтовано відсутністю доходів за минулий рік з посиланням на те, що сума судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу.
Ухвалою від 06.07.2023 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21; касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 повернув.
До Верховного Суду 18.08.2023 повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21, в якій скаржники просили поновити строк касаційного оскарження; відкрити касаційне провадження у справі; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.08.2023 для розгляду справи № 910/10049/21 визначено колегію суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І.
Ухвалою від 06.09.2023 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржникам строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 у сумі 2684,00 грн.
16 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Губенко Н.М. - головуюча, судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.
Заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтована тим, що суддя Губенко Н.М. не можуть брати участь у розгляді справи № 910/10049/21 і підлягає відводу, оскільки вже розглядала матеріали касаційної скарги, поданої вперше, яка була повернута ухвалою від 06.07.2023 з підстав несплати судового збору. На думку заявників суддя Губенко Н.М. упереджено поставилася до ОСОБА_1 , оскільки проігнорувала його клопотання про звільнення від сплати судового збору. ОСОБА_1 вважає, що вправі був очікувати задоволення поданого клопотання, а тому повернення касаційної скарги без розгляду є свідченням істотного порушення прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Водночас під час розгляду клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору Суд виходив з того, що він не є позивачем у справі, а тому приписи пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" на нього не поширюються, що на думку заявників є проявом дискримінації з боку Верховного Суду, оскільки Суд поставив право скаржника бути звільненим від сплати судового збору в залежність від статусу учасника справи. Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що під час вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 , який є представником ОСОБА_1 у справі № 910/10049/21, порушено принцип верховенства права, так як, дійшовши висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії. Отже, на думку заявників, з'ясувавши, що стаття 8 Закону України "Про судовий збір" є дискримінаційною, оскільки нею передбачено право суду відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір, а також звільнити від його сплати саме для позивача - фізичної особи, і не передбачено для інших заявників, які не є позивачами, суддя Губенко Н.М. була зобов'язана керуватися принципом верховенства права і відповідно до вимог частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України застосувати аналогію закону чи права при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Враховуючи наведене, на думку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суддя Губенко Н. М. вже має заздалегідь сформовану думку щодо оцінки обставин сплати ними (скаржниками) судового збору за подання касаційної скарги, тощо. Заявники вважають, що у разі продовження розгляду справи № 910/10049/21 суддя Губенко Н. М. не зможе забезпечити неупереджений розгляд касаційної скарги та пов'язаних із нею процесуальних питань. В прохальній частині заяви про відвід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зауважили, що також заявляють відвід суддям Вронській Г. О. та Студенцю В. І., "які розглядали справу № 910/10049/21 і не входять до складу суду, але можуть вирішувати питання про відвід судді Губенко Н.М.".
Зазначені обставини, є на думку заявників підставою для відводу колегії суддів Верховного Суду у складі: Губенко Н.М. - головуюча, судді: Вронська Г.О., Студенець В.І. від розгляду справи № 910/10049/21.
Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 викладені у зазначеній заяві доводи визнано необґрунтованими, касаційну скаргу з додатками та заяву про відвід передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів: Губенко Н.М. - головуюча, судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 24.10.2023 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І., у цій справі передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І.
Розглянувши матеріали заяви про відвід колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І., Суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35 і 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявники не надали жодних доказів, які б підтверджували, що судді Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І., прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 910/10049/21.
Викладені у заяві доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтуються на припущеннях. Саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акту, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід зазначених суддів. Обґрунтованих обставин, які б підтверджували недотримання суддями Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І. об'єктивного та суб'єктивного критеріїв безсторонності суду під час розгляду касаційних у справі № 910/10049/21 скаржники не навели, а Верховний Суд не установив.
Згідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У заяві про відвід колегії суддів Равін Вадим Львович та Якіменко Володимир Петрович зазначають, що вони не заявляють не згоду із процесуальними рішеннями судді Губенко Н.М. як причину відводу. Разом з тим, посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заяві про відвід суддів на те, що позиція суддів: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І., з урахуванням розгляду попередньої касаційної скарги, заяви про усунення недоліків касаційної скарги та відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору є сформованою, не може бути підставою для відводу від розгляду справи № 910/10049/21 відповідно до вимог частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи, викладені в заяві зводяться саме до незгоди з ухваленим у вказаній справі судовим рішенням - ухвалою Верховного Суду від 06.07.2023.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про відвід колегії суддів є необґрунтованою, оскільки доводи заявників фактично зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суддів щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору у справі № 910/10049/21 та повернення касаційної скарги, що саме по собі не є безумовною підставою, яка викликає сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді (колегії суддів) під час розгляду цієї справи відповідно до статті 35 ГПК України. За таких обставин підстави для задоволення заяви відсутні.
Інших підстав в обґрунтування необ'єктивності та упередженості колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І., заявником не наведено.
Відповідно до частин 8, 11 статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуюча, Вронська Г.О., Студенець В.І. від розгляду справи № 910/10049/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Картере