Справа № 161/11003/23
Провадження № 3/161/3451/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 19 жовтня 2023 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення від 23.06.2023 ОСОБА_1 23.06.2023 о 17:02 год у м. Луцьку по вул. Коперника, 5 керував транспортним засобом Audi A5 д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, неприродня блідість зіниць очей, що не реагують на світло), однак від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування таким. Правопорушення вчинене повторно. Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.2.1 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду особи поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучений до матеріалів справи, і про який зазначено у самому протоколі.
На розгляд матеріалів не з'явився, хоча належним чином повідомлений. При цьому суд зауважує, що статтею 268 КУпАП встановлений обов'язок учасника судового процесу добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу, судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування правопорушника про розгляд справи. Згідно електронного сайту Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Так, ОСОБА_1 знає суть пред'явленого йому правопорушення, отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, про що наявний підпис у ньому, протягом тривалого часу знав про судовий розгляд, суддя дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на захист було забезпечено повністю.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, уникнення зловживання процесуальними правами особою, яка притягується до адміністративної відповідальності з метою ухилення від відповідальності, суд вважає за можливе справу розглянути на підставі наявних доказів.
Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. ст. 126, 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив, що винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень підтверджується:
1) протоколами про адміністративне правопорушення;
2) відеозаписом події з нагрудних камер поліцейських;
3) постановою поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою встановлений факт керування транспортним засобом, без посвідчення водія відповідної категорії;
4) рапортом;
5) довідкою про відсутність повторюваності за ст. 130 КУпАП, наявність повторюваності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та відсутністю водійського посвідчення.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП - керував транспортним засобом, не маючи права водіння транспортним засобом.
Досліджений в судовому засіданні відеозапис повністю підтверджує обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Суд вважає, що під час складення протоколів інспектором повністю дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, такі протоколи складено уповноваженою особою, їх форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.
Обставиною, що обтяжує правопорушення, є вчинення правопорушень в стані сп'яніння.
Обставин, що пом'якшує правопорушення, суддя не вбачає.
Водночас, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року роз'яснено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З аналізу наведених норм та обставин справи слідує, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом, а тому останнього неможливо позбавити такого права.
Отже, враховуючи всі обставини справи про адміністративне правопорушення, особу правопорушника, суддя дійшов висновку, що на правопорушника слід остаточно, на підставі ст.36 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір у сумі 536,80 грн. Відомостей про наявність у правопорушника пільг про сплаті судового збору, які передбачені п.п. 8, 9, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч.1 ст.130 КУпАП, та з врахуванням ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в доход держави судовий збір в розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк