Справа № 643/6293/23
Провадження № 2/643/2578/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Афанасьєва В.О., розглянувши у приміщенні Московського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, посилаючись на те, шо з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 08.06.2007 по 26.11.2012, шлюб розірвано на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07.06.2012, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після розлучення дочка проживає спільно з позивачем та знаходиться на її утриманні. На даний час позивач разом з дитиною проживають у АДРЕСА_1 . Розмір аліментів визначений судом у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не вистачає, так як витрати для забезпечення її повноцінного життя та розвитку-достатньо великі. Дитина хворіє, витрати на її лікування великі. Дитина потребує додаткової роботи з психотерапевтом та амбулаторного прийому ліків під наглядом лікаря-психіатра. Дитина проходить консультації з психотерапевтом, послуги якого позивач сплачує самостійно. Також зазначила, що на утриманні позивача є ще одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі вищевикладеного, просила позовну заяву задовольнити та змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача з частки заробітку на тверду грошову суму у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою судді від 14.07.2023 справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що він жодного разу не відмовлявся від виконання батьківських обов'язків, окремо від аліментів відповідачем також надається ОСОБА_1 матеріальна допомога на утримання дитини, вживає інших заходів щодо надання допомоги по утриманню доньки. Зокрема, в період з жовтня 2022 року по березень 2023 року донька проживала з відповідачем, що підтверджується відповідними довідками. Разом з тим, навіть за цей період відповідачем сплачено аліменти на користь позивача. З тексту позовної заяви вбачається, що саме зміну (збільшення) розміру аліментів через зміну способу їх стягнення має на увазі ОСОБА_1 . Відповідач також зазначив, що 12.08.2016, що між ним та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб та від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_7 . На даний час дружина відповідача не працює. Донька та дружина також знаходяться на утриманні відповідача. Думка позивача щодо стабільного та достатнього рівня матеріального забезпечення відповідача та можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі щомісячно у розмірі 6000, 00 грн., носить характер припущення, так як не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Позивачем не надано до суду жодних документально підтверджених доказів щодо розміру доходів відповідача, які дадуть можливість відповідачу сплачувати аліменти в сумі 6000,00 грн, відсутні докази в підтвердження покращення матеріального становища відповідача з моменту ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів, що надає можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі. З 2020 року відповідач працює механіком 6 р. у ТОВ «ТЕХНОКОМ», але заробітна плата, як відповідач отримує не дозволить сплачувати аліменти в розмірі, який бажає позивач, враховуючи те, що у відповідача на утриманні перебувають малолітня дитина та дружина. Також позивачем не надано доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров'я. Також не надано доказів на підтвердження необхідності саме вказаної суми для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини, виходячи з рівного обов'язку батьків брати участь в її матеріальному утриманні. Одночасно, критично ставимося до квитанцій (платіжних інструкцій), які додано позивачем до позовної заяви. Звернув увагу суду, що лише одна квитанція містить інформацію про призначення платежу. Інші квитанції жодним чином не доводять, що ці витрати понесені на доньку відповідача. Позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані жодним належним доказом.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07.06.2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до копії консультативного висновку спеціаліста, дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендований амбулаторний прийом ліків, робота з психотерапевтом, помірна фізична активність.
Позивачем надано суду копію квитанції про перерахування коштів у розмірі 804,02 грн. за оплату послугу психотерапевта.
Також позивачем надано суду копії квитанцій (платіжних доручень) на загальну суму 4700 грн., але суд не приймає зазначені докази як належні, оскільки у наданих квитанціях відсутня інформація щодо призначення цих коштів саме на оплату послуг психотерапевта.
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту народження у неї ще однієї дитини та перебування її на утриманні позивача.
Згідно із розрахунком заборгованості по аліментам, у ОСОБА_2 заборгованість по аліментам станом на 01.08.2023 відсутня.
На підтвердження факту проживання доньки разом з відповідачем, ОСОБА_2 надав суду довідку від 19.10.2022 за № 6309-7001579519 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; у відомостях про законного представника, що супроводжує малолітню дитину зазначений ОСОБА_2 .
Відповідно до копій довідок про доходи, ОСОБА_2 працює у ТОВ «Техноком» з 09.09.2020. та має постійний заробіток.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб 12.08.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб.
Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_2 та ОСОБА_8 народилась донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Із роз'яснень, які містяться в пункті 17Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно частин 1 та 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2статті 182 Сімейного кодексу України.
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України- 30%).
Відповідно до частини 1статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України).
Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів.
Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17, провадження №61-7584св18.
Враховуючи зміст статей181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 СК України.
Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказів того, що стан здоров'я позивача або дитини погіршився настільки, що це позначилося на матеріальному становищі сім'ї, матеріали справи не містять і до суду їх не надано.
Разом з тим, наявність додаткових витрат на лікування або розвиток дитини не є підставою для збільшення розміру аліментів. Позивач не позбавлена можливості захистити своє право шляхом, визначеним ст. 185 СК України.
Таким чином, позивач не довела обставин, передбачених статтею 192 СК України, а саме зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів.
Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.
Таким чином, враховуючи недоведеність зміни матеріального або сімейного стану позивача, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та наявність у відповідача на утриманні ще однієї малолітньої дитини, суд вважає, що підстави для збільшення розміру аліментів, шляхом зміни їх способу стягнення, відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.
На підставі ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.О. Афанасьєв