Справа № 136/1224/23
провадження № 2/136/260/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2023 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника, звернулася до суду з позовом до Турбівської селищної ради (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати за позивачем право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , (загальною площею - 42.9 кв.м., житлова площа 14.6 кв.м.), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;
- визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,1894 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер: 0522284000:01:003:0533, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , а після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Таку спадщину після смерті матері позивач прийняла фактично, а коли виникла необхідність оформити спадщину, нотаріусом було відмовлено позивачу, зважаючи на той факт, що померла згідно свідоцтва про право на спадщину є власником житлового будинку з розмірами які різняться тим, що у технічній документації, а також виправлення без відповідного застереження було здійснено на державному акті на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Витребувано спадкову справу.
Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, а у своїй заяві представник просив про розгляд справи без нього, при вирішенні поклався на розсуд суду.
Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.
Ухвалою суду від 12.09.2023 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та її представник не з'явились, а у своїй заяві просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити.
Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про народження позивача, яка після укладення шлюбу та його розірвання змінила прізвище, її батьками були та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і до складу сім'ї останньої входили дочка позивач та чоловік ОСОБА_3 , який помер раніше дружини ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про його смерть. За життя ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.01.1995, за яким вона успадкувала від матері ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, по АДРЕСА_1 . У такому свідоцтві вказано, що на присадибній земельній ділянці розташований один цілий житловий будинок, житловою площею 44,6 кв.м. на плані позначений літерою "А" та господарські будівлі: сарай "Б" та уборна "В". Натомість згідно технічного паспорту на такий житловий будинок за аналогічною адресою має дещо іншу загальну площу - 42.9 кв.м., і житлову площу 14.6 кв.м. Також на схематичному плані зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 1894 га, з посиланням на державний акт серії ЯБ №673613. У матеріалах справи наявний такий державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1894 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер: 0522284000:01:003:0533, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , який виданий ОСОБА_2 і в такому державному акті міститься застережне виправлення щодо площі земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_2 , яка заповіту не складала, відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16.03.2020 у справі №136/1729/19 встановлено юридичний факт, що позивач у цій справі, постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті матері позивач прийняла фактично, що підтверджується наведеним рішенням суду. Позивач намагалася оформити спадщину після смерті матері, але при зверненні до нотаріуса, позивачу було відмовлено в нотаріальному порядку оформляти спадщину, зважаючи на той факт, що житловий будинок з господарськими спорудами, містить дані які перешкоджають видати свідоцтво про право на спадщину, а саме: померла ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину є власником житлового будинку з різними розмірами та іншими господарськими будівлями, але із матеріалів технічної документації слідує, що частина належних ОСОБА_2 господарських будівель відсутні. Також виправлення без відповідного застереження було здійснено на державному акті на право власності на земельну ділянку. За таких обставин позивач позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити спадщину своєї матері ОСОБА_2 .
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Судом було встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Судом було встановлено, що за життя ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.01.1995, за яким вона успадкувала від матері ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, по АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Судом було встановлено, що ОСОБА_2 за життя заповіту не складала. Згідно запиту до державного нотаріуса про витребування спадкової справи ОСОБА_2 , було надано відповідь, що така спадкова справа не заведена.
Згідно з ч. 4 ст. 1235 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України .
В силу вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
В силу приписів ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом було встановлено, що згідно свідоцтва про народження позивача, яка після укладення шлюбу та його розірвання змінила прізвище, її батьками були та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і до складу сім'ї останньої і входили дочка позивач та чоловік ОСОБА_3 , який помер раніше дружини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Проте, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).
Судом було встановлено, що згідно рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16.03.2020 у справі №136/1729/19 встановлено юридичний факт, що позивач у цій справі, постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини по АДРЕСА_1 .
В силу припису ч.ч. 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Судом було встановлено, що при зверненні до нотаріуса, позивачу було відмовлено в нотаріальному порядку оформляти спадщину, зважаючи на той факт, що житловий будинок з господарськими спорудами, містить дані які перешкоджають видати свідоцтво про право на спадщину. Згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 є власником житлового будинку з різними розмірами та відповідними господарськими будівлями, але із матеріалів технічної документації слідує, що частина належних ОСОБА_2 господарських будівель відсутні. Також виправлення без відповідного застереження було здійснено на Державному акті на право власності на земельну ділянку.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд зауважує, що в силу вимог ст. 392 ЦК України власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку, а з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом було встановлено, що за життя ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.01.1995, за яким вона успадкувала від матері ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, по АДРЕСА_1 . У такому свідоцтві вказано, що на присадибній земельній ділянці розташований один цілий житловий будинок , житловою площею 44,6 кв.м. на плані позначений літерою "А" та господарські будівлі: сарай "Б" та уборна "В". Натомість згідно технічного паспорту на такий житловий будинок за аналогічною адресою має дещо іншу загальну площу - 42.9 кв.м., і житлову площу 14.6 кв.м.
Разом з тим, належність ОСОБА_2 житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами підтверджується відповідним записом про реєстрацію права власності в органах БТІ,
Також на схематичному плані зазначено, що такий будинок розташований на земельній ділянці площею 1894 га, з посиланням на державний акт серії ЯБ №673613.
У матеріалах справи наявний такий державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1894 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер: 0522284000:01:003:0533, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , який виданий ОСОБА_2 і в такому державному акті міститься застережне виправлення щодо площі земельної ділянки.
Згідно п. 2 гл. 8 розд. I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстицію України № 296/5 від 22.02.2012 дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом відповідної посадової особи і печаткою установи, підприємства або організації (у разі наявності) чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи закреслене.
Що стосується виправлення здійсненного на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №673613, то таке застережне виправлення виконано належним чином, а виходячи із витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 0522284000:01:003:0533, вказана адреса місця розташування земельної ділянки, цільове призначення, та відповідно площа, відповідає виправленому.
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що нею обраний.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимоги: визнати за позивачем право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, та право власності на земельну ділянку площею 0,1894 га, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер: 0522284000:01:003:0533, що розташовані по АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 42, смт Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04326230) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , (загальною площею - 42.9 кв.м., житлова площа 14.6 кв.м.), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1894 га, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер: 0522284000:01:003:0533, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО