ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 Справа № 914/2633/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №914/2633/23
за позовом: Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Трускавець Львівської області,
про: стягнення коштів у розмірі 21 750,00 грн
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 21 750,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах в частині сплати винагороди за майнові права.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Не погоджуючись з поданим позовом, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№22507/23 від 18.09.2023) у якому він заперечив проти задоволення позивних вимог, зокрема, відповідач звертає увагу суду, що позивачем документально не підтверджено заборгованість відповідача перед суміжною організацією та авторською організацією на загальну суму 21 750,00 грн, не надано суду акти наданих послуг, або інші документи, які би підтверджували заявлену позивачем заборгованість.
Додатково відповідач вказує, що представниками суміжної чи авторської організації не було складено жодного акту, який би фіксував використання відповідачем у закладі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань). Після введення на всій території України воєнного стану відповідач призупинив господарську діяльність та відмінив проведення урочистих заходів (корпоративів) в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на невизначений строк, що підтверджується наказами ФОП ОСОБА_1 від 24.02.2022 за №24-02/22-1 та №24-02/22-2. Фактично після 24.02.2022 кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перестало працювати, у зв'язку з чим послуги, передбачені Договором правомірного використання відповідач не отримував, а відтак вони не підлягають оплаті.
Також, відповідач зазначає, що 15.10.2023 скерував на адресу позивача Лист про припинення дії Договору та неможливість його подальшої пролонгації, що унеможливлює автоматичну пролонгацію Договору на, так званий, четвертий оспорюваний рік.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач скерував до суду відповідь на відзив (вх.№25777/23 від 03.10.2023), в якій він зазначає, що відповідач не надав жодних доказів про закриття закладу або невикористання способом публічного виконання об'єктів авторських та суміжних прав. Позивач стверджує, що він не отримував листа відповідача про припинення дії Договору, оскільки такий не направлявся відповідачем цінним листом з описом вкладення, що ставить під сумнів зміст даного листа. Відтак, на думку позивача, дія Договору продовжена на той самий строк і на тих самих умовах і діє на сьогоднішній день.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, 01.08.2020 року між Громадською спілкою «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - «позивач»), Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - «відповідач») було укладено Договір №КБР-168/08/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (надалі - «Договір про правомірне використання»).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що користувач доручає ПО УЛАСП (Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав») укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.1 Договору).
Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.2 Договору).
За змістом п. 3.3 Договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами.
Відповідно до п. 3.4 Договору механізм розстрочки, передбачений цим договором, діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15 днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Відповідно до п. 3.5 договору, отриманий ПО УЛАСП від користувача Єдиний щомісячний платіж за майнові права перераховується організацією на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються організацією завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% Авторська організація.
Додатками №1 та №2 до Договору між користувачем та Суміжною Організацію і Авторською Організацію були підписання договори про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав та про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права.
Додатком №3 до Договору погоджено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторського права, а також розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 1500,00 грн.
Позивач вказує, що:
1. Загалом відповідачем було сплачено 24 919,35 грн за Договором;
2. Відповідач сплатив суму Роялті за перший рік Договору за період з грудня серпня 2020 по липень 2021.
3. Від відповідача не надходили листи про розірвання або припинення Договору, відповідно до п. 5.2 відбулася пролонгація Договору і у відповідача виник такий борг:
За другий рік дії Договору, який автоматично пролонгувався, у відповідача виникла така заборгованість:
1500,00 грн X 12 (кількість місяців у другому році дії Договору) = 18 000,00 грн.
Відповідач сплатив суму боргу за період з серпня 2021 по лютий 2022 у сумі 10 500,00 грн.
Отже, за другий рік дії Договору у відповідача виникла заборгованість в такому розмірі: 18 000,00 грн (кількість місяців у другому році дії Договору) - 10 500,00 грн (сплата боргу за період з серпня 2021 по лютий 2022) = 7 500,00 грн.
Сума боргу за третій рік рік дії Договору становить: 1500,00 грн х 12 (сума боргу за четвертий рік дії договору, який автоматично пролонгований де відповідач веде господарську діяльність) = 18 000,00 грн.
Сума боргу за четвертий рік дії Договору становить: 1500,00 грн х 12 (сума боргу за четвертий рік дії договору, який автоматично пролонгований де Відповідач веде господарську діяльність) = 18 000,00 грн.
4. Загальна сума заборгованості за три роки становить 43 500,00 грн.
За розрахунком позивача, йому належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», що дорівнює 21 750,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі Договору.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.
За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону).
Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 Договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації.
Розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 1500,00 грн. за використання в комерційній діяльності музичних творів (п. 3 Додатку №3 до Договору).
Однак, відповідач в спірний період дії Договору належним чином не виконав зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно до умов Договору.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є:
1. Лютий 2022- Липень 2022; дата виникнення прострочення по черговому платежу - 25.02.2022, дата здійснення розрахунку - 21.08.2023, сума боргу 3750,00 грн;
2. Серпень 2022 - Липень 2023, дата виникнення прострочення по черговому платежу - 27.07.2022, дата здійснення розрахунку - 21.08.2023, сума боргу - 9000,00 грн;
3. Серпень 2023 - Липень 2024, дата виникнення прострочення по черговому платежу - 27.07.2023, дата здійснення розрахунку - 21.08.2023, сума боргу - 9000,00 грн;
Загальна заборгованість перед позивачем за вказаний період складає 21 750,00 грн.
Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказаний період в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.
Згідно п.5.2. Додатків 1, 2 Основного Договору: «У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1. дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання Об'єктів авторського права, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цієї Ліцензійної угоди мас бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у ній Ліцензійній угоді поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього Договору протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди (через що Ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк)...».
Як доказ повідомлення позивача про припинення дії Договору та неможливість його подальшої пролонгації відповідачем надано лист від 15.10.2022 який був направлений позивачу 18.10.2022 (поштове відправлення №7900603833364).
Позивач стверджує, що не отримав даного листа.
Суд звертає увагу, що даний лист про припинення дії Договору та неможливість його подальшої пролонгації від 15.10.2022, що направлявся позивачу, всупереч п.5.2. Додатків 1,2 Основного Договору, не є цінним листом з описом вкладення, що ставить під сумнів зміст даного листа, що вкладався в конверт.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав умови п.5.2. Додатків 1, 2 Основного Договору, щодо належного повідомлення про припинення дії Договору, відтак, дія Ліцензійної угоди була продовжена на той же строк та на тих же умовах.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Наявність та обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за Договором за спірний період у розмірі 21 750,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 2 684,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, гр. пр. 57, оф.7; код ЄДРПОУ: 42502769) 21 750,00 грн основного боргу та 2 684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.