СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1722/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Цуканова Н.В., на підставі довіреності № 288/01 від 17.01.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4820 від 12.06.2020 (поза межами приміщення суду);
від відповідача - адвокат Саламаха В.Р., на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АХ №1150702 від 27.09.23; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002388 від 09.10.19;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “Енолл”, м.Харків (вх. №2005),
на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 (повний текст ухвали підписаний 19.09.2023, суддя Калініченко Н.В.), прийняту за результатом розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання рішення (вх. №24012 від 06.09.2023)
у справі №922/1722/23
за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль”, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “ЕНОЛЛ”, місто Харків,
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 у задоволенні заяви боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “ЕНОЛЛ” (вх. № 24012 від 06.09.2023) про відстрочення виконання рішення - відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним:
- боржник не надав до суду доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, поширюються саме на правовідносини, що були предметом судового розгляду у даній справі, та впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов'язань;
- зменшення штатної чисельності працівників, запровадження дистанційного режиму роботи є лише свідченням здійснення організації діяльності підприємства в особливий період та не є виключною обставиною для відстрочення судового рішення, так само як і наявність дебіторської заборгованості інших контрагентів перед відповідачем;
- обставинами справи встановлено, що перераховані на користь боржника грошові кошти є передплатою за електричну енергію, що не була поставлена останнім, тобто стягувач фактично був позбавлений товару - електричної енергії, а також грошових коштів, що були сплачені ним в якості передплати, тому боржник зобов'язаний був передбачити ризики такої своєї діяльності та на виконання умов договору повернути грошові кошти, що не були спрямовані на постачання стягувачу електричної енергії;
- стягувач та боржник не позбавлені права укласти мирову угоду, здійснити взаємні поступки, однак підстави для судового реагування шляхом відстрочення виконання рішення суду відсутні.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕК “ЕНОЛЛ”, з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» посилалось на те, що:
- місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не було належним чином надано оцінку тому, що на даний час відповідач не має об'єктивної можливості виконати судове рішення у даній справі у зв'язку з незалежних від нього обставин;
- підприємство відповідача у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану та перебування м. Харкова на території проведення та загрози активних бойових дій було змушено ввести режим дистанційної режими роботи, а також зменшення чисельності штату;
- заборона стягнення в примусовому порядку штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, а також зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню до закінчення воєнного стану призвели до виникнення у боржника великої кількості дебіторської заборгованості та невиконання контрагентами взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим останній не має змоги виконати судове рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.09.2023 для розгляду справи №922/1722/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №922/1722/23 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1722/23; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “Енолл” (вх. №2005) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 до надходження матеріалів справи.
04.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1722/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №922/1722/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “Енолл” (вх. №2005) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23; призначено справу до розгляду на "24" жовтня 2023 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов'язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 5 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 18.10.2023.
11.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
На підтвердження власної правової позиції Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» посилається на те, що:
- доводи, наведенi вiдповiдачем у апеляційній скарзі, не є тими виключними обставинами, якi давали б пiдстави для розстрочки виконання судового рiшення, тому господарський суд першої інстанції правомірно вiдмовив у задоволеннi заяви вiдповiдача;
- обставини, на якi заявник посилається у поданій заяві про відстрочення виконання судового рішення, лише вказують на несприятливiсть виконання рішення суду для відповідача у даний час та можливiсть настання для нього негативних наслiдкiв, однак при цьому останні не є обставинами, що унеможливлюоють або утруднюють виконання рiшення суду;
- твердження апелянта про складне фiнансове становище, що спричинене тяжкою економiчною ситуацiєю в країні, не є пiдставою для задоволення його заяви, оскільки така економiчна ситуацiя носить загальний характер та у повній мірі стосується обох cторін спору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі №922/1722/23 задоволено клопотання Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” про участь його представника, адвоката Цуканової Наталії Володимирівни, в судовому засіданні з розгляду справи №922/1722/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів особи, яка подала вказане клопотання; судове засідання у справі №922/1722/23 , призначене на "24" жовтня 2023 р. о 12:30 год., встановлено провести за участю Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” в особі представника - адвоката Цуканової Наталії Володимирівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 29.01.2021 між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 240/т., відповідно до п. 2.1 якого постачальник постачає споживачу електричну енергію «код згідно ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія») для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Позивачем на користь відповідача було перераховано 3 236 217,78 грн в якості оплати за електричну енергію за жовтень 2022 року, натомість відповідач листом за вих. № 22105/2 від 21.09.2022 повідомив позивача про неспроможність продовжувати постачання електричної енергії за договором.
23.01.2023 позивачем складена відповідачу претензія за вих. № 487/09 щодо повернення, зокрема, передоплати за договором у розмірі 3 220 012,48 грн.
У квітні 2023 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» про стягнення 3 560 182,01 грн, з них: попередня оплата за договором про постачання електричної енергії споживачу № 240/т від 29 січня 2021 року у розмірі 3 220 012,48 грн., 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 56 636,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 228 218,96 грн., а також 3% річних у розмірі 55 313,64 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі №922/1722/23 позов Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “ЕНОЛЛ” на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” суму попередньої плати за електричну енергію у розмірі 3 220 012,48 грн, 3% річних у розмірі 54 519,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 228218,96 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 52 541,27 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
06.09.2023 до господарського суду Харківської області від боржника надійшла заява (вх. № 24012) про відстрочення виконання судового рішення на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення, а саме до 14 серпня 2024 року.
Судом першої інстанції у задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання судового рішення було відмовлено.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до положень частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя вказаної статті).
За змістом частини четвертої статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.
Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.
Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання судового рішення на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення, а саме до 14.08.2024, відповідач посилався на те, що останній не має об'єктивної можливості виконати рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2023 у справі № 922/1722/23, у зв'язку з тим, що підприємство відповідача знаходиться у м. Харкові на території проведення та загрози активних бойових дій, було змушено ввести режим дистанційної режими роботи для працівників, а також зменшити чисельність штату. Крім того, заявник посилався на те, що імперативна заборона стягнення до закінчення воєнного стану в примусовому порядку штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, а також зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню, призвели до виникнення великої кількості дебіторської заборгованості з боку контрагентів та віднесення відповідача до категорії «дефолтний».
На підтвердження зазначених обставин відповідач надав до суду першої інстанції витяг із реєстру учасників ринку електричної енергії, яким присвоєно статус «Дефолтний»; копію наказу № 070/П від 31.12.2021; копію наказу № _008/П_ від 24.02.2022; копію наказу №056/П-1 від 30.11.2022.
Доказів здійснення відповідачем часткової сплати заборгованості на час постановлення оскаржуваної ухвали матеріали справи не містять.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки.
Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Виходячи з цього, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.
Так, боржник посилався на виникнення обставин непереборної сили та зазначав, що відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце реєстрації, а також місце фактичного здійснення діяльності ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» є місто Харків, яке періодично перебуває під ворожими обстрілами.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, засвідчені відкритим та загальнодоступним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який останній посилається, поширюються саме на правовідносини, що були предметом судового розгляду у даній справі, а також впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов'язань за договором.
Саме по собі введення на території України воєнного стану не може бути обставиною, яка відтермінує виконання судового рішення, адже вказане не відповідатиме принципу правової визначеності та верховенства права.
При цьому, спір у даній справі виник у зв'язку з неможливістю виконання відповідачем зобов'язання з поставки електричної енергії за жовтень 2022 року, тобто у період, коли воєнний стан в Україні вже був введений, а тому боржник мав враховувати наведене при здійсненні господарської діяльності.
Крім того, відповідач посилався на те, що з 24.02.2022 ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» на підставі наказу генерального директора № _008/П_ від 24.02.2022 запроваджено дистанційну роботу для працівників до закінчення воєнного стану включно, а тому станом на теперішній момент відповідно до штатного розпису ТОВ «ЕК«ЕНОЛЛ», затвердженого наказом генерального директора № 056/П-1 від 30.11.2022, у відповідача наявний штат працівників у кількості 4 штатні одиниці.
Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що зменшення штатної чисельності працівників, запровадження дистанційного режиму роботи, у тому числі вже після виникнення спірних зобов'язань з поставки електричної енергії за жовтень 2022 року, є лише свідченням здійснення організації діяльності підприємства в особливий період і не свідчить про наявність правових підстав для відстрочення виконання судового рішення.
Також, посилаючись на наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення, боржник, вказуючи на наявність великого обсягу дебіторської заборгованості, зазначав про те, що з початком військової агресії російської федерації проти України, переважна більшість споживачів ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» або припинила споживання електричної енергії, або припинила виконувати свої зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії, а відповідач на період дії воєнного стану позбавлений можливості припинити постачання електричної енергії, а також нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну оплату електричної енергії населенню, зважаючи на положення постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Вказані обставини, за твердженнями відповідача у даній справі, призвели до накопичення великого обсягу дебіторської заборгованості у ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ», неможливості виконати свої власні фінансові зобов'язання перед адміністратором ринку електричної енергії та набуття боржником 23.09.2022 статусу «Дефолтний», єдиним джерелом доходу якого є стягнення у судовому порядку дебіторської заборгованості за несплату електричної енергії з певної категорії споживачів (юридичних осіб), що виникла до 21.09.2022.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені доводи не можуть свідчити про неможливість виконання судового рішення.
Оцінюючи майновий стан суб'єкта господарювання при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.
Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.
До матеріалів заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідачем не було надано даних бухгалтерської звітності, з яких було б за можливе встановити фінансовий стан підприємства відповідача, а також обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості.
При цьому, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасником (засновником) стягувача є Фонд державного майна України (статутний капітал - 315 651 000,00 грн., частка Фонду - 315 651 000,00).
Вказане свідчить про те, що прямо чи опосередковано інтереси у цій справі впливають на інтереси держави в цілому, а стягувач несе істотні негативні наслідки у вигляді відсутності грошових коштів та електричної енергії, що необхідна для виконання статутних завдань.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відстрочення виконання судового рішення у даному випадку фактично може призвести до зупинки виконання рішення на тривалий період, що порушує баланс інтересів стягувача та боржника, і в свою чергу, порушує основні принципи обов'язковості виконання судового рішення і, як наслідок, позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.
Отже, у даному випадку відстрочення виконання судового рішення не забезпечить дотримання балансу інтересів обох сторін судового процесу.
Враховуючи наведене у сукупності та беручи до уваги наведені боржником посилання на обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення суду, а також надані ним документи на їх підтвердження, зважаючи на відсутність доказів вчинення боржником дій, направлених на добровільне виконання судового рішення, а також доказів, які б вказували на можливість виконати судове рішення у зазначений у заяві строк, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем доводи не підтверджують наявність виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “Енолл” (вх. №2005) задоволенню не підлягає, а тому ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 слід залишити без змін.
У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕК “Енолл” (вх. №2005) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 у справі №922/1722/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.10.2023
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко