Справа № 643/6055/23
Провадження № 2/643/2475/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2023 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Задорожної А.М.,
за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 30.09.2016 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова справа №638/13489/16-ц, шлюб, зареєстрований 22.10.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з позивачем.
Враховуючи те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини і вона перебуває на повному її утриманні, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача аліменти за останні три роки, до дати подання позовної заяви; стягнути судові витрати, в тому числі, за надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 07.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачка, представник позивача у судове засідання не з'явились, подали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги про стягнення аліментів підтримують, просять позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявку суду не повідомив.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.09.2016 був розірваний (а.с. 4).
Від спільного подружнього життя сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні .
Відповідач участі в житті дитини не приймає, матеріальної допомоги на її утримання не надає.
Відповідно до ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походження дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.97 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідач є батьком дитини - ОСОБА_3 , що підтверджується записом у графі «Батько» свідоцтва про народження (а.с. 8).
Враховуючи інтереси дитини та матеріальний стан сторін, забезпечуючи надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачки в цій частині підлягають задоволенню.
Підстав, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі чи взагалі відмовити в їх стягненні, в ході судового розгляду не встановлено, а доказів щодо їх наявності відповідачем не надано.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Також, позивачка, яка звернулася до суду з даним позовом 04.07.2023 просить суд стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти за останні 3 роки, до дати подання позовної заяви, тобто за минулий час.
Щодо вказаної позовної вимоги за минулий час, суд зазначає наступне.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Слід зазначити, що ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальними правилами Сімейного кодексу України вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі, не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Матеріали справи не містять жодних доказів, що позивачка вживала до подачі вказаного позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в розумінні ч.2 ст.191 СК України.
Таким чином, підстави для стягнення аліментів з відповідача за попередній період відсутні, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Сторонам роз'яснити, що розмір аліментів, стягнутих на утримання дітей, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Згідно з положеннями ч.1, п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У пред'явленому позові позивач просив усі судові витрати покласти на відповідача.
Так, із змісту позовної заяви вбачається, що представництво інтересів позивача здійснює адвокат Петренко Павло Іванович, однак жодного підтверджуючого документу представництва інтересів адвокатом до позовної заяви додано не було.
Також, доказів того, що позивачка понесла вищевказані витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги, а саме відповідних актів виконаних робіт, платіжних доручень, чеків, квитанцій про оплату наданої правничої допомоги адвоката, суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, у зв'язку із чим, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 20 000, 00 грн, в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.
У порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 182, 183 СК України, ст.ст. 10, 81, 82, 89, 141, 263-265, 280-282, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягувати, починаючи з 04 липня 2023 року, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП не отримувала, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у дохід держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073, 60 грн (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути поданою до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 24 жовтня 2023 року.
Суддя А.М. Задорожна