СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/10/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.
від представників учасників справи не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клепач Юрія Володимировича на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі №917/10/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Полякова Станіслава Олеговича
до Фізичної особи-підприємця Клепач Юрія Володимировича
про стягнення 349 500,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.02.2023 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Клепач Юрія Володимировича (далі - Відповідач) на користь Фізичної особи -підприємця Полякова Станіслава Олеговича (далі - Позивач) - 335 500,00 грн - боргу, 5 032,50 грн - витрати по сплаті судового збору та 10 000,00 грн - витрати про надання правничої допомоги.
Господарським судом Полтавської області 15.05.2023 на виконання вказаного рішення видано наказ.
Позивач 07.09.2023 звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про видачу дубліката наказу від 15.05.2023.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі №917/10/23 заяву Позивача про видачу дубліката наказу у справі № 917/10/23 - задоволено, видано Позивачу дублікат наказу Господарського суду Полтавської області у справі № 917/10/23 від 15.05.2023.
Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі №917/10/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Позивача про видачу дубліката наказу у справі №917/10/23.
Зокрема, скаржник вважав, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушено норми матеріального права, а саме не досліджено факт втрати виконавчого документа, оскільки подана Позивачем копія акту № 02081.01.9102 від 24.08.2023 р. про втрату оригіналу наказу суду листоношею не є належним доказом втрати наказу, оскільки цей акт не є оригіналом, а надана суду його копія, належним чином не засвідчена. Крім того, з трекінгу поштових відправлень офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що відправлення 3600116164173 29.05.2023 року було вручено особисто, що суперечить фактам, викладеним у поданій заяві Позивача, що належним чином не було досліджено судом першої інстанції.
Крім того, Відповідачем в мотивувальній частині апеляційної скарги зазначено про орієнтовний розрахунок послуг адвоката, які він очікує понести у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000,00грн.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 09.10.2023 року від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №917/10/23 на іншу дату, за мотивами зайнятості у іншому судовому засіданні.
Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 23.10.2023, на підставі ст. 202 ГПК України відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки обов'язкова явка сторін судом апеляційної інстанції не вимагалась.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Позивач не скористався.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, 23.10.2023 року сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, отже судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїм правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.
Так, пунктом 19.4 Перехідних положень ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 19.4 розділу Перехідні положення ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас, обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 02.12.2020 у справі №916/929/16).
Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11, від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у наказі Господарського суду Полтавської області від 15.05.2023 року вказано, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 10.05.2026 року, отже строк його пред'явлення до примусового виконання на день звернення Позивача з заявою про видачу дублікату наказу не закінчився.
Матеріалами справи підтверджується, що оригінал наказу направлявся господарським судом Позивачу, проте конверт із ними до суду з причин не вручення не повернувся, Позивач вказує, що наказ ним не був отриманий і рішення суду залишається невиконаним.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги в частині того, що подана Позивачем копія акту № 02081.01.9102 від 24.08.2023 р. про втрату оригіналу наказу суду листоношею не є належним доказом втрати наказу, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує заявника наводити причини втрати наказу.
За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11, від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).
Отже, обставина втрати Позивачем наказу господарського суду, на ретельному дослідженні якої наполягає Відповідач, не має значення для задоволення заяви Позивача про видачу дублікату наказу, оскільки лише зазначення останнім про факт втрати такої є достатнім для забезпечення його права виконання судового рішення, що постановлено на його користь.
Будь- яких обставин, що свідчать про відсутність права Відповідача вимагати примусове виконання рішення суду на момент видачі дублікату виконавчого документу - апелянтом не надано.
З огляду на викладене, враховуючи факт невиконання судового рішення станом на момент звернення Позивача до суду, звернення Позивача в межах строків, встановлених на виконання наказу, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дублікату наказу та, відповідно правомірно задовольнив заяву про його видачу.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Інших доводів для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції скаржником не наведено.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі № 917/10/23 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клепач Юрія Володимировича на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.09.2023 у справі №917/10/23 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.09.23р. у справі № 917/10/23 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу-підприємця Клепач Юрія Володимировича.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков