ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
23.10.2023м. ДніпроСправа № 905/1184/23
За позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", м. Дніпро
про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Красота О.І.
без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" і просило суд:
- визнати недійсним рішення Відповідача, оформлене протоколом № 1ВВМ від 24.08.2023 засідання комісії по розгляду акта-претензії про порушення договірних умов № 1 ВВМ від 18.08.2023;
- зобов'язати Відповідача передати адміністратору комерційного обліку - ПрАТ "НЕК "Укренерго" валідовані дані комерційного обліку по точках комерційного обліку Позивача за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, відобразивши обсяги купленої Позивачем електроенергії (на підставі договору між КП "Компанія "Вода Донбасу" ПрАТ "НЕК "Укренерго" про врегулювання небалансів № 0350-01012 від 26.06.2019) для власного споживання.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Автоматизованою системою документообігу суду матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Красоті О.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023.
Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: належні докази доплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.; акт-претензію про порушення договірних умов № 1 ВВМ від 18.08.2023.
06.10.2023 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
19.10.2023 від Позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу до закінчення розгляду спору по суті:
- вчиняти дії щодо передачі у будь-якій формі Адміністратору комерційного обліку - Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" валідованих даних комерційного обліку по точках комерційного обліку Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 з урахуванням того, що даний учасник ринку у зазначений період мав статус "Дефолтний";
- вчиняти будь-які дії на ММS-платформі, спрямовані на зміну агрегованих даних комерційного обліку по точках комерційного обліку Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 будь-якими значеннями.
Заява обґрунтована тим, що 16.10.2023 Позивач отримав лист від Відповідача № 08-24/1243 від 16.10.2023 про те, що ним отримано Лист від НКРЕП від 10.10.2023 № 10816/23.3.1/723 стосовно відмови у відтермінуванні постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 "Про результати розгляду спору між АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", ПРАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та НЕК "Укренерго". Так, у своєму листі Регулятор зазначає, що рішення НКРЕКП (Постанова від 08.08.2023 № 1475), прийняте у ході досудового розгляду спору, є обов'язковим до виконання сторонами спору. При цьому, можливість відтермінування виконання рішення, прийнятого за результатами розгляду спору, Порядком врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.02.2019 № 156, не передбачена. Тобто, у своєму листі Регулятор наполягає на негайному виконанні ОСР рішення від 08.08.2023 щодо передачі Відповідачем адміністратору комерційного обліку валідованих даних комерційного обліку по точках комерційного обліку КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 з урахуванням того, що учасник ринку КП "Компанія "Вода Донбасу" у зазначений період мав статус "Дефолтний", тобто фактично спонукає Відповідача виконати його незаконне рішення згідно оскаржуваного Протоколу комісії, що призведе до коригування та внесення неправомірних даних щодо обсягів споживання Позивача = "0" на платформі ММS у спірний період. Однак, як стверджує Позивач, невідкладне виконання Відповідачем Постанови НКРЕКП від 08.08.2023 та оскаржуваної Постанови комісії Відповідача фактично нівелює звернення Позивача з позовом у даній справі з метою захисту своїх порушених прав, адже після зміни валідованих даних КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 об'єми споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" за цей період автоматично будуть втратами Відповідача, які він намагатиметься стягнути з Позивача в позасудовому чи судовому порядку, що, як вже зазначалось вище, призведе до подвійного стягнення з Позивача вартості електричної енергії Позивачем, за яку він вже сплатив на рахунок ПрАТ "НЕК "Укренерго". Таким чином, вжиття судом заходів, спрямованих на не недопущення зміни Відповідачем валідованих даних Позивача за спірний період на ММS- платформі, сприятиме захисту порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся, дозволить уникнути подвійного стягнення значної суми коштів з Позивача, погіршення його становища та дозволить безперешкодно виконати рішення суду у даній справі у разі задоволення позову. Пропозиції Позивача щодо зустрічного забезпечення - вжиття заявлених Позивачем у заяві заходів забезпечення позову ніяким чином не вказує на вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого статусу Позивача на ринку електричної енергії та недопущення негативних наслідків (подвійного стягнення коштів, внесення неправдивих даних на ММS-платформі) до вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили. Саме тому Позивач не вбачає підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позовними вимогами є: визнання недійсним рішення Відповідача, оформлене протоколом № 1ВВМ від 24.08.2023 засідання комісії по розгляду акта-претензії про порушення договірних умов № 1 ВВМ від 18.08.2023; зобов'язання Відповідача передати адміністратору комерційного обліку - ПрАТ "НЕК "Укренерго" валідовані дані комерційного обліку по точках комерційного обліку Позивача за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, відобразивши обсяги купленої Позивачем електроенергії (на підставі договору між КП "Компанія "Вода Донбасу" ПрАТ "НЕК "Укренерго" про врегулювання небалансів № 0350-01012 від 26.06.2019) для власного споживання.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що не погоджується із встановленими порушеннями в частині споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановок у спірний період за відсутністю договорів про постачання електричної енергії, закупівлю електричної енергії на організованих сегментах ринку, оскільки він має статус учасника ринку електричної енергії та є діючою стороною Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0350-01012 від 26.06.2019, укладеного з ПрАТ "НЕК "Укренерго", та, відповідно, закуповував електричну енергію на балансуючому ринку за цим Договором.
Доводи, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову, є тотожними тим, що зазначені ним у позові, і їх перевірка призведе фактично до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі.
Крім того, твердження Позивача про можливе невідкладне виконання Відповідачем Постанови НКРЕКП від 08.08.2023 № 1475 та оскаржуваної Постанови комісії Відповідача, його намагання стягнути з Позивача в позасудовому чи судовому порядку втрати (після зміни валідованих даних КП "Компанія "Вода Донбасу" за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 об'єми споживання КП "Компанія "Вода Донбасу" за цей період) є лише припущенням вчинення таких дій з боку Відповідача.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Позивача.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 23.10.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота