ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2023 року м. Дніпро Справа № 904/6726/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (49040, м. Дніпро, Соборний район, пр. Праці, буд. 2Т, кім.17, ідентифікаційний номер юридичної особи 33176534)
про визнання грошових вимог, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20 грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" на суму 10 275,77 грн. відхилено.
Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" у повному обсязі.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що боржником самостійно здійснено розрахунок земельного податку у сумі 10 275,77грн., а вказане податкове зобов'язання не є припиненими згідно з нормами Податкового кодексу України, тому заявлені грошові вимоги підлягають визнанню у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.10.2023р. о 11.00.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2023р. клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, судове засідання у справі № 904/6726/20, призначене на 17.10.2023р. о 11:00 ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Апелянт та інші учасники справи наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися, не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, про час та місце судового засідання були повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. відкрито провадження у справі № 904/6726/20 про банкрутство Товариства з обмежено відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (49040, м.Дніпро, Соборний район, пр.Праці, буд.2Т, кім.17, ідентифікаційний номер юридичної особи 33176534), визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на суму 45 193 363,79грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 11.08.2021, розпорядником майна боржника - призначено арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича, свідоцтво № 448 від 19.03.2013 (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 42Ц, оф.83, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2021р. припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів". Припинені повноваження арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 09.06.2022. Призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.
В подальшому ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області строк ліквідаційної процедури у справі та повноважень ліквідатора неодноразово продовжувався.
05.04.2023 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог на суму 10 275,77грн. у справі № 904/6726/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів".
10.05.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло повідомлення ліквідатора Чичви О.С. про розгляд грошових вимог Головного управління ДПС у Львівській області, за змістом якого кредиторські вимоги відхилено.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20 грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" на суму 10 275,77 грн. відхилено.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Частиною 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Порядок же виявлення кредиторів боржника встановлений у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
В обґрунтування поданої заяви з грошовими вимогами до боржника, ГУ ДПС у Львівській області зазначило, що що в інтегрованих картках платника податків у ТОВ "Приват-Агро-Львів" обліковувався податковий борг перед бюджетом - із земельного податку (податковий борг по орендній платі з юридичних осіб) у сумі 10 275,77грн., відповідно до податкового розрахунку земельного податку № 882 від 23.02.2022.
До матеріалів справи кредитором долучено податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) разом із детальним розрахунком та довідкою Головного управління ДПС у Львівській області про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області щодо ТОВ "Приват-Агро-Львів".
Отже, на час звернення з заявою з грошовими вимогами до боржника, за даними ГУ ДПС у Львівській області, податкова заборгованість ТОВ "Приват-Агро-Львів" становить 10 275,77грн., яка згідно наданих ГУ ДПС у Львівській області до матеріалів заяви з грошовими вимогами довідки про наявність заборгованості з податків і зборів та податкової декларації з плати за землю боржника виникла в останнього у 2022р.
Відхиляючи грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена до визнання податкова заборгованість боржника виникла під час перебування банкрута у процедурі ліквідації, у якій у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, та не є поточною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
В п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
09.06.2021р. Господарським судом Дніпропетровської області визнано ТОВ "Приват-Агро-Львів" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, тобто в боржника не виникло грошове зобов'язання з плати за землю у розмірі 10 275,77грн., адже воно розраховано за період після визнання його банкрутом (за 2022р.).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/2095/16 зазначено наступну правову позицію: «З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли правомірного висновку, щодо вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про банкрутство Товариства, не застосовуються норми Податкового кодексу України, а решта вимог Інспекції не підлягають задоволенню, з огляду на визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наслідки визнання боржника банкрутом».
Крім цього, дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року у справі №15/293-б, в якій зазначено: «У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (висновок Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16). Звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч. 1 ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. В цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС грошових вимог. З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16».
Також правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 року у справі № 916/4181/14: «боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Водночас, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Чорноморської ОДПІ на суму 8 332,20 грн., суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, які аналогічні наведеним у статті 38 Закону про банкрутство, оскільки навіть у разі самостійного подання боржником відповідних звітів до контролюючого органу такий факт не може бути передумовою виникнення у боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів. Нарахування за відповідними зобов'язаннями боржника повинні здійснюватися лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16 та від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 і судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначено правового висновку. 10. Висновок щодо застосування норми права. 10.1. З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила».
Також, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.06.2019 року у справі № 826/22478/15 зазначено: «Посилання контролюючого органу на те, що грошові зобов'язання з орендної плати за землю є поточними зобов'язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов'язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута».
Отже, враховуючи вищевикладену правову позицію в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов'язань, які відповідають поняттю «додаткові зобов'язання» в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, після визнання ТОВ "Приват-Агро-Львів" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області до банкрута на суму 10 275,77грн., які виникли на підставі податкової декларації з плати за землю за 2022р., тобто після визнання боржника банкрутом.
З огляду на усе вищевикладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у даній справі відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8052,00грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі № 904/6726/20 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління ДПС у Львівській області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 24.10.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз