ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/802/20(908/2767/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023
за клопотанням ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Данілова Артема Івановича
до ОСОБА_3 та ОСОБА_1
за участю третьої особи: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Рудик Валерія Вікторовича
про визнання недійсними договорів та скасування рішень
у межах справи №908/802/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5"
про банкрутство
Учасники справи:
позивач: Данілов А. І. (ліквідатор);
відповідач-1: не з'явився;
відповідач-2: не з'явився;
третя особа: не з'явився;
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. Господарський суд Запорізької області здійснює провадження у справі № 908/802/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5", яке відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2020.
1.2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2020, зокрема, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данілова А.І., який виконує повноваження по теперішній час.
1.3. 27.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшов позов Данілова Артема Івановича (ліквідатора ТОВ "Квартал 5") до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсними:
- договору іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 було передано в іпотеку ОСОБА_4 квартиру площею 61,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- договору про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором №2382, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рудик В.В. від 09.12.2022, за яким було звернено стягнення на квартиру площею 61,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65733300 від 09.12.2022 18:43:06 приватного нотаріуса КМНО Рудик В.В.
1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, укладаючи оспорювані договори, відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора - ТОВ "Квартал 5", з метою приховання майна (квартири) від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу.
1.5. 06.01.2023 позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру площею 61,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 953 033,42 грн, яка на даний час належить фізичній особі ОСОБА_1 , зазначаючи наступне:
- після винесення Верховним судом 06.12.2022 постанови у справі №908/802/20, усвідомлюючи наявність невиконаних рішень суду та можливість звернення стягнення на майно, що їм належить, з метою уникнення звернення стягнення на майно та невиконання вказаних судових рішень, діючи не добросовісно, відповідачами було відчужене все належне їм нерухоме майно, що унеможливило задоволення вимог кредиторів ТОВ "Квартал 5" за рахунок цього майна;
- переоформлення відповідачами прав на належну їм нерухомість на користь пов'язаної особи є фраудаторним правочином, здійсненим на шкоду інтересам кредиторів боржника, у зв'язку з чим арбітражним керуючим подано позови про визнання недійсними відповідних правочинів, які потребують вжиття заходів забезпечення позову;
- захід забезпечення позовних вимог, який позивач просить вжити, є співмірним та адекватним, оскільки боржник немає ніякого майна (активів) у складі ліквідаційної маси, які можна було б використати для задоволення вимог кредиторів. Єдиним можливим джерелом погашення таких вимог є майно відповідачів, на яких судовим рішенням у справі № 908/8902/20 покладено субсидіарну відповідальність у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства.
2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
2.2. Ухвала суду мотивована тим, що:
- позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що не вжиття заходів забезпечення позову якимось чином утруднить виконання рішення суду у цій справі;
- позивачем не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду;
- доводи позивача, які містяться у поданому клопотанні, ґрунтуються виключно на припущеннях.
3. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанцій
3.1. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023, прийнято нове рішення, яким задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І. про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на квартиру площею 61,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
3.2. Постанова суду мотивована тим, що з огляду на предмет спору, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним, оскільки накладення арешту на нерухоме майно, визначене в іпотечному договорі та договорі задоволення вимог іпотекодержателя, має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем-2 вказаним нерухомим майном.
4. Стислий зміст вимог касаційної скарги
4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2023.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач мав би довести належними та достатніми доказами про наявні дії ОСОБА_1 , які б були спрямовані на зміну правового статусу вказаного майна, або суб'єктивних причин (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна тощо). Натомість, подана позивачем заява ґрунтувалася лише на припущеннях щодо можливих дій ОСОБА_1 з відчуження майна, не доведених жодними доказами.
5.2. В оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду наявне лише посилання на потенційну можливість вчинення ОСОБА_1 дій, щодо відчуження належного йому нерухомого майна, оскільки іншим відповідачем - ОСОБА_3 було відчужене нерухоме майно на користь ОСОБА_1 , що нібито свідчить про можливість повторного відчуження спірного майна вже ОСОБА_1 , з метою уникнення виконання зобов'язання, до якого він не має жодного відношення. Вказане не могло свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просив позивач, оскільки такі обставини не доведені належними та допустимими доказами.
5.3. Суд апеляційної інстанції, не врахувавши усталену судову практику, неправильно застосував норми права та дійшов помилкового висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним.
6. Касаційне провадження
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №908/802/20(908/2767/22) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме доплатити судовий збір у визначеному розмірі.
6.2. 12.09.2023 до Верховного Суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з наданням належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2023 - 15:00. Крім того, відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду. Учасникам справи надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
6.4. 29.09.2023 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І., надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
6.5. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2023 вказану заяву задоволено, вирішено забезпечити участь Данілова А. І. в судових засіданнях у справі №908/802/20(908/2767/22) в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021. Також роз'яснено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
6.6. 02.10.2023 до Верховного Суду надійшли пояснення ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І. на касаційну скаргу, за змістом яких він просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у цій справі без змін, оскільки:
- судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у справах №405/1820/17 та №905/2030/19 (905/2445/19), протилежні аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі, що переглядається, обставинами;
- посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі № 904/3938/18, не заслуговують на увагу з огляду на неподібність правовідносин у названій справі та у справі № 908/802/20(908/2767/22).
6.7. 10.10.2023 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ліквідатора ТОВ "Квартал 5" Данілова А. І., в яких він просить під час перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 908/802/20 (908/2766/22), щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (за аналогічним позовом).
6.8. 16.10.2023 до Верховного Суду надійшли:
- клопотання від ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, призначеного на 17.10.2023 - 15:00, на іншу дату у зв'язку з неможливістю заявника прийняти участь в судовому засіданні, оскільки на той самий день та час його викликано до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 4202110206000022 як представника (захисника) ПП "Ремонтник-ЮГ".
- пояснення ліквідатора ТОВ "Квартал 5" арбітражного керуючого Данілова А. І. щодо клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.
6.9. В судовому засіданні 17.10.2023 ліквідатор ТОВ "Квартал 5" Данілов А. І. заперечував проти клопотання ОСОБА_3 та просив Суд відмовити у його задоволенні.
6.10. Враховуючи, що за змістом статті 300 ГПК України, яка визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, перегляд судових рішень на відповідність їх нормам матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення та з урахуванням вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин, а також з огляду на те, що явка учасників справи у судове засідання не була визнана Судом обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
6.11. Інших заяв або клопотань від учасників справи, пов'язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 17.10.2023, не надійшло.
6.12. У судовому засіданні 17.10.2023 ліквідатор ТОВ "Квартал 5" Данілов А. І. заперечував проти касаційної скарги з огляду на наведені у письмових поясненнях аргументи, просив Суд відмовити у задоволенні скарги.
6.13. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 17.10.2023 не забезпечили, про поважність причин нез'явлення, окрім ОСОБА_3, Суд не повідомили.
6.14. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 17.10.2023.
6.15. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Відповідно до вимог статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
7.2. Перелік заходів забезпечення позову міститься у частині першій статті 137 ГПК України.
7.3. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
7.4. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
7.5. Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
7.6. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.
7.7. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
7.8. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21)).
7.9. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
7.10. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
7.11. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
7.12. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
7.13. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
7.14. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
7.15. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
7.16. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними укладених між відповідачами іпотечного договору, предметом іпотеки за яким було нерухоме майно відповідача-1 (двокімнатна квартира площею 61,2 кв.м) та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, на виконання якого було звернуто стягнення на вищезгадане нерухоме майно, а також вимога про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
7.17. У клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову ліквідатор (позивач у справі) просив суд накласти арешт на квартиру площею 61,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 953 033,42 грн, яка наразі належить відповідачеві-2.
7.18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
7.19. Зі змісту названої норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв'язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19).
7.20. Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
7.21. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).
7.22. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
7.23. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
7.24. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
7.25. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
7.26. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
7.27. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
7.28. Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
7.29. З урахуванням предмету та підстав цього позову, а також наведеного у клопотанні ліквідатора обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про існування ймовірності повторного відчуження спірного нерухомого майна, з метою уникнення виконання зобов'язання, що в свою чергу призведе до необхідності позивачеві звертатися до суду з іншими позовами, оскільки даний спосіб захисту не призведе до поновлення його прав в одному судовому провадженні у випадку задоволення позову.
7.30. Заперечення з цього приводу, викладені у касаційній скарзі, відхиляються Судом, оскільки наявність у відповідача правомочностей власника спірного об'єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим об'єктом на користь третіх осіб.
7.31. Крім того, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, скаржником не зазначено, яким чином вжиття наведених заходів порушують його права, та не зазначено інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом.
7.32. Колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а їх вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі, носить тимчасовий характер та спрямоване виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
7.33. Відтак, вжиті апеляційним господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав позивача в разі невжиття таких заходів. До того ж, вжиття заходів забезпечення позову застосовані судом апеляційної інстанції виключно як гарантія забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
7.34. Близькі за змістом висновки у питанні застосування заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №908/802/20 (908/2766/22), які підлягають врахуванню під час перегляду цієї справи відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України.
7.35. З урахуванням вищевикладеного, колегія відхиляє доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України, та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.
7.36. Аргументи касаційної скарги про неповноту дослідження обставин справи, з якими діюче законодавство пов'язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову, фактично зводяться до твердження про необхідність переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.
7.37. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
7.38. За сукупності наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
8.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.4. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
8.5. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №908/802/20(908/2767/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк