Справа № 167/1022/23
Номер провадження 2/167/330/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року місто Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Н.В. Шептицької,
з участю:
секретаря судового засідання О.В. Давидюк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
21.09.2023 року позивач звернулася в суд з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу, мотивуючи позовні вимоги тим, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 31 травня 2019 року. Від спільного подружнього життя дітей немає. Вказує, що подружнє життя між ними не склалося і на сьогоднішній день їхнім взаємовідносинам не притаманні будь-які ознаки, що характеризують союз жінки та чоловіка як сім'ю. Спільний побут, взаємні права та обов'язки у них відсутні. Збереження шлюбу між ними є неможливим, оскільки кожен із подружжя фактично живе своїм життям. Просить суд розірвати шлюб, не вживати жодних заходів щодо примирення та розгляд справи проводити у її відсутності.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 року, справа передана на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій ( ас 14).
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22.09.2023 року позовна заява була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків ( ас 15-16).
29.09.2023 року позивач подала до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі від 22.09.2023 року ( ас 19-21).
29.09.2023 року позивач подала до суду клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить шлюб розірвати і після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » ( ас 18).
02.10.2023 року на запит головуючого судді надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації сторін ( ас 23, 24), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно частини 1 статті 27, частини 2 статті 28 ЦПК України.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 02.10.2023 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотання позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто позивачу без розгляду, розгляд справи призначено на 25.10.2023 року ( ас 25-26).
10.10.2023 року позивач подала до суду клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить шлюб розірвати і після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ». До клопотання додано докази направлення копії клопотання про уточнення позовних вимог відповідачу ( ас 32-33).
17.10.2023 року відповідач подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає (ас 36). Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Сторони вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи.
До суду не надходили клопотання від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, а тому, відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без виклику учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 25.10.2023 року - дата складення повного судового рішення.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд установив таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 31 травня 2019 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 607 ( ас 5). Після одруження позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».
Від спільного подружнього життя у сторін дітей немає.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося. Їхнім взаємовідносинам не притаманні будь-які ознаки, що характеризують союз жінки та чоловіка як сім'ю. Спільний побут, взаємні права та обов'язки у сторін відсутні, кожен із подружжя фактично живе своїм життям.
Наведене свідчить про формальний характер шлюбу сторін.
Відповідач дані обставини, викладені в позовній заяві, не спростував і не заперечив.
Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту частини 3 та частини 4 статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог статтей 24, 55, 56 СК України, суд доходить висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, оскільки суд вважає, що подальше спільне життя сторін неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
Згідно вимог статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Таким чином, прохання позивача про відновлення позивачу дошлюбного прізвища « ОСОБА_3 » після розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Пунктом 2 частини 3 статті 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору, слід стягнути на її користь з відповідача.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 31 травня 2019 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 607, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - розірвати.
Після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073 ( одну тисячу сімдесят три) гривні 60 ( шістдесят) копійок судового збору.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 25.10.2023 року.
Головуючий суддя Н.В. Шептицька