Справа №613/339/23 Провадження № 1-кп/613/92/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Богодухові клопотання обвинуваченого та захисника про передачу обвинуваченому на відповідальне зберігання належного йому майна, на яке був накладений арешт ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 у кримінальному провадженні № 42023222060000018 від 18.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.3 ст.368 КК України.
24.10.2023 захисником ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у судовому засіданні було подано клопотання про передачу вилученого (арештованого) майна на зберігання власнику, в обґрунтування якого зазначено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 було накладено арешт на належне ОСОБА_6 майно, тимчасово вилучене 26.01.2023 під час особистого обшуку, зокрема: портмоне коричневого кольору з написом «DM», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , дисконтну картку АТ «УКРгазвидобування» № НОМЕР_4 , дисконтну картку «Овис» № НОМЕР_5 , візитну картку на вантажні перевезення, мобільний телефон марки «Power» Е240, чорного кольору, з механічним пошкодження, ІМЕІ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Водафон» № НОМЕР_8 , оператора «Київстар» № НОМЕР_9 . Ухвалою слідчого судді місце зберігання вказаного майна не визначалось, доказового значення у кримінальному провадженні не має. З моменту вилучення майна минуло вже 9 місяців, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді, всі можливі та необхідні слідчі дії виконані, будь-яких інших слідчих дій проводити не планується. Наразі існує небезпека пошкодження майна чи його псування, оскільки воно зберігається у кімнаті без належного обслуговування, у свою чергу, обвинувачений в змозі забезпечити нормальні умови для зберігання майна - у квартирі, під його наглядом. Стверджує, що арештоване майно є важливим для нього та потрібним обвинуваченому в повсякденному житті, а безпідставним утриманням вказаного майна порушується його права як власника та законного володільця майна. Стверджує про відсутність процесуальних підстав для фактичного утримання майна у неналежних умовах, натомість, обвинувачений зобов'язується у разі потреби надавати вказане майно на першу вимогу суду. З посиланням на ст.ст. 2, 7, 28, ч.ч.1, 6 ст.100 КПК України, Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства та суду від 27.08.2010, з урахуванням негативних наслідків утримання майна обвинуваченого у неналежних умовах для ОСОБА_6 як власника та законного володільця майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також небезпеку псування майна та можливість обвинуваченого забезпечити його зберігання в належних умовах, вважає, що на даний час відсутня подальша необхідність у подальшому триманні належного йому майна. Передача майна на відповідальне зберігання обвинуваченому як власнику та законному володільцю майна без скасування накладеного арешту не перешкоджатиме завданням кримінального провадження та не вплине на хід судового розгляду, і не порушуватиме його право володіти та користуватися майном. Враховуючи викладене, просить суд передати ОСОБА_6 на відповідальне зберігання належне йому майно, яке було тимчасово вилучене 26.01.2023 під час особистого обшуку у кримінальному провадженні № 42023222060000018 від 18.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2023, а саме: портмоне коричневого кольору з написом «DM», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , дисконтну картку АТ «УКРгазвидобування» № НОМЕР_4 , дисконтну картку «Овис» № НОМЕР_5 , візитну картку на вантажні перевезення, мобільний телефон марки «Power» Е240, чорного кольору, з механічним пошкодження, ІМЕІ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Водафон» № НОМЕР_8 , оператора «Київстар» № НОМЕР_9 .
Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні не заперечували проти передачі вищевказаного майна обвинуваченому на відповідальне зберігання без скасування арешту майна.
Розглянувши клопотання про передачу обвинуваченому на відповідальне зберігання належного йому майна, суд зазначає наступне.
02.02.2023 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/662/23 накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 26.01.2023 в період часу з 18 год. 47 хв. по 19 год. 51 хв. в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 , зокрема, портмоне коричневого кольору з написом «DM», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , дисконтну картку АТ «УКРгазвидобування» № НОМЕР_4 , дисконтну картку «Овис» № НОМЕР_5 , візитну картку на вантажні перевезення, мобільний телефон марки «Power» Е240, чорного кольору, з механічним пошкодження, ІМЕІ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Водафон» № НОМЕР_8 , оператора «Київстар» № НОМЕР_9 .
Відповідно до приписів ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У відповідності до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Об'єднаного Королівства»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Згідно з п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Відповідно до п.21 ч.1 ст.7 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є розумність строків. У свою чергу розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Суд зауважує, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023222060000018 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України - закінчено, всі необхідні слідчі дії проведено, тобто, досягнуто мету, з якою слідчим суддею було накладено арешт на майно ухвалою від 02.02.2023, наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Судом враховуються позиції прокурора та представника потерпілого, які не заперечували проти передачі майна на відповідальне зберігання обвинуваченому, та не вказували на необхідність проведення будь-яких слідчих дій з вказаним вище майном, а також те, що обвинувачений та захисник не порушують питання про скасування арешту цього майна.
Судом взято до уваги те, що майно, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді від 02.20.2023 (зокрема, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дисконтні картки автозаправних станцій, мобільний телефон) є необхідним обвинуваченому у повсякденному житті, а у зв'язку з вилученням вказаного майна у ОСОБА_6 останній позбавлений можливості керування транспортним засобом протягом більше ніж 8 місяців.
Слід відмітити, що ухвалою слідчого судді від 02.02.2023 не було визначено місце зберігання майна, на яке накладено арешт, у свою чергу, обвинувачений має змогу і зобов'язується забезпечити належні умови зберігання вказаного майна.
Отже, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, беручи до уваги склад майна, яке обвинувачений просить передати йому на відповідальне зберігання та стадію, на якій наразі перебуває кримінальне провадження, враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, суд вважає можливим клопотання захисника та обвинуваченого задовольнити, передати майно (портмоне коричневого кольору з написом «DM», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , дисконтну картку АТ «УКРгазвидобування» № НОМЕР_4 , дисконтну картку «Овис» № НОМЕР_5 , візитну картку на вантажні перевезення, мобільний телефон марки «Power» Е240, чорного кольору, з механічним пошкодження, ІМЕІ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Водафон» № НОМЕР_8 , оператора «Київстар» № НОМЕР_9 ) на відповідальне зберігання власнику - обвинуваченому ОСОБА_6 , з покладенням на нього обов'язку забезпечити зберігання вказаного майна до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Керуючись ст.ст. 100, 174, 372, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Передати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відповідальне зберігання належне йому майно, яке було тимчасово вилучене 26.01.2023 під час особистого обшуку у кримінальному провадженні № 42023222060000018 від 18.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2023, а саме : портмоне коричневого кольору з написом «DM», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , дисконтну картку АТ «УКРгазвидобування» № НОМЕР_4 , дисконтну картку «Овис» № НОМЕР_5 , візитну картку на вантажні перевезення, мобільний телефон марки «Power» Е240, чорного кольору, з механічним пошкодження, ІМЕІ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Водафон» № НОМЕР_8 , оператора «Київстар» № НОМЕР_9 .
Попередити ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 25.10.2023 о 08 год. 25 хв.
Суддя ОСОБА_1