номер провадження справи 22/154/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 Справа № 908/2678/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2678/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107)
про стягнення 49 426,98 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
23.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 119/4.2.1-30753-2023 від 11.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення 33016,67 грн. основного боргу; 4875,61 грн. пені, нарахованої за період з 01.02.2022 по 31.07.2022; 1397,56 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2022 по 30.06.2023; 10137,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2022 по 30.06.2023.
Позов обґрунтовано несплатою відповідачем за поставлений та спожитий у період: 01.12.2021 природний газ.
Позивач є постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Відповідач є бюджетною установою, та в зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 у обсязі 11,42628 м.куб., 01.12.2021 у обсязі 0,73510 м.куб. автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача. Відповідно, спожитий природний газ у спірному періоді віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. Відповідач був включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії». Між сторонами в справі був підписаний типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії». Відповідачем був оплачений природний газ у обсязі 11,42628 м.куб. на суму 191961,50 грн. Поставлений газ у обсязі 0,73510 м.куб. на суму 33016,67 грн. оплачений не був. Відповідний рахунок на оплату надсилався відповідачу.
26.09.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Порядок оплати вартості спожитого газу визначений пунктом 4.4 типового договору, що підписаний між сторонами. Оскільки споживач не виконав умови договору, позивач звернувся до суду. Розрахунок пені здійснений у відповідності до ст. 232 ГК України. Оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Відзив не містить належних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
18.09.2023 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач погодився з сумою основного боргу 33016,67 грн. у зв'язку з використанням газу. Не погодився з розміром пені та інфляційних збитків, зазначивши, що розмір пені було перераховано та встановлено в розмірі 3786,23 грн., інфляційні збитки складають - 6635,58 грн. Повідомив, що позивач навмисно затягував із поданням позову для збільшення пені та інфляційних збитків, оскільки відповідач є державною установою й сплатити борг за минулий календарний рік для бюджетної установи неможливо, лише через подання позовної заяви. Вважає, що пеня, 3% річних та інфляційні збитки повинні бути зменшені, оскільки позивач мав змогу звернутись у суд з травня 2022, проте навмисно очікував. Просив у задоволенні позовної заяви відмовити частково.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2678/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2678/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
26.09.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, долучення відповіді на відзив до матеріалів справи на прийняття її до розгляду.
Ухвалою суду від 28.09.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” задоволено. Продовжено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив - до 28.09.2023 включно. Відповідь на відзив, що надійшла на електронну пошту суду 26.09.2023, долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 25.10.2023.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (позивач, постачальник, постачальник “останньої надії”), відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року № 880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” визначено постачальником “останньої надії” строком на три роки як переможця конкурсу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу”, постачальник “останньої надії” - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно пункту 41-8 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, визначено зобов'язання Акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії” з наведених вище підстав підтверджується:
- листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-104351, згідно якого споживач з ЕІС-кодом 56ХS000183AIF00W - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, закріплений за постачальником “останньої надії” ТОВ «ГК «Нафтогаз Украни» у період з 01.11.2021 по 01.12.2021. Обсяг природного газу, використаний даним споживачем, становить: з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 11426,28 м.куб., з 01.12.2021 по 01.12.2021 - 735,10 м.куб;
- витягом із форми 10 від оператора АТ «Запоріжгаз» у зоні ліцензійної діяльності якого є споживач за ЕІС-кодом 56ХS000183AIF00W;
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS000183AIF00W.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” та Головним управлінням ДПС у Запорізькій області підписано Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до п. 2.1 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
За умовами п. 1.3, цей договір є договором приєднання.
Згідно з п. 3.1 договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4.2 договору, об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).
Згідно п. 4.4 договору, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно п. 4.5, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі, та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 11.1, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Таким чином, враховуючи наведені вище приписи законодавства та подані позивачем докази, позивачем у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 включно здійснено постачання відповідачу природного газу в загальному об'ємі 11,42628 куб.м; у період з 01.12.2021 по 01.12.2021 - у обсязі 0,73510 куб.м.
Між сторонами підписано акт від 30.11.2021 № 18943 приймання-передачі природного газу за період: листопад 2021 на суму 191961,50 грн. та позивачем виставлений рахунок на оплату № 31775 на суму 191961,50 грн. та коригуючий акт № 24745 до акту № 18943. Сума 191961,50 грн., згідно позовної заяви та розрахунку боргу, була оплачена відповідачем 30.12.2021.
Позивачем складено акт № 30895 приймання-передачі природного газу за період: грудень 2021 на суму 33016,67 грн. та позивачем виставлений рахунок на оплату № 1526 на суму 33016,67 грн.
Дані щодо постачання природного газу відповідачу відображені в інформаційній платформі.
Акт та рахунок були надіслані позивачем відповідачу поштою 10.01.2022.
Відповідно до п. 4.4 типового договору оплата суми 33016,67 грн. мала бути здійснена відповідачем до 31.01.2022 включно.
В матеріалах справи наявна копія вимоги вих. № 119/4.3-9140-2022 від 14.07.2022 позивача, адресована відповідачу, щодо оплати заборгованості за спожитий газ у сумі 33016,67 грн. Докази надіслання/вручення даної вимоги відповідачу суду не надано. У позовній заяві зазначено, що досудове врегулювання спору між позивачем та відповідачем не проводилось.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач у відзиві визнав суму основного боргу в розмірі 33016,67 грн., зазначивши про використання газу на вказану суму.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 33016,67 грн. заборгованості не надав.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 33016,67 грн. основного боргу.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Відповідач у відзиві зазначив, що інфляційні збитки складають 6635,58 грн. Разом з тим, контррозрахунку вказаної суми не надано.
Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та визнав їх правильними. З відповідача на користь позивача стягується 10137,14 грн. інфляційних втрат та 1397,56 грн. 3% річних.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Згідно п. 4.5 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Сторонами у договорі не визначено більшого строку для нарахування пені, ніж вказано в ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач нарахував пеню у межах вказаного строку.
Відповідач у відзиві зазначив, що пеня складає 3786,23 грн. Разом з тим, контррозрахунку вказаної суми не надано.
Розрахунок пені, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 4875,61 грн. пені.
Щодо зменшення пені, 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає таке.
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду. Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів щодо, зокрема, майнового стану відповідача, намагань відповідача здійснити оплату основного боргу, тощо.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Норма ч. 1 ст. 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання. Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. Великою Палатою Верховного Суду в справі № 911/4249/16 зроблено правовий висновок: відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 і «Бакалов проти України» від 30.11.2004 вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат як необґрунтоване.
Позов у цілому задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у сумі 2684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107, код ЄДРПОУ 44118663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) 33016 (тридцять три тисячі шістнадцять) грн. 67 коп. основного боргу, 1397 (одна тисяча триста дев'яносто сім) грн. 56 коп. 3% річних, 10137 (десять тисяч сто тридцять сім) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 61 коп. пені, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 25 жовтня 2023.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко