ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
про забезпечення позову
"23" жовтня 2023 р. Cправа № 902/824/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича № б/н від 16.10.2023 (вх. № 01-48/62/23 від 16.10.2023) про забезпечення позову у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", 22830, Вінницька область, Вінницький район, село Ковалівка, вулиця Рубанського, будинок 91, ідентифікаційний код юридичної особи 39720928
про стягнення 1 675 706,66 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Пивоваров В.І., згідно ордеру
від відповідача - адвокат Світлицький А.В., згідно ордеру
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області 19.06.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 17.06.2023 (вх. № 822/23 від 19.06.2023) Фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" про стягнення 1 675 706,66 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору транспортного перевезення № 2-29/04/2022 від 29.04.2022 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 21.06.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/824/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.07.2023 року о 12:00 год.
13.07.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 12.07.2023 (вх. № 01-34/6481/23 від 13.07.2023) про продовження процесуальних строків та відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 13.07.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про продовження строку для надання відзиву, про продовження строку для подання відзиву на 5 календарних днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/824/23 до 10.08.2023 о 15:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
20.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 16/07-128 від 16.07.2023 (вх. № 01-34/6719/23 від 20.07.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.
24.07.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 24.07.2023 (вх. № 01-34/6842/23 від 24.07.2023).
Ухвалою від 10.08.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/824/23, призначено справу № 902/824/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 07.09.2023 року об 11:00 год.
У судовому засіданні 07.09.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/824/23 по суті до 28.09.2023 об 11:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
27.09.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9039/23 від 27.09.2023).
27.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 27.09.2023 (вх. № 01-34/9082/23 від 27.09.2023) про долучення пояснення по справі.
У судовому засіданні 28.09.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представників сторін про надання часу для вирішення питання щодо мирного врегулювання спору, оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/824/23 по суті до 17.10.23 о 12:30 год. та про витребування з архіву Господарського суду Вінницької області справ №№ 902/582/23, 902/608/23, 902/695/23, які занесено до протоколу судового засідання.
16.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 16.10.2023 (вх. № 01-48/62/23 від 16.10.2023) про забезпечення позову у справі № 902/824/23, у якій адвокат просить забезпечити позов Фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь - яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" (код ЄДРПОУ 39720928, 22830, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Ковалівка, вул. Рубанського, буд. 91) в межах суми 1 675 706,66 гривень.
Ухвалою суду від 17.10.2023 заяву представника позивача фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича № б/н від 16.10.2023 (вх. № 01-48/62/23 від 16.10.2023) про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні 20.10.2023 року о 09:20 год.
У судовому засіданні 20.10.2023 року судом оголошено перерву до 14:00 год. 23.10.2023 року.
На визначену судом дату у судове засідання з'явилися представники обох сторін.
Представник позивача у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав, просив задовольнити заяву у повному обсязі. Також представник позивача зазначив, що у прохальній частині заяви допущено описку у написанні прізвища позивача та просив вважати вірним вимогу щодо забезпечення позову фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову, у задоволенні заяви просив відмовити.
За наслідками розгляду заяви, у судовому засіданні 23.10.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.
Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить забезпечити позов фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь - яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" (код ЄДРПОУ 39720928, 22830, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Ковалівка, вул. Рубанського, буд. 91) в межах суми 1 675 706,66 гривень.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач обгрунтовує відстутністю у відповідача нерухомого майна, а також недостатністю фінансових ресурсів, на які може бути звернуто стягнення під час виконання рішення суду, що на думку позивача підтверджують відомості отримані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з відкритого інформаційного ресурсу https://opendatabot.ua/c/39720928 про те, що статутний капітал відповідача становить лише 75 000,00 грн; розмір чистого прибутку у 2022 році склав 98 800 грн., а також відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень про звернення Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" як одного з відповідачів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі.
Представник позивача також значив, що протягом тривалого часу відповідач не сплачує за надані послуги перевезення вантажу, уникає будь-якого спілкування з позивачем. Час, який був наданий судом за клопотанням представника позивача на пошук шляхів мирного вирішення спору відповідач згаяв, уникаючи надалі спілкування з позивачем.
На думку позивача обраний захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем коштами, що належать відповідачу до фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову та не призведе до зупинення господарської діяльності відповідача.
Представник відповідача в усних поясненнях заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову з підстав її необгрунтованності, зазначив, що позивач не довів належними доказами наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, зокрема, щодо обставин вчинення відповідачем дій, які можуть перешкодити подальшому виконанню рішення суду у разі задоволення позовних вимог та просив вирішити питання щодо зустрічного забезпечення шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у межах суми забезпечення позову. На думку відповідача, застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, фактично зупинить діяльність відповідача та у задоволенні заяви про забезпечення позову просив відмовити.
Надавши оцінку доводам позивача та відповідача щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом враховано таке.
Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1 675 706,66 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення.
З огляду на майновий характер вимог у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Відповідно до вимог статей 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Судом встановлено, що представником позивача було здійснено запити щодо наявності у відповідача нерухомого майна.
Як вбачається із отриманої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" відсутнє нерухоме майно, що свідчить про неможливість звернення стягнення на таке майно під час виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача (т.1 а.с. 147-148).
Відповідач наведеної обставини, а також припущень позивача щодо недостатнього фінансового стану підприємства відповідача не спростував.
Обгрунтованих доводів, що накладення арешту на грошові кошти у межах оспорюваної суми порушить його права та інтереси відповідачем не наведено та доказів щодо наявності у нього на відкритих рахунках в банківських та інших фінансово-кредитних установах достатньої кількості грошових коштів, що забезпечить можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову відповідачем не надано.
Положеннями частини 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідачів в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також зазначено:
«Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».
При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23.
Водночас, переконливих доводів щодо відсутності фактичних та правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відповідачем не наведено.
З урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи необмежені можливості відповідача щодо розпорядження належними йому грошовими коштами, оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення суду та невжиття заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Частиною 5 статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З урахуванням досліджених судом обставин, суд дійшов висновку, що за умови неможливості встановити обставину щодо достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах з метою забезпечення позову про стягнення боргу, що є предметом спору у цій справі є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу у межах заявленої суми позову 1 675 706,66 гривень.
Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, що відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження грошовими коштами, на які буде накладено арешт, водночас спрямоване на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення спору.
Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та до втручання у господарську діяльність відповідача, оскільки арештовані грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, при цьому тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 6, частини 8 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.
З урахуванням обставин справи, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, у зв'язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються та клопотання представника відповідача в цій частині судом відхиляється.
Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з положеннями частини 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Положеннями частини 4 статті 144 ГПК України визначено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів частин 7-10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Радька Сергія Анатолійовича № б/н від 16.10.2023 (вх. № 01-48/62/23 від 16.10.2023) про забезпечення позову у справі № 902/824/23 задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" (22830, Вінницька область, Вінницький район, село Ковалівка, вулиця Рубанського, будинок 91, ідентифікаційний код юридичної особи 39720928), які знаходяться на банківських рахунках, рахунках інших фінансово-кредитних установ Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" у межах суми позову 1 675 706,66 гривень.
3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.
Стягувач: Фізична особа-підприємець Радько Сергій Анатолійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл" (22830, Вінницька область, Вінницький район, село Ковалівка, вулиця Рубанського, будинок 91, ідентифікаційний код юридичної особи 39720928).
4. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
5. За приписами пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
6. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати для виконання Немирівському відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); учасникам справи - до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси.
Повний текст ухвали складено та підписано 24 жовтня 2023 року.
Ухвала набрала законної сили 23 жовтня 2023 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, 61037, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 124/3; rs_man@ukr.net. vl.pivovarov@ukr.net; представнику позивача до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
3 - відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
4 - Немирівському відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 22800, Вінницька область, м.Немирів, вул. Шевченка,14.